– Сьогодні відбулася дискусія, організована вашим центром «Нова Європа». Були присутні посли Румунії в Україні, було представлено посольство Польщі, представники Верховної Ради України. Ви презентували аналітичну записку про «Ініціативу трьох морів» і про те, чим вона може бути корисна. Як відреагували чиновники цих країн? Що обговорювалось?
Тетяна Левонюк: Ставлення було прийнятне, усі підтвердили високий рівень аналізу.
На політичній частині саміту від нас не було представника. Але нас запросили на бізнес-форум, повинен був поїхати заступник міністра економічного розвитку і торгівлі як представник та спікер. Втім, український представник не приїхав.
Цей саміт у Бухаресті суттєво відрізняється від попередніх двох, тому що саме він має довести, що проект має економічне спрямування. Цього разу на саміті є президент Єврокомісії, є представники від Німеччини, яка офіційно заявила про свою зацікавленість у проекті й можливість взяти участь у статусі спостерігача.
– Бюджети інвестиційних проектів, які там розглядають, колосальні, Україна повинна бути у цьому зацікавлена. Чому туди не поїхав український чиновник, як гадаєте?
Тетяна Левонюк: Я думаю, що наразі зацікавленість міністерств та органів держвлади не є на тому рівні, що дозволяє пріоритизувати проект «Тримор’я» для України. Хоча наше залучення до окремих інфраструктурних проектів є дуже амбіційним.
– Петро Порошенко ввів у дію рішення РНБО про припинення Договору про дружбу з Росією. Чи може «Ініціатива трьох морів» – 12 держав – якимось чином замінити Росію?
Тетяна Левонюк: Я б не розглядала її у такому розрізі. Для нас «Ініціатива Тримор’я» – це можливість більш практичної євроінтеграції. Наше залучення до окремих структурних проектів і, як мінімум, набуття статусу спостерігача у майбутньому у «Тримор’ї» є дуже корисним.
– Розкажіть детальніше про «Ініціативу трьох морів».
Тетяна Левонюк: Ініціатива була започаткована президентами Польщі Анджеєм Дудою та президентом Хорватії Коліндою Грабар-Китарович у 2015 році під час проведення засідання Генасамблеї ООН. І у 2016 році відбувся перший інавгураційний саміт ініціативи, яка об’єднує 12 країн Центральної та Східної Європи. Першочерговими сферами співпраці є енергетика, транспорт, телекомунікації.
Перший саміт був пілотним, не були представлені на вищому рівні навіть усі країни-учасниці. Україна була запрошена до участі, але ми не делегували представника. Наступний саміт у Варшаві відзначився важливою подією – участь президента США Дональда Трампа, що надало більшої ваги проектові, звернуло увагу міжнародної спільноти.
– У це об’єднання входять такі держави: Естонія, Латвія, Литва, Польща, Чехія, Угорщина, Австрія, Словаччина, Словенія, Хорватія, Румунія, Болгарія. Проросійське видання «Росбалт» написало, що «менше ніж через 15 років після вступу до Євросоюзу Польща стала новим центром сили в регіоні, об’єднуючи навколо себе країни, незадоволені політикою Брюсселя». Як ви це прокоментуєте? Чи вписується це у дискурс російських ЗМІ про можливий розкол Євросоюзу?
Тетяна Левонюк: Не думаю, що йде розмова саме про розкол Європейського союзу, це було підтверджено послом Румунії та представником посольства Польщі на нашій дискусії. Радше йде про можливість більшої інтеграції у Європейському союзі саме цих країн Центрально-Східної Європи задля посилення власної ваги, щоб не залишатися на периферії, бути більш рівноправними з тими ж представниками Німеччини та Франції.
Співпраця у сфері енергетики, транспорту, телекомунікацій є дуже актуальною для цих країн. Транскордонні магістралі Схід-Захід більш розвинені, ніж Північ-Південь. Багато країн дуже потребує цих транспортних проектів. Енергетика для них є дуже важливою, тому що більшість залежна від російського газу і хоче цього уникнути. Тож це така контрдія «Північному потокові-2».
– У чому можливості України у цьому об’єднанні? І чи кличуть туди Україну?
Тетяна Левонюк: Нас туди не кличуть, але потрібно проявляти власну ініціативу. Наразі мова йде про можливість залучення України до певних інфраструктурних проектів і кооперації з певними країнами-учасницями в рамках «Тримор’я».
Якщо говорити про енергетику, то проект, який вже втілюється, – побудова інтерконектора між Польщею та Україною, – це можливість для нас експортувати енергоресурси.
Стосовно транспорту у нас більше перспектив, наразі Україна залучена до двох проектів. Найбільший проект «Тримор’я» «Віа Карпатія» – транскордонна магістраль від Клайпеди до Салонік, побудова якої планується до 2050 року, є додаткові перспективні сполучення з Україною. Наш міністр інфраструктури вже підписав відповідну угоду з міністром інфраструктури та будівництва Польщі, тож це вже у стадії розробки.
Так само для нас цікавий проект Go Highway Одеса-Гданськ, над чим ми вже почали працювати.
Офіційне членство у Євросоюзі є критерієм, щоб стати учасником цієї ініціативи. Але ми можемо стати спостерігачем, нам потрібно декларувати таке бажання і залучатися до інфраструктурних проектів, які нам цікаві, де є можливість залучити зовнішні інвестиції.
– Наразі активно йде дезінтеграція з Росією. Багато оглядачів каже, що ця «Ініціатива трьох морів» може стати своєрідним трампліном для України в Європейський союз. Наскільки Україна, відштовхуючись від Росії, наблизилася до Європи хоча б за час функціонування угоди про асоціацію з Євросоюзом?
Тетяна Левонюк: Я особисто вважаю, що наразі для України немає альтернативи європейській інтеграції, це найкращий шлях для розвитку нашої держави. Тож такі можливості, як «Тримор’я», є трампліном для більш практичної реалізації внутрішніх реформ і більшої євроінтеграції.
