КНР дедалі більше постає у фокусі уваги глобальних акторів та активніше відстоює власні інтереси, застосовуючи більш самовпевнену та наступальну «дипломатію воїна-вовка». Настав час і Києву задуматись про те, як розвивати відносини з Китаєм зокрема та азійськими країнами в цілому. За словами міністра закордонних справ Дмитра Кулеби, азійський регіон має стати одним із важливих напрямків зовнішньої політики України.

Пам’ятаючи про те, що європейська та євроатлантична інтеграція залишаються ключовими пріоритетами української зовнішньої політики, а Азійська стратегія має компліментарний характер, Центр «Нова Європа» проаналізував, якими є головні ризики та загрози від поглиблення співпраці з КРН для відносин України з ЄС, США та НАТО.

8 жовтня Альона Гетьманчук, директорка Центру «Нова Європа», Ганна Мєдвєдєва, аналітикиня ЦНЄ, та Сергій Солодкий, перший заступник директора презентували у Києві дослідження ««Воїн-вовк» і Україна. Які ризики може становити співпраця з КНР для відносин із ЄС, США та НАТО?».

Запрошеними спікерами заходу стали Петро Бешта, генеральний директор політичного директорату МЗС України, та Віктор Константинов, доцент Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Т. Шевченка.

Детально про захід та дослідження написало видання “Радіо Свобода”.

Кілька ключових тез від спікерів:

• У нашому дослідженні ми жодним чином не закликаємо Україну бути більш вибірковою у співпраці з Китаєм, ніж наші західні партнери.  Втім, варто пам’ятати, що червоні лінії у зовнішній політиці України мають бути не лише по Донбасу, але і по Китаю
• Назва нашого документа – це метафоричне позначення більш наступальної та агресивної дипломатії КНР. До цього КНР проводив м’якшу, більш спостережницьку дипломатію (до цього було panda diplomacy)
• Європейська і євроатлантична інтеграція є стратегічними пріоритетами України. Втім, ці пріоритети не суперечать можливостям і готовності України активніше розвивати дипломатію в інших регіонах (зокрема, в Азії)
• Ставлення ЄС, США і НАТО до Китаю різне і сприняття загроз дуже різне. Я б з більшою готовністю орієнтувався на той рівень сприйняття китайської небезпеки який є в ЄС, а не США.
• Ігнорування Україною солідарної позиції по Сінцзьяню чи Тибету буде сприйнято ЄС негативно. Примях наслідків це мати не буде, але це нам згадають, коли наступного разу ми будемо просити такої моральної солідарності по Донбасу, Криму чи ще по якомусь питанню
• Можливості, які витікають з ризиків – чи є в України можливість реально збільшити свій зовнішньополітичний маневр за рахунок гри в цьому трикутнику США, ЄС і Китай. Чи можемо ми, імітуючи чи справді здійснюючи кроки в бік КНР домагатися якихось засків у відносинах з Єс чи США. Чи ми можемо робити навпаки і натякати Китаю, що наша нейтральна позиція чогось варта.

Фото-звіт із заходу доступний тут.

Переглянути трансляцію заходу можна тут.

Захід було проведено в рамках Ініціативи з розвитку аналітичних центрів в Україні, яку виконує Міжнародний фонд «Відродження» у партнерстві з Ініціативою відкритого суспільства для Європи (OSIFE) за фінансової підтримки Посольства Швеції в Україні.