Альона ГЕТЬМАНЧУК, директор Центру Нова Європа:
— Візит дуже важливий в контексті нового уряду в Німеччині. Незважаючи на те що Ангела Меркель залишається канцлером, її позиції ослаблені. Сама канцлер вимушена більше балансувати і враховувати інтереси не лише опозиційних партій і партнерів по коаліції, а й альтернативних гравців у своїй власній партії. Є певна взаємозалежність між успіхом канцлера Меркель і України: поразка Меркель посилюватиме поразку і для України, поразка України посилить поразку Меркель.
Під час візиту Президента також важливо надіслати сигнал, що Україна у своїй політиці щодо Німеччини готова поступово відходити від підходу «Німеччина — це Меркель» і налагоджувати контакти на інших рівнях. Зокрема потрібно суттєво посилити співпрацю з бундестагом, а також — присутність України в німецьких землях (зокрема у східних), не лише в Берліні.
Звичайно, що питання «Північного потоку-2» навряд чи вдасться уникнути на переговорах. Але, наскільки я розумію, канцлер внутрішньо для себе вже прийняла рішення про його будівництво (зокрема під впливом внутрішньополітичних розкладів у Німеччині), тому навряд чи можна говорити про якісь шанси змінити позицію.
Через затяжний період формування коаліції, Німеччина дещо випала з процесу врегулювання конфлікту навколо Донбасу. Логічно, що в Берліні на найвищому рівні хочуть «надолужити втрачене». Крім того, детального ознайомлення з ситуацією потребує новий міністр закордонних справ ФРН Хейко Маас — соціал-демократ із дуже реалістичним поглядом на загрози від політики Росії.
Поміж тим, питання миротворчої місії на Донбасі вперше знайшло відображення в коаліційній угоді. Концептуально бачення миротворчої місії України та Німеччини збігаються, але рівень безпеки, який має бути забезпечений на окупованих територіях до переходу Києва до виконання політичних зобов’язань у межах Мінська, може відрізнятись. Україні дуже важливо сьогодні демонструвати активну позицію і постійну залученість до процесу переговорів щодо миротворчої місії, щоби не бути звинуваченою в зриві цієї ініціативи. Таке звинувачення може зіграти на руку тим політикам у Німеччині, які виступають за покрокове пом’якшення/зняття санкцій щодо Росії. За наявною інформацією, такі політики є майже в кожній політичній силі в Німеччині за винятком, можливо, «Партії зелених».
