«Соловйовський фарс – це реакція на постачання озброєння з Німеччини, загалом на продовження підтримки України. До певної міри – це акт розпачу, коли Росії нічого не залишається, як вдаватися до крайніх пропагандистських засобів». Так Сергій Солодкий, перший заступник Центру «Нова Європа» прокоментував серію недавніх випадів одного з головних російських пропагандистів на адресу німецького канцлера Олафа Шольца (звинувачення в нацизмі).
«Така риторика повністю вкладається в один із пропагандистських наративів, який Росія взяла на озброєння щонайменше з 2004 року: «Росія-добро» проти «Заходу-зла». Страх перед демократичними перетвореннями змушував Кремль вибудовувати таку картинку світу в очах громадян, яка б убезпечила тривале і безпроблемне існування режиму Путіна», – нагадав аналітик.
Саме в 2004 році російська пропаганда на повну силу почала лякати довірливих жертв інформвійни українським нацизмом. Віктора Ющенка порівнювали з Гітлером. «Тому Соловйов з його приниженнями на адресу Шольца – це заїжджена, випробувана десятиліттями технологія: вона працювала в 2004 році, вона, за задумом кремлівських пропагандистів, має спрацювати і зараз. Люди, які вірять у зловісні устремління Заходу, сприймають вульгарну соловйовщину як гостру правду», – звернув увагу Солодкий.
На його думку, Соловйов не сказав нічого нового – він подібні випади робив не раз і раніше: «Більшість росіян і без останніх істеричних волань давно впевнені, що ТАМ – «нацисти». Випадок свідчить лише про те, що росіяни продовжують жити у світі викривлень і брехні. Десятки років насаджування вигаданих страхів, загроз призвели до того, що суспільство втратило відчуття реальності».
Солодкий навів три імовірні цілі, які переслідує російська пропаганда, накинувшись на канцлера:
«Перше чого досягає пропаганда такими перфомансами: це чергове підкріплення вигаданого образу Заходу як сторони, яка має певні підступні наміри проти Росії. Пропаганда продовжує утверджувати сприйняття, що війна Кремля носить ціннісний і екзистенційний характер, аби врятувати російський народ від хижих «нацистів-русофобів» з Америки, Німеччини чи України.
Образ Шольца – німецького канцлера переконливіше лягав на давно створену пропагандистську картинку. Одна справа ліпити нациста з українського президента з єврейським корінням; інша – проводити паралелі між нинішнім і колишнім канцлерами Німеччини.
Друга ціль, яку може переслідувати російська пропаганда – зіграти на почуттях провини серед німців. Досі росіянам це вдавалося. Німеччина раніше почасти заплющувала очі на чимало неприпустимих заяв, рішень Росії лише на основі цього почуття вини за розв’язану війну проти СРСР в 1941 році.
Соловйов і ті, хто йому платить, хотіли, напевно, знову натякнути німцям: гляньте, як виглядають в очах росіян ваші поставки озброєння для українців. На щастя, більшість німців зрозуміли лицемірне розігрування Москвою карти країни-жертви – особливо після 24 лютого.
Третя можлива ціль дешевої драми Соловйова – показати рівень емоційної напруги в російському суспільстві, з якою Захід нібито має рахуватися. Мовляв, подивіться, наскільки ви озлоблюєте росіян – Путін тепер не зможе просто зупинити війну; ви маєте подумати, як йому врятувати обличчя».
«Соловйов – інструмент інформаційної політики Кремля. Ключові напрямки, наративи для державних масмедіа продиктовані Кремлем. Тому тут немає жодного значення, яким є походження його слів – є вони самодіяльністю чи замовленням. Соловйов – сам по собі замовлення; і все, що він робить, – це відповідальність як його персональна, так і всієї російської держави».
Коментар Сергія Солодкого вийшов в аналітичному матеріалі Центру стратегічних комунікацій (урядова інституція, створена як один із механізмів протидії дезінформації спільними зусиллями держави і громадянського суспільства).
Із повним текстом матеріалу можна ознайомитися за посиланням тут
