Ми у медіа
Євроскептики з перспективою членства: 5 уроків Балкан, які варто врахувати Україні
30 травня 2018, 10:58
автор: Тетяна Левонюк

За “Балканським самітом”, який відбувся 17 травня у Софії, в Україні уважно стежили: зрештою, Західні Балкани є авангардом євроінтеграційного шляху, яким, можливо, доведеться піти й Україні.

Утім, Західні Балкани та Україна мають і спільні перешкоди, одна з яких – євроскептицизм. Звідки це явище у країнах, які вже давно отримали перспективу членства? Що це означає для розширення ЄС?

Зрештою, які уроки з балканського досвіду може запозичити Україна?

Балканська палітра євроскептицизму

Явище євроскептицизму притаманне не всім країнам західнобалканського регіону та у кожній з країн-“носіїв” має різні причини.

Найбільш євроскептичною серед країн Західних Балкан є Сербія. Причиною є передусім недовіра до Заходу і сумніви в успіху ЄС, що мають корені в минулому країни.

Історична пам’ять про події 1990-х років, особливо бомбардування НАТО 1999 року, залишається болючим минулим, яке накладає відбиток на сербське суспільство. Доречно говорити і про “югоностальгію”: частина старшого покоління та представники національних меншин згадують про часи Тіто, асоціюючи їх з періодом відносного добробуту.

Яскравим прикладом суперечностей в оцінках минулого є судовий вирок в листопаді 2017 року в Гаазі командувачу армії боснійських сербів Ратко Младичу, якого частина сербів вважає національним героєм.

Втім, головною причиною євроскептицизму є питання Косова, адже Брюссель зробив нормалізацію відносин між Белградом та Приштиною передумовою для вступу. Для сербів така ситуація фактично є вибором між ЄС та Косовом, яку багато хто вважає шантажем.

Не варто забувати і про роль сербської влади, яка у своїй внутрішній риториці використовує вимоги ЄС для виправдання власних неуспіхів.

Російський вплив на території Сербії також підживлює євроскептичні настрої. Росія має позитивний імідж серед сербів, як через історичні зв’язки, так і завдяки теперішнім російським зусиллям, починаючи з роботи російських телеканалів та будівництва храмів як символів дружніх відносин між країнами до підтримки Росії у питанні Косова.

Сербська влада наполягає на тому, що шлях країни до ЄС має поєднуватися зі збереженням тісних відносин із Росією. Цю позицію поділяє сербська громадськість: Росію серби розглядають як політичного та військового партнера, тоді як ЄС асоціюється з економічними перевагами. Що ж до Косова, то громадяни більшістю підтримують переговори з Приштиною, якщо вони не ведуть до визнання незалежності Косова.

Іншою євроскептичною країною Західних Балкан є Боснія і Герцеговина. Етнічна неоднорідність виступає основним джерелом євроскептицизму і нестабільності. Найменший відсоток підтримки ЄС – серед сербської меншини.

Наразі триває діалог всередині країни щодо зміни політичного устрою, що пов’язано з майбутніми президентськими та парламентськими виборами. Підігрівання націоналістичної риторики та початок надзвичайно ранніх виборчих кампаній лідерами трьох національних груп можуть негативно вплинути і на проведення реформ, і на діалог з ЄС.

 

Графік 1. Як ви вважаєте, членство в ЄС – це добре, погано чи ні добре, ні погано?

Істотно відрізняється ситуація в Республіці Македонія, де населення більш єврооптимістичне – за вступ тут виступають 54% населення. Ця цифра співмірна з підтримкою ЄС і в Україні.

Однак і тут є каталізатор євроскептичних настроїв – суперечка з Грецією щодо назви держави. Все більше людей категорично виступає проти зміни конституційної назви держави, а поточні переговори македонської влади з Грецією тільки погіршують ситуацію. Запропонована назва “Республіка Ілінденська Македонія” не сприймається македонським суспільством.

Результати дорадчого опитування, яке провів Інститут європейської політики зі Скоп’є у 2017 році, наглядно ілюструють подібні настрої. Так, за даними Інституту, третина населення не підтримує інтеграцію в ЄС через умову про зміну назви.

Ще однією з причин євроскептичних настроїв є слабка поінформованість населення. Дослідження виявило, що після дебатів поінформована громадськість більше схильна підтримувати інтеграцію країни до ЄС.

 

Графік 2. Чи підтримуєте ви інтеграцію Македонії до ЄС?

Чорногорія також переважно населена єврооптимістами. Порівняно з Сербією або Македонією вона не має специфічного питання, яке потрібно вирішити задля вступу в ЄС.

Підтвердженням тому слугують результати опитування населення в 2017 році, проведені чорногорською незалежною соціологічною компанією Defacto. Загалом позитивно ставляться до ЄС 63,7% опитаних, з них 59,3% підтримують вступ Чорногорії до ЄС. А серед тих, хто не підтримує членство, ключовим занепокоєнням є потенційні економічні проблеми, до яких, як вважають громадяни Чорногорії, може призвести вступ.

Крім того, варто відзначити певний російський вплив у країні. Всім відома спроба заколоту в жовтні 2016 року з метою усунення від влади прем’єр-міністра Чорногорії є тому підтвердженням.

Найєврооптимістичнішими осередками на Західних Балканах можна вважати Косово та Албанію.

Косовари й албанці не мають контраверсійних питань у діалозі з ЄС і вбачають у євроінтеграції запоруку економічного зростання.

Водночас Косово очікує легітимації свого суверенітету наряду з економічним зростанням, яке виступає ще одним джерелом його єврооптимізму. Варто нагадати, що незалежність Косова, окрім Сербії, не визнана п’ятьма державами-членами ЄС, однак на єврооптимізм косоварів ця обставина не впливає.

Очікування та виклики 

Балканський досвід євроскептицизму є цікавим не тільки щодо кандидатів, але й щодо дійсних членів Євросоюзу, зокрема Хорватії, яка вступила в ЄС у липні 2013 року. ЇЇ приклад є підтвердженням того, що із поступом у євроінтеграції країна має бути готова й до зростання євроскептицизму. Наразі серед причин збереження критичного ставлення до ЄС слід відзначити високі (і донині несправджені) очікування від вступу, невдоволення економічною ситуацією, невирішення прикордонного конфлікту зі Словенією та незгода з деякими рішеннями Брюсселя.

Приклад – співпраця з Міжнародним трибуналом по колишній Югославії, тобто видача осіб, які у Хорватії вважалися національними героями. Зрештою, джерелом євроскептицизму для частини населення є їхній консерватизм у соціальних питаннях.

Загалом кількість населення країни, яке виступає проти перебування в ЄС, з 2013 року суттєво не змінилася (див. Графік 3). Іншими словами,

за час перебування Хорватії в ЄС Євросоюз не зміг переконати євроскептичних мешканців країни у тому, що їхнє життя покращилося.

Річ у тім, що у Хорватії євроінтеграція майже увесь час залишалася проектом національних політичних еліт без належної комунікації з населенням. З часом ця проблема не зникла, що й спричиняє євроскептичні настрої серед населення навіть після майже п’яти  років в Євросоюзі.

Наприклад, поточним викликом для Хорватії є введення євро – хорватський уряд вже представив стратегію вступу до єврозони, тоді як населення не підтримує зміну національної валюти.

 

Графік 3. Чи погоджуєтеся ви з тезою: “Наша країна матиме краще майбутнє за межами ЄС”

Уроки для України

Які уроки може винести Україна з балканського досвіду задля реалізації власної євроінтеграційної мети? Не всі з них є оригінальними, але усі є свідченням важливих спільних тенденцій, на які варто звернути увагу.

1. Перспектива членства і навіть членство не є ліками від євроскептицизму, а часом навіть навпаки – з просуванням євроінтеграції ми маємо бути готовими й до зростання євроскептицизму.

2. Більш успішна і стабільна щодо внутрішнього реформування країна досягає кращих результатів на шляху до євроінтеграції. Тому чим більш успішними будуть реформи, тим вищим буде рівень підтримки євроінтеграції в Україні і, відповідно, меншим – вплив євроскептиків.

3. Погано поінформовані громадяни – це легка жертва для маніпуляцій, що особливо демонструє Сербія із залежністю національних медіа від однієї партії. Тому логічною рекомендацією для України є подальше втілення комунікаційних стратегій задля поширення інформації про ЄС як на урядовому рівні, так і на рівні громадських організацій, шкіл та університетів тощо.

4. До євроінтеграційних зусиль потрібно активно залучати молодь, яка, попри аполітичність, прагне змін і готова до активних дій задля цього.

На саміті ЄС – Західні Балкани озвучувалися цікаві ідеї щодо молодіжної співпраці, які можна було б запозичити: створення західнобалканської молодіжної лабораторії задля розробки іноваційних політик, спрямованих на задоволення потреб молоді та вирішення проблем з “відтоком мізків”, запуск пілотного проекту для мобільності професійної освіти та професійної підготовки тощо.

5. Україна має бути максимально наполегливою у діалозі з ЄС та впровадженні реформ – занадто довгий процес інтеграції також, цілком вірогідно, стане джерелом євроскептицизму та втоми від євроінтеграції як у ЄС, так і в Україні.

Оригінал статті опублікований на сайті видання “Європейська правда”

Підпишіться на новини Центру "Нова Європа", щоб знати все першим!

Підпишіться на наш місячний дайджест, щоб нічого не пропустити!