Ми у медіа
“Чому Зеленський не говорить з Байденом?”
27 січня 2021, 16:12
автор: Альона Гетьманчук

 

Блог Альони Гетьманчук для “Української правди”.

 

“Що собі думає Зеленський – чому досі не поговорив з Байденом по телефону?”, – чи то зі здивуванням, чи то з обуренням допитуються представники активної громадськості в Україні, які щиро зацікавлені у налагодженні відносин із США. Мовляв, новообраний американський президент вже і з Трюдо поговорив, і з Джонсоном, і зі Столтенбергом, і – о Боже – навіть з Путіним, а з президентом України, попри начебто дружні почуття до нашої країни – досі ні. Понад те, від себе додам, окремі з закордонних лідерів вже встигли двічі порозмовляти з Байденом – після його обрання, і після інавгурації.

Проблема в тому, що подібна постановка питання – “Що собі думає українська влада?” передбачає, що це начебто український президент чи українська влада не добиваються розмови з Білим Домом. Начебто Байден і не проти, але ж українська влада вперто б’є по гальмах.

Дійсно, після обрання Байдена президентом Зеленському не вдалось поговорити з ним жодного разу. Але при всьому критичному ставленні до влади – чи нарікання на відсутність факту такої розмови дійсно потрібно адресувати Києву, чи, можливо, швидше Вашингтону?

Більш ніж переконана, що спроби в телефонному режимі привітати Байдена робились відразу після того, як стало відомо, що саме він обійме Овальний кабінет на наступні чотири роки. І лише інтенсифікувались по лінії Київ-Вашингтон ближче до дня інавгурації та відразу після неї.

Те, що така розмова не відбулась – дійсно показово. Але, як на мене, показово не з точки зору бездіяльності української влади, а з точки зору подальшого сприйняття України у Вашингтоні, зокрема в оточенні Байдена.

А гірка правда у цьому сприйнятті для нас полягає в тому, що Україна й надалі вважається вразливим місцем Байдена, а не його сильною стороною. В американській столиці, зокрема і в близьких до Адміністрації колах, продовжують називати Україну навіть не токсичною, а радіоактивною. За моєю інформацією з низки джерел, саме шлейф історії з імпічментом є причиною того, що не відбулось розмови відразу після обрання Байдена президентом. Не виключаю, що саме цей шлейф, а також факт відсутності якихось нагальних питань для обговорення саме з українським президентом (як це було з деякими іншими закордонними лідерами) став причиною того, що така розмова на момент написання цього допису не відбулась між лідерами і після інавгурації. Адже на відміну від контактів з іншими закордонними лідерами, розмова Байдена з Зеленським розглядалась би найбільш активними опонентами нинішнього президента США якщо не під мікроскопом, то дуже пильно.

Те, на чому сьогодні дійсно варто було б сфокусувати увагу поборникам стратегічного партнерства України та США – це на пошуку аргументованої відповіді на питання “Який конкретний внесок Україна може зробити у порядок денний президентства Байдена?”. Без добре аргументованої та зрозумілої не тільки для нової Адміністрації, але і її критиків у США відповіді на це питання буде значно складніше знімати залишки вищезгаданої “радіоактивності”.

Підпишіться на новини Центру "Нова Європа", щоб знати все першим!

Підпишіться на наш місячний дайджест, щоб нічого не пропустити!