– Чи можна вважати ситуацію після виборів у Молдові патовою? 

-Патової ситуації немає, оскільки це було очікувано. І все ж ми перебуваємо в невизначеній ситуації, оскільки не зовсім зрозуміло, що трапиться у наступні місяці, чи зможуть партії, які пройшли до парламенту, сформувати уряд. Поки це виглядає малоймовірно. Минулого можна очікувати якогось креативу, особливо з боку Демпартії, оскільки для неї наразі критично важливо утримати владу. Думаю, що дострокові вибори для них не зовсім приємні.

-Чому так сталося, що соціалісти не змогли повторити свій успіх під час президентських виборів?

-Тому що соціалісти пішли за сценарієм Демпартії. Коли їх попереджали, що зміна виборчої системи, перехід з пропорційної системи на змішану буде для них збитковим, вони в це не повірили, бо думали, що все ж за рахунок своєї популярності зможуть виграти в одномандатних округах. Виявилося, що Соціалістична партія втратила найбільше, тобто вони отримали мандатів на десять менше, ніж могли б взяти, якщо пішли б за пропорційним сценарієм. Демпартія від цього виграла.

А в геополітичному плані, грубо кажучи, Росія програла, а Євросоюз не виграв, тому що все одно Демпартія є декларативною проєвропейської партією, і, швидше за все, якщо вони залишаться при владі, це ніяк не відображатиметься на відносинах з Євросоюзом.

-Чи може президент Додон стати менш проросійським, а пан Плахотнюк [лідер Демократичної партії Молдови] – менш прозахідним?

-Не думаю, що Додон може стати менш проросійським, оскільки це його головний меседж, він на цьому заробляє свою підтримку в Молдові. І Додон розуміє, що без коригування своєї позиції щодо України і Криму неможливо приїхати до Києва і зустрітися зі своїм українським візаві, оскільки його твердження суперечать тому, що сталося в Україні, а також позиції України. Тому я не думаю, що від Додона варто очікувати якихось змін у цьому плані.

Плахотнюк дуже гнучкий, у нього ідеологічні принципи більш розмиті, а формування якихось політичних коаліцій менш принципове. Для нього головне – утримати владу і контролювати ті владні інститути, які він контролює зараз.

-Чи залишиться питання Придністров’я замороженим і надалі?

У придністровському врегулюванні є певна динаміка, якщо можна це назвати врегулюванням, тому що поки це відбувається не зовсім у правильному руслі. Україна і Молдова змогли відкрити спільні пункти пропуску, що дуже важливо для контролю над цим регіоном. До сих пір не було контролю над придністровським периметром молдавсько-українського кордону. Відкриття пунктів знижує можливості для незалежності регіону,на їхню думку, навіть якщо їх спонсорує Росія. А якщо ще Молдова відмовиться від купівлі електроенергії Молдавської ГРЕС, яка вливає половину в бюджет місцевої економіки Придністров’я, то це стане патовою ситуацією, оскільки тоді Росії доведеться фінансувати безпосередньо. Вони і зараз фінансують, але не безпосередньо, а через поставки газу, за який не просять ніяких грошей. Так що тут є певний поступ.

Я думаю, український уряд має чітке розуміння того, що Придністров’ям треба займатися, оскільки це є загрозою не тільки для Молдови, а й для України. Коли в десяти областях вводився воєнний стан, Одеська та Вінницька область потрапили в цей список саме тому, що Придністров’я географічно межує з ними.

Повну версію інтерв’ю з Віталієм Портніковим можна послухати російською тут.