Аналітика
Чи все ще ЄС та НАТО є орієнтиром для України?
21 квітня 2020, 11:00
автор:

 

Коментар Лео Літри для італійського аналітичного центру ISPI (повний текст доступний лише анлійською та італійською). Ключові тези автора:

Перш за все, центральним у політиці Зеленського стало питання підтримуваного Росією конфлікту на Донбасі, що мимоволі зробило відносини з ЄС та НАТО другорядним пріоритетом.

ЄС:

  • Мабуть, вперше з часів Євромайдану, вступ до ЄС сприймається як механічний процес в ОП, уряді та парламенті. Однак така інтерналізація ЄС не означає відмову від євроатлантичної інтеграції – в Україні було прийнято низку законів та реформ, які не були пріоритетними для попередньої адміністрації.
  • Стратегія нового президента– управляти очікуваннями щодо ЄС та потенційного членства, а не робити вигляд, що Україна приступає до тих процесів, які насправді недоступні для Києва – тобто членства.
  • Президент Зеленський також зосередився на тому, щоб розвивати двосторонні відносини з країнами-членами ЄС (Німеччиною, Францією та Італією), а не з ЄС та його інституціями, висловивши переконання, що багато чого можна досягти за підтримки потужних країн-членів ЄС.

НАТО:

  • Що стосується НАТО, то як і у відносинах з ЄС, Україна зараз надає перевагу практичним крокам, а не мантрам про членство. Варто зауважити, що зараз Зеленський більш прихильний до НАТО, ніж до виборів.
  • На сьогодні Україна хоче компенсувати відсутність прогресу щодо членства в Альянсі включенням до Програми розширених можливостей НАТО.
  • По-друге, Київ хоче повністю відновити роботу Комісії Україна-НАТО, яка була заблокована Будапештом після розбіжностей з Києвом щодо закону про освіту.
  • По-третє, Київ хоче модернізувати комплексний пакет допомоги Україні.
  • Нарешті, Україна має намір впровадити стандарти НАТО до 2024 року, що є дуже амбітним, хоча і виконуваним завданням.

Підпишіться на новини Центру "Нова Європа", щоб знати все першим!

Підпишіться на наш місячний дайджест, щоб нічого не пропустити!