Пропонуємо вашій увазі ключові месиджі спікерів під час II панельної дискусії “Справжня сила гарантій безпеки. Завдяки яким механізмам безпеки Україна та Японія могли б відчувати себе в безпеці?”:
Бонджі Охара, Старший науковий співробітник, Фонд миру Сасакава:
Японія все ще вважає, що найкращим способом збереження миру та стабільності є стримування. Але якщо стримати ворога не вдається, і він починає агресію, зупинити його справді важко. Тоді єдиним рішенням є перемога у війні.
Путін здійснив це вторгнення, тому що він помилково вважав, що зможе легко приєднати Україну до Росії, що США та інші члени НАТО не будуть втручатися в військовому сенсі, а західні країни не будуть настільки сильно підтримувати Україну.
Україна сама по собі продовжує блокувати російську агресію завдяки сильній волі та також військовій потужності і спроможності. Це демонструє, що потрібно західним країнам потрібно мати сильні волю та військові спроможності для оборони власних країн.
Лідери авторитарних країн або автократії вони не вміють приймати власні помилки і не зупиняються до самого кінця. Лідер кожної автократії вважає, що він має бути номером один у цілому світі, бути найсильнішим, найрозумнішим
Одній країні важко виграти війну, тому потрібен альянс, який може підтримувати співпрацю до самої перемоги.
У світі багато людей, які проти війни Путіна в Україні. Тим не менше співчуття тут недостатньо. Натомість потрібна готовність розділити труднощі. Тут постає, як це зробити в кожній окремій країні, враховуючи особливості кожної.
Для Японії з одного боку такою мотивацією може бути альянс зі Сполученим Штатами, які визнають особливу роль Японія у цьому регіоні. З іншого боку сильною мотивацією може бути відчуття кризи. Частина американського народу, включно з конгресменами, так само як і японське суспільство, не поділяють таке відчуття термінової кризи з тими людьми, які живуть у Європі
Потрібно мислити більш прагматично. Це означає, що необхідно зважати, які саме переваги для інших країн, інших регіонів Японія може отримати при підтримці України. Важливо визнати країну у ролі невід’ємного помічника всього світу. США мають розуміти, що Україна є невід’ємною частиною їх національної безпеки.
Юрій Пойта, Запрошений науковий співробітник, Інститут досліджень національної оборони та безпеки (INDSR) у Тайбеї:
Тайванське питання є одним із ключових для глобальної безпеки світу, тому тут відбуваються дуже інтенсивні дискусії, але більше не по гарантіям безпеки – по ефективності стримування.
Нових гарантій безпеки за цей рік для Тайваню не з’явилося, поки що все відбувається відповідно Taiwan Relation Act. Але відбувається підсилення і вдосконалення вже існуючих механізмів – військової, інформаційної безпеки, економічної, енергетичної систем стримування.
Китай інтенсивно будує свої військові спроможності і, напевно, буде готовий їх застосовувати в тому або іншому сценарії. Китай намагається консолідувати навколо себе своїх партнерів без оголошення формального альянсу, це стосується Ірану, Північної Кореї, Росії і інтенсивно посилює безпекові, оборонні, військові, економічні відносини з цими партнерами.
Китай все більше переконується в тому що ядерний шантаж РФ проти США, НАТО, Європи був дуже ефективний. У КНР роблять висновки, що зараз не знайдено і не було застосовано дієвих інструментів для притягнення до відповідальності агресора і силою можна спробувати вирішити свої амбіції. Китай вважає, що західні країни є вразливими з точки зору добробуту населення, тому що вони вимушені зважати на суспільну думку і турбуватися про свою економіку.
З Тайваню виглядає так, що ситуація для малих і середніх держав стає складнішою, ресурсів у глобальних гравців в якийсь момент може не вистачити або вони будуть не готові через ті чи інші причини виділяти їх.
Є базові рішення, як забезпечити свою безпеку за допомогою гарантій безпек. Перше – це диверсифікація зв’язків, будуючи додаткові альянси з іншими країнами. Тайвань працює над планом, розвиваючи безпекові, оборонні зв’язки з іншими країнами світу.
Друге рішення – це ретельна робота над власною самодостатністю у випадку блокади або початку війни. Наприклад, у Тайбеї два дні проводилась War Game за участі близько 170 міжнародних та тайванських експертів. Тематикою цієї воєнної гри була підготовка країни до можливої блокади з боку Китаю або ракетного удару, або навіть до великої війни. Вихідний сценарій – роль США обмеженою через ті чи інші причини. Тайвань повинен придумати, як він підготує свою систему медичного забезпечення, облаштує стабільність енергетики, зв’язку, роботу фінансової системи в умовах блокади, здійснить евакуацію іноземців і місцевого населення.
Третє рішення – гарантії безпеки будуть краще працювати, коли за допомогою партнерів можна покращити свою самодостатність, і в свою чергу, партнери надалі бачать бажання і можливості з боку України допомагати їм у подальшому.
Мічіто Цуруока, Доцент, Університет Кейо:
– Є дискусії про те, що як тільки України поверне під свій контроль всі території, питання зі вступу до НАТО буде вирішене. Це правда, але таке твердження не зовсім коректне. Одним із доказів такої некоректності є приклад інтеграції Західної Німеччини до НАТО у 1955 році, коли ФРН заявляла про свої права і на східні території, що перебували під контролем СРСР. Це питання висвітлене в аналітичній записці Центру «Нова Європа» «Формула безпеки НАТО Плюс», оприлюдненій торік у грудні.- Є дискусії про те, що як тільки України поверне під свій контроль всі території, питання зі вступу до НАТО буде вирішене. Це правда, але таке твердження не зовсім коректне. Одним із доказів такої некоректності є приклад інтеграції Західної Німеччини до НАТО у 1955 році, коли ФРН заявляла про свої права і на східні території, що перебували під контролем СРСР. Це питання висвітлене в аналітичній записці Центру «Нова Європа» «Формула безпеки НАТО Плюс», оприлюдненій торік у грудні.
– Із точки зору Японії більш актуальним є досвід підписання Угоди зі США у 1951 році. Потім було укладено нову версію документа в 1960 році. Водночас не було укладено жодних договорів із Радянським Союзом щодо припинення війни. Тобто Японія підписувала угоди зі США без офіційного завершення війни. Зараз Північні території Японії продовжують перебувати під окупацією.
– В японсько-американській угоді в Статті 5 є формулювання, що безпекові зобов’язання розповсюджуються на території, які є під управлінням країни (“the territories under the administration of Japan”). Тому таке креативне формулювання може спрацювати і в випадку з Україною.
Олексій Мельник, Співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки, Центр Разумкова:
Колективна система безпеки на сьогоднішній день – це є найкраща формула і це видно на недавньому прикладі Фінляндії і Швеції, досвід яких ми часто обговорювали до цього, має поставити крапку на потенційні дискусії про позаблокові безпекові угоди тощо.
Найбільш надійним, потужним є все-таки Північно-Атлантичний Альянс. Є певні нюанси у статті 5, де є певний простір для інтерпретацій – фраза у кінці, що кожна з країн вживає такі дії, які вважаються необхідними. Це те, що ставить під сумнів 100% гарантію того, що всі союзники негайно прийдуть на допомогу і відправлять своїх солдат.
Структури міжнародної безпеки, які існували задовго до масштабного вторгнення, зараз проходять тест реальним життям. Як вони себе покажуть і як вже показали – від цього залежатиме також довіра до цих структур в майбутньому. 2008 та 2014 роки підірвали довіру до таких структур як ООН та ОБСЄ. Для НАТО та ЄС настав час, коли вони мають показати свою надійність, навіть без прямого втручання.
Сполучені Штати Америки розглядаються як ключовий гарант безпеки. Але те що, відбувається останні кілька місяців, очікування з тривогою наступних десяти місяців – це ще один урок про те, що Навіть якщо це довгострокові гарантії чи альянси, ніколи немає гарантії, що цей альянс навіки. Диверсифікація внутрішніх і зовнішніх інструментів підвищує шанси на, те що не доведеться відбивати агресора або якщо таке станеться, це буде значно простіше.
Чим цікавий досвід відносин Японії і США – це військова присутність Сполучених Штатів на території країни. Це дуже потужна гарантія на додаток до інвестицій.
Гарантії безпеки не пишуться за один раз і в один день. Це процес, який потребує часу. Навіть найбільш досконалий текст не буде працювати завжди і за нових умов.
Гарантії – це комплекс внутрішніх і зовнішніх заходів. Це оборонні спроможності, дипломатичні інструменти, економік, технології, культура в широкому сенсі і інформаційна політик. Фундамент двосторонніх чи багатосторонніх угоди – це відчуття солідарності, яке не пропишеш в документах, певний рівень взаємозалежності і спільні інтереси, які потрібно підтримувати.
На момент відкриття вікна можливостей для вступу до НАТО до України не повинно бути жодних питань щодо відповідності критеріям, які висуваються потенційним членам Альянсу.
Пітер Дікінсон, Редактор UkraineAlert, Atlantic Council:
Загроза РФ для України як держави є екзистенційною. І почалася в 2014 році, із вторгнення в Крим. Проте можна стверджувати, що фактично вона почалася ще в 2004 році, з Помаранчевої революції з 2004 року. Намагання підкорити собі Україну було пріоритетом російської політики.
Коротка відповідь, як можна досягти гарантій безпеки, яких потребує Україна, – це членство в НАТО.
Не бажання багатьох на Заході брати на себе «тягар», постачати потрібну зброю пояснюється занепокоєнням через можливу ескалацію і страхом спровокувати Путіна. РФ використовує ядерний шантаж, знаючи про низький поріг ризику у західних країн.
Після політичних сумнівів у коментарях Трампа стосовно того, що треба залишити НАТО, у багатьох людей в Європі виникають питання – чи членства в Альянсі достатньо, чи це є настільки потужною гарантією, як завжди вважалося.
Членство в НАТО залишається довготерміновою метою для України, тому треба розглядати якісь інші способи як підтримувати безпеку тут. Нещодавні підписані безпекові угоди вже є досить перспективним, пропонують хорошу основу для інтенсивної співпраці. Один з реалістичних напрямків такої співпраці – це спільна виробництві зброї і взаємодія у цій індустрії загалом. Цей напрямок дасть Україні потенціал стати набагато сильнішою країною, самодостатньою в плані безпеки.
Модератор: Сергій Солодкий, Перший заступник директора, Центр «Нова Європа»:
В далекосяжній довгостроковій перспективі вирішення базового питання, як відновити і гарантувати безпеки в Україні, навколо України, ідеться насправді про набагато ширший географічний простір. На всіх чотирьох форумах учасники постійно говорили про взаємозв’язок і про неподільність безпек Азії і Європи.
Коли йдеться про фундаментальне вирішення питання гарантії безпеки для України, справжньої сили гарантії безпеки, то тут безперечно ідеться про колективну форму безпеки, і для України це питання навіть не обговорюється ні політичним естеблішментом, ні суспільством – є повний консенсус – йдеться про членство в НАТО.
Між тим, на проміжному етапі Україна разом із партнерами продовжує шукати, проміжні формати, проміжні моделі, як можна гарантувати безпеку до ось цієї амбітної цілі інтеграції, членства до НАТО. Таким чином, переживаючи цей момент знаходження пошуку балансу між реалізмом, між можливостями і майбутнім.
Більше про Форум та месиджі спікерів тут.
Відеозапис Форуму доступний українською та англійською.
Медіапартнер – Укрінформ.
