Центр «Нова Європа» приєднується до публічного звернення провідних європейських експертів до лідерів ЄС напередодні засідання Ради Європейського Союзу.

Основними меседжами відкритого звернення є:

1. Ситуація критична. Існує все більш кричущий розрив між нагальністю ситуації і слабкістю наших дій.
2. Якщо Україна програє, Європа увійде в нову еру незахищеності і заплатить величезну ціну.
3. Європа має ресурси, які дозволять Україні перемогти за допомогою справжньої колективної промислової мобілізації.

Повний список підписантів можна знайти внизу цього тексту.

Ми чуємо дзвони, що б’ють на сполох.

Бо українські війська борються на фронті, не маючи достатнього озброєння для того, щоб вести тривалу війну на виснаження. І у той самий час Росія нарощує виробництво зброї; Європа не виконує свої обіцянки щодо постачання боєприпасів для ЗСУ; а зі Сполучених Штатів, з огляду на майбутні вибори, чути погрози про припинення військової допомоги.

На цьому тлі є ті, хто вважає, що найкращий варіант – це змусити Україну піти на поступки і припинити війну.

Тож сьогодні ми – аналітики, які багато років працюють над питаннями європейської безпеки, – звертаємося до громадян Європи та їхніх лідерів з важливим закликом.

Відмова від України зробить Європу страшенно вразливою.

Ми не повернемося до Європи 2021 року. Натомість ми повернемося до стану перманентної небезпеки. Втрата захисту, який зараз забезпечує Україна, зробить Європу глибоко ослабленою і водночас призведе до втрати взаємної довіри між європейськими державами. Натомість оновлену російську імперію, з якою ми стикнемося, підбадьорить демонстрація того, що вона може зміцнитися за допомогою агресії. Це означатиме повернення до Європи 1930-х років.

Та рішення покинути Україну не є неминучим. Європа має економічні ресурси, щоб протистояти Росії. Зараз якнайшвидше потрібна скоординована мобілізація промисловості для постачання більшої кількості зброї та боєприпасів в Україну – і, врешті-решт, для того, щоб перевершити Росію у виробництві.

ЄС нещодавно засвідчив, наскільки успішним він може бути, коли об’єднав свої ресурси задля спільної закупівлі вакцин проти COVID-19. У 2021 році він підписав контракти на суму 71 мільярд євро, забезпечивши до 4,6 мільярда доз. Цей приклад необхідно наслідувати і сьогодні. Таким чином, Росія та її прихильники також зрозуміють, що ЄС також має стійкість та силу.

Якщо ми не докладемо зусиль для озброєння сьогодні, нам доведеться робити їх завтра, і – якщо Росія досягне своїх цілей в Україні – ми муситимемо робити це у значно складніших і загрозливіших умовах.

Це означатиме втрату дорогоцінного часу.

Натомість, якщо ми повністю присвятимо себе тому, щоб гарантувати українцям європейське майбутнє, Росія не зможе нам протистояти. Сила Росії значною мірою ґрунтується на нашій нерішучості.

У своїх промовах, відомих як “Філіппіки”, античний оратор Демосфен закликав афінян не залишатися пасивними перед обличчям експансіонізму короля Македонії Філіпа II. Він закликав їх підтримати тих, хто зазнав нападу македонців, і чинити опір, виготовляючи зброю та мобілізуючи всю Грецію.

Для Демосфена на кону стояло виживання Греції, вільних і демократичних міст. Для нас ставки настільки ж екзистенційні. Від перемоги України залежить виживання вільної та демократичної Європи.

• Фелікс Артеага, старший аналітик, Elcano Royal Institute (Іспанія)
• Свен Біскоп, директор програми «Європа у світі», Егмонтський інститут та професор Гентського університету (Бельгія)
• Кармен Клаудін, старша аналітикиня Барселонського центру міжнародних відносин (Іспанія)
• Альона Гетьманчук, засновниця та директорка Центру «Нова Європа» (Україна)
• Юстина Готковська, заступниця директора Центру східних досліджень (Польща)
• П’єр Арош, лектор міжнародних відносин та міжнародної безпеки Лондонського університету королеви Марії та асоційований аналітик Інституту Жака Делора (Франція)
• Ніклас Хельвіг, провідний аналітик Фінського інституту міжнародних відносин (Фінляндія)
• Юха Йокела, директор програми ЄС Фінського інституту міжнародних відносин (Фінляндія)
• Тайне Каряляйнен, аналітик Фінського інституту міжнародних відносин (Фінляндія)
• Роня Кемпін, старший аналітик Німецького інституту міжнародних відносин та безпеки (Німеччина)
• Нона Міхелідзе, старший аналітик Istituto Affari Internazionali (Італія)
• Крісті Райк, заступниця директора та керівник програми зовнішньої політики Міжнародного центру оборони та безпеки (Естонія)
• Бенджамін Талліс, старший аналітик Німецької ради з міжнародних відносин (Німеччина)
• Елі Тененбаум, директорка Центру досліджень безпеки Французького інституту міжнародних відносин (Франція)
• Наталі Точчі, директор Istituto Affari Internazionali (Італія)
• Анна Візландер, голова Інституту політики безпеки та розвитку (Швеція)
• Павел Зерка, старший аналітик Європейської ради з міжнародних відносин (Польща)

Disclaimer: Погляди та думки, висловлені в цьому тексті, є поглядами підписантів і не обов’язково відображають погляди або позиції будь-яких організацій, які вони представляють.