Наступного тижня Верховна Рада України на своєму пленарному засіданні має знову повернутися до розгляду закону про Антикорупційний суд. Без цього розгляду парламент не може перейти до голосування за інші важливі для майбутнього країни закони, за інші реформи. Тому, очевидно, питання про формування Антикорупційного суду стало руба. Багато хто впевнений, що ситуація з Антикорупційним судом може так чи інакше позначитися на міжнародних зобов’язаннях України. І очікують, що якраз ці тижні будуть вирішальними не тільки з точки зору голосування депутатів, а з точки зору того, як відбудуться переговори представників президентської адміністрації з представниками міжнародних фінансових інституцій, які сподіваються на те, що Україна виконає вимоги, які перед нею поставлені щодо створення прозорого, чесного Антикорупційного суду.

– Пані Гетьманчук, зовнішнє управління країною – зараз цей термін багато хто використовує серед політиків, серед експертів. Наскільки він для України є коректним? Україна – країна, якою керують ззовні?

Альона Гетьманчук: Я сказала б, що селективно – у деяких питаннях дійсно важелі впливу задіяні, і дійсно вони ефективні, а в деяких питаннях не дуже ефективні, принаймні не дуже ефективні відразу. Потрібно дуже багато зусиль і часу Заходу, щоб подолати «політику купівлі часу», яку дуже часто сповідує нинішня українська влада.

Ми побачили дуже різні ситуації. Скажімо, ситуація щодо Донбасу і Мінських домовленостей, де ця «тактика купівлі часу» спрацювала, і ми не опинилися під зовнішнім управлінням. Є фінансові важелі впливу, є важелі, які стосуються політичного визнання, рукоподання, скажімо так, ключових фігур української влади на Заході. Звичайно, це працює.

І в суспільстві є дуже модна тенденція, що ніхто нам не указ, ми самі по собі, а з іншого боку, якщо це стосується боротьби з корупцією і боротьби з топ-корупціонерами, то є запит в українському суспільстві на таке собі зовнішнє управління. І останні опитування – майже 50% опитаних українців готові, щоб Захід запроваджував персональні санкції проти політиків, які блокуватимуть створення Антикорупційного суду– надзвичайно красномовні. Чи майже 40% тих, хто хотів би, щоб Захід припинив фінансову допомогу (і МВФ, і європейські інституції). Це так само показово.

– Пані Гетьманчук, на Заході усвідомлюють, що такі жорсткі вимоги можуть призвести до дефолту економічного і до дефолту політичних організацій і сил? Кому тоді залишиться управління українською державою?

Альона Гетьманчук: Розуміють ті, хто дуже глибоко знає ситуацію в Україні… На сьогодні йдуть внутрішні дебати, як комунікувати українські вибори, ті ж реформи, щоб не дати більшого простору для перемоги популістським силам. Якщо нинішні політики не зможуть виконати зобов’язання по антикорупції, по деклараціях щодо антикорупційних активістів, по інших питаннях, по яких вони особисто обіцяли, що ці реформи будуть виконані, то, як зауважив один мій співрозмовник з Конгресу США, для чого нам підтримувати таких політиків?

Ще наприкінці минулого року і на початку цього дуже часто в дипломатичних колах були дискусії, як, з одного боку, вимагати рішень щодо Антикорупційного суду, тобто те, що Україна зобов’язалася виконати, з іншого – як не створити з суду такий фетиш, а інші проблеми відійшли на другий план. Було вирішено, що сьогодні є момент, щоб це рішення проштовхнути. Логіка достатньо проста. Вони вважають, що достатньо вже інвестували свого часу грошей, енергії, людських ресурсів в створення антикорупційних інституцій, які вже створені.

Повну версію інтерв’ю дивіться та читайте на сайті “Радіо Свобода”