«Ми хочемо, щоб Росія простягнула руку новому українському уряду, щоб знайшовся вихід із ситуації. Ми також закликаємо російську владу звільнити представників екіпажу, який був захоплений у Керченській протоці», — заявив на прес-конференції в російському Сочі Держсекретар США Майкл Помпео після зустрічі з міністром закордонних справ РФ Сергієм Лавровим.
Питання звільнення українських військовополонених моряків (офіційна позиція ООН, не лише України), як і інших політв’язнів, із російських казематів залишається великою проблемою для України, яка насамперед залежить від Москви. Адже не Україна розв’язала війну проти Росії й окупувала частину її території. А навпаки. Не Україна захоплює росіян і під надуманими приводами засуджує їх на різні терміни ув’язнення. А навпаки. Реалії такі, що нинішній політичний режим у Росії має достатньо ресурсів для того, щоб тримати під контролем власний народ, вести війну проти України та створювати проблеми іншим країнам і народам по всьому світу. Як зупинити Кремль?
Україні самотужки це не під силу, ресурси не співмірні, хоча українці, звичайно, борються. Це під силу Україні разом із Заходом, які можуть змусити Росію платити за свої дії велику ціну. Для цього необхідно вводити нові економічні санкції проти РФ, до чого Захід поки не готовий, навіть після рішення Москви про паспортизацію мешканців окупованої частини Донецької та Луганської областей. Діючі б санкції зберегти. І ще один дуже важливий момент — це розвиток і укріплення самої України, її економіки, армії і т.д.
Показово, що після переговорів із президентом РФ Володимиром Путіним, Помпео в розмові з журналістами, стенограму якої поширив держдепартамент США, заявив: «…є моменти, коли в нас просто різні погляди. Ви згадали Україну. Подивіться, в нас різні погляди на те, як повинне просуватися питання України». Самим Сполученим Штатам поки складно знайти порозуміння з Росією через її агресивну політику.
Новообраний президент України неодноразово заявляв, що дуже важливо, зокрема, «припинити вогонь на сході» і «повернути захоплені території і захоплених українців». Однак відкритим питанням залишається — яким чином? Як «Росія простягнула руку новому українському уряду», до чого закликав Помпео, ми вже побачили на прикладі заборони експорту до України російської нафти і нафтопродуктів з 1 червня, а також роздачею паспортів. Це перші шпильки для нового президента України, яких у Москві, скоріше, підготували немало.
Отже, чи може все-таки зміна президента в Україні створити умови для позитивного вирішення питання з українськими військовополоненими моряками та політичними в’язнями? Чого взагалі слід очікувати від Росії в подальшому?
«МОСКВА МОЖЕ ЗАТЯГУВАТИ ВИРІШЕННЯ ПИТАННЯ ПОЛОНЕНИХ ТРИВАЛИЙ ЧАС»
Сергій СОЛОДКИЙ, перший заступник директора Центру «Нова Європа»:
— Росія однозначно використовуватиме це питання як важіль впливу, елемент шантажу щодо нового президента України. Можна було б очікувати, що Росія зробить жест доброї волі; відкриє нову сторінку у відносинах із Україною. Проте останні рішення Москви (і щодо паспортизації українців на окупованих територіях і щодо рішень у нафтовій сфері) показують зовсім інший підхід — продемонструвати силу. Це можна інтерпретувати тільки одним чином — Росія прагне змусити нову українську верхівку до поступок. Москва може затягувати вирішення цього питання тривалий час.
Росія поки тестує Володимира Зеленського, міжнародну спільноту — спостерігає, як реагує новообраний президент на рішення російської влади; чи підтримують його колеги з західних країн; наскільки він зможе контролювати процес прийняття рішень в Україні. Від відповідей на ці запитання залежить подальша поведінка Росії. Що більш турбулентною буде ситуація в Україні, що слабшою буде підтримка Заходу, то агресивнішими будуть провокації з боку Росії.
«УСЕ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД ТОГО, ЯК ШВИДКО Й АКТИВНО ПРЕЗИДЕНТ ЗЕЛЕНСЬКИЙ ПРИЙМАТИМЕ ТІ ЧИ ТІ РІШЕННЯ»
Василь ФIЛIПЧУК, голова правління Міжнародного центру перспективних досліджень:
— Зі зміною президента завжди є вікно можливостей для вирішення питань, які тривалий період не вирішувалися. Я, багато експертів та дипломатів — ми всі очікуємо, що після того, як новообраний президент України повністю візьме контроль над сферою зовнішньої політики, він зможе досягти певного прогресу в діалозі з нашим північним сусідом.
Проте ми спостерігаємо, що входження його на посаду супроводжується такою турбулентністю, що не виключено, що сусіди, а особливо Росія, для якої будь-яка наша внутрішня проблема — це тільки великий плюс, скористається цим. Вона буде або підтримувати таку турбулентність усередині нашої країни, або принаймні пояснюватиме цим небажання вести діалог із новообраним президентом до часу, поки він повністю не зможе забезпечити контроль над всією виконавчою владою чи принаймні сферою зовнішніх відносин. Адже після того, як він, сподіваємося, якомога швидше проведе інавгурацію і стане президентом України, йому щонайменше треба буде призначити кількох ключових осіб, які зможуть розпочати на нижчому рівні підготовку до ухвалення такого рішення як обмін або звільнення наших військовополонених, обмін заручників, прогрес у виконанні Мінських домовленостей. Але виглядає, що навіть призначити міністра закордонних справ буде дуже не просто для нього. Ми не говоримо навіть про те, що не знаємо, які будуть можливі кандидати, ці люди повинні мати певний рівень легітимності та підтримку з боку парламенту. Але парламент може і не підтримати будь-кого, кого внесе президент, враховуючи те, як важко сьогодні ухвалюються рішення щодо інавгурації. За цих умов уявити, що відбудуться якісь серйозні рішення до того часу, поки президент не призначив міністра і не почав безпосередньо керувати сферою зовнішніх відносин, дуже важко.
Тому я не мав би жодних зайвих сподівань та очікувань. Хоча вікно можливостей є й усе залежить від того, як швидко й активно президент Зеленський прийматиме ті чи ті рішення, як налагодить канали комунікації з західними й східними його співрозмовниками.
Щодо того, що це обговорював Помпео, добре, що американці не забувають про це говорити. Хоча я не надто б сподівався на те, що росіяни підуть на якісь кроки і рішення лише тому, що про це попросили американці.
Мала би бути низка зустрічей, де були би можливості для того, щоб встановити контакт і розпочати хоча б якийсь діалог. Це можливо лише якщо Зеленський повністю зможе зійти на посаду та почати здійснювати зовнішню політику. Першою такою можливістю буде 6 червня, коли у Франції відбудеться відзначення 75-річчя операції з висадки військ у Нормандії. Там будуть присутні ключові для України партнери: французький президент, німецький канцлер, президент Трамп. Не виключено, що може бути запрошений і російський президент. Очікуємо, що 6 червня буде зустріч Нормандської четвірки, а можливо, й зустріч у форматі Путін — Трамп — Зеленський. Але ми вже бачимо, що це питання фактично не обговорюється, оскільки набуття повноважень новим президентом затягується. Тому навіть якщо інавгурація відбудеться 26 травня, час на серйозну підготовку до зустрічі 6 червня навряд чи залишиться. А якщо цього не відбудеться 6 червня, то наступна можливість буде хіба що вже у вересні, коли триватиме Генасамблея ООН. Але поки що ми говоримо про дуже віртуальні речі. Доки новообраний президент чітко не оголосить, яка його політична лінія щодо Донбасу, чи буде він виконувати Мінські домовленості, не сформує політичну позицію й у нього не буде визначений канал комунікації та команда, яка це робитиме, доти ми не знаємо, чого очікувати від нього і, відповідно, дуже важко чогось очікувати від Росії.
А росіяни підняли ставки, ввели нові санкції, почали загострювати ситуацію, попереду в нас проблеми з російським газом та багато інших. Тому не думаю, що вони підуть на якісь додаткові агресивні кроки. В них і так достатньо високо підняті ставки.
«ПІСЛЯ ОБРАННЯ ЗЕЛЕНСЬКОГО КРЕМЛЬ ОФІЦІЙНО ВИРІШИВ СТАТИ СТОРОНОЮ КОНФЛІКТУ»
Семен НОВОПРУДСЬКИЙ, російський журналіст:
— Для Путіна поки єдиним значимим результатом є те, що США з ним узагалі розмовляють. Можливо, про якісь конкретніші результати можна буде говорити після анонсованої зустрічі Путіна й Трампа, якщо вона відбудеться. Проте поки обидві такі зустрічі призводили лише до нового витка погіршення російсько-американських відносин. Сьогодні для Трампа ситуація змінилася лише в тому сенсі, що з нього після доповіді комісії прокурора Мюллера зняті звинувачення в змові з Росією, але не у втручанні Росії в американські вибори. І Трампу критично важливо, щоб Росія дала прибрати президента Венесуели Мадуро. Власне, саме по Венесуелі і можна буде «вимірювати» реальні зміни у відносинах Росії і США.
Росія теоретично може розпочати якийсь політичний торг довкола звільнення українських моряків після вступу на посаду Зеленського. Але швидше за все, це станеться лише після закінчення судового процесу й виголошення звинувачувального вироку (Кремлю пропагандистськи важливо для внутрішнього користування офіційно звинуватити моряків у порушенні російських законів). І вже після виголошення вироку Росія може розглянути варіант обміну моряків на того самого Вишинського.
Указ Путіна про видачу паспортів громадян РФ жителям так званих народних республік і є найзначимішою зміною позиції за Зеленського. В Росії прямо заявили, що на російські пенсії претендуватимуть лише ті жителі «ДНР» і «ЛНР», які реєструватимуться в Росії. Таким чином, з одного боку, РФ намагається створити певний стимул для переїзду до Росії жителів окупованих територій Донбасу, а з другого — роздаючи їм паспорти, створює підґрунтя для офіційного збройного втручання під приводом «захисту своїх громадян». Оскільки Україна залишається головною країною відволікання уваги росіян від російських проблем кремлівською машиною пропаганди, Путін зацікавлений у дестабілізації України в будь-який спосіб. Але важливо розуміти, що сам факт видачі паспортів громадян РФ жителям Донбасу означає, що Кремль тепер не вважатиме війну там «громадянською», як досі. Таким чином, після обрання Зеленського Кремль офіційно вирішив стати стороною конфлікту, чого не робив за Порошенка.
