Італійський прем’єр-міністр Джузеппе Конте подав у відставку, в результаті політичної кризи, що її спричинили відверті євроскептики, і вони ж, імовірно, вийдуть з неї переможцями.

Зруйнувавши урядову коаліцію, яка протрималася трохи більше року керівник партії “Ліга”, міністр внутрішніх справ та віце-прем’єр Маттео Сальвіні, намагається конвертувати це в більшу підтримку на наступних виборах, щоб як мінімум стати новим керівником італійського уряду. Зараз все залежить від твердості позиції президента Італії Серджо Матарелли, який веде консультації з представниками політичних партій щодо врегулювання політичної кризи. Разом з експертами Укрінформ намагався розібратися, які наслідки урядова криза матиме на внутрішнє та зовнішнє становище в Італії, зокрема і на політику щодо України.

Колишні друзі, а тепер вороги

Оголошення про розпуск італійського уряду 20 серпня важко назвати чимось незвичним. Хоча цього разу ситуація дійсно цікава, адже розсварилися коаліційні союзники по популізму – партії “Ліга” та “Рух 5 зірок. “Ліга” активно виступає за посилення антиміграційного законодавства, а “Рух 5 зірок” обстоює зниження тарифів та збільшення мінімальної зарплатні, а загалом обидві партії виступають за пряму демократію, суспільство рівних можливостей, всезагальний доступ до інтернету – тобто за все те, що так подобається рядовим італійцям.

Але після того, як керівник італійського уряду Джузеппе Конте, виступаючи в Сенаті 20 серпня, заявив: “Я закінчую цей експеримент уряду”, хитка коаліція “Ліги” Маттео Сальвіні та “Руху 5 зірок” Луїджі Ді Майо, яка проіснувала 445 днів, стала історією. Нинішня криза виникла через категоричне несприйняття ультраправим Маттео Сальвіні свого колеги по коаліції Луїджі Ді Майо. Це виявлялося в їх численних суперечках, починаючи від бюджету і завершуючи швидкісною трасою TAV (проект швидкісного сполучення між Турином та Ліоном). Зрештою, 8 серпня, маючи за плечима досить впевнену перемогу на травневих виборах до Європарламенту (34% голосів за “Лігу” проти 17% голосів за “Рух 5 зірок”), Сальвіні наважився оголосити вотум недовіри уряду Конте.

Як вважає асоційований аналітик Центру “Нова Європа” Катерина Зарембо, Сальвіні ще минулого року розумів, що попри результати парламентських виборів, де його “Ліга” отримала менше голосів ніж “5-зіркові” суперники, по суті, є молодшим партнером у коаліції. “Незважаючи на це, він вирішив, доки не пізно, “капіталізувати” свій рейтинг, закликавши парламент оголосити вотум недовіри уряду”, – пояснила Катерина Зарембо.

Завдяки діям “безвідповідального опортуніста” Сальвіні, як його назвав прем’єр Джузеппе Конте, Італія отримала політичну кризу. І це в той момент, коли прийняття важливих законопроектів поставлене на паузу. Серед них і конституційна реформа – зменшення кількості парламентарів Палати депутатів та Сенату, фінальне голосування якої було призначено Палатою депутатів саме на четвер, 22 серпня. Традиційним виходом з урядової кризи залишається проведення дочасних виборів, проте такий розвиток подій зараз не дуже ймовірний.

На думку асоційованої експертки Ради зовнішньої політики “Українська призма” Вікторії Вдовиченко, варіант з достроковими виборами менш вірогідний, оскільки Італія готується подати 15 жовтня бюджет до Європейської комісії. А це вкрай важливий момент для країни з найвищим в єврозоні зовнішнім боргом — більше EUR2 трлн.! “Однак якщо президент Італії Серджо Матарелла до початку наступного тижня не побачить сформованої нової більшості в парламенті, то дочасні вибори в Італії восени неминучі”, – каже Вікторія Вдовиченко.

Переформатування коаліції в італійському парламенті та швидке призначення нею нового уряду в принципі можливе. Теоретично «Рух 5 зірок» може об’єднатися з Демократичною партією та представниками політсили «Вільні та рівні». При цьому для лівоцентристської Демократичної партії разом із «Рухом 5 зірок» важливо обрати компромісну кандидатуру, яких наразі не так і багато.

Доктор історичних наук, провідний науковий співробітник Інституту історії України НАНУ Андрій Мартинов наголосив на особливостях сучасної політичної ситуації в Італії: “Серед країн Євросоюзу Італія має свою особливість як країна з нестабільною партійно-політичною системою. Після операції “чисті руки” 1992 р. було зруйновано вщент післявоєнну політичну системи Італії з “ідеологічними партіями”. Їй на зміну прийшла “право-ліво популістська” політична система, орієнтована на задоволення політичних емоцій населення. Останні вибори (2018 р. – Авт.) знову привели до влади коаліцію “правих популістів” – “5 зірок” на чолі з Ді Майо, політичну силу Берлусконі “Вперед, Італіє” та євроскептиків-консерваторів з “Ліги” на чолі з Маттео Сальвіні”.

Політична екстравагантність “у моді”

Центральною фігурою політичної кризи залишається міністр внутрішніх справ Маттео Сальвіні. Цього євроскептика з антимігрантськими поглядами неодноразово звинувачували у зв’язках з Кремлем. А нещодавнє журналістське розслідування видання Buzzfeed та Espresso підтвердило проведення ним переговорів у Москві щодо передвиборчого фінансування “Ліги”. За що один із засновників лівого антисистемного руху – партії “Рух 5 зірок” комік Беппе Грілло назвав Сальвіні “міністром-зрадником”.

При цьому вимальовується дивна ситуація. Сальвіні стає все більш токсичним для створення політичних союзів, і з ним взагалі мало хто збирається мати справу. Але саме “Ліга” здатна отримати політичні дивіденди в разі відсутності домовленостей між «Рухом 5 зірок» та Демократичною партією.

Катерина Зарембо наголошує: “Дочасні парламентські вибори так чи інакше покажуть зростання популярності “Ліги” порівняно з минулим роком. Сальвіні і надалі ігноруватиме бюджетні питання, щоб не нашкодити власному рейтингу та рейтингу партії. При цьому якщо “Ліга” раптом залишиться в опозиції, то існує загроза, що вона ще більше наростить собі рейтинг, уособлюючи популярні антиміграційні ідеї та позиціонуючи себе як жертва політичної змови”.

Натомість Вікторія Вдовиченко акцентує увагу на значній популярності екстравагантного Маттео Сальвіні серед італійців: “Те, що 36% італійських громадян віддають перевагу “Лізі”,  за даними соцопитувань липня-серпня, свідчить про те, що багатьом її скандальний очільник подобається: через його напористість, пляжні прес-конференції, апелювання до наболілих для італійців питань нелегальної міграції та боротьби із нею”.

Андрій Мартинов теж вбачає значні шанси “Ліги” на перемогу на дочасних виборах до парламенту: “Сальвіні, орієнтований на боротьбу проти нелегальної міграції, яка позитивно оцінена електоратом, сподівається провести позачергові вибори, які дали б можливість створити ще більш євроскептичну і праву коаліційну більшість, зокрема із залученням фактично неофашистської партії “Брати Італії”. Тепер президент Серджіо Маттарела має або призначити технічний уряд, який прийме бюджет на 2020 рік, або призначити дострокові вибори. Якщо такі вибори відбудуться до кінця року, то Сальвіні може поліпшити результат “Ліги””.

Що ж Україні до тієї Італії…

В усій цій ситуації не варто забувати й про український вимір, адже будь-яка політична зміна в Італії, країни, яка геополітично тяжіє до Росії, так чи інакше віддзеркалюється на процесах європейської інтеграції нашої держави. Зараз не варто сліпо вірити, що після урядової кризи політика Італії щодо України зміниться на краще. Неодноразові “загравання” італійських політиків з російським президентом цьому є чітким підтвердженням.

Щоправда, італійці, серед яких багато українських мігрантів, уважно слідкують за перебігом подій в нашій державі і, звісно, розуміють, що Україна перебуває під російською агресією. Як слушно зазначає Вікторія Вдовиченко, “економічні інтереси завжди будуть для Італії на першому місці. Якщо Україна зможе запропонувати цікаві та перспективні проекти, італійці охоче їх підтримають. Побачимо, чи новий український уряд, зокрема дипломатичне відомство, зможе найближчим часом приділити достатньо уваги італійському вектору зовнішньої політики, щоб той набув нової якості”.

Андрій Мартинов нагадав про вплив справи Марківа на відносини між Україною та Італією: “ Нинішній уряд займає прихильну до Росії позицію, що зокрема втілилося у вироку Марківу (Віталій Марків, італійсько-український нацгвардієць, учасник Революції гідності, якого звинуватили у “розстрілі” італійського і російського журналістів на Донбасі – Авт.).  Ця справа продовжить отруювати українсько-італійські відносини.

Катерина Зарембо вважає, що найгіршим для України сценарієм залишається формування ультраправого уряду в Італії у випадку дочасних виборів. У такому разі Маттео Сальвіні у якості прем’єра піде на те, щоб накласти вето на санкції ЄС проти Російської Федерації. Хоча, з іншого боку, пам’ятаємо, що поки в Італії хитка економічна ситуація, офіційний Рим залишається залежним від Берліна та Брюсселя, а отже, буде змушений іти на компроміси.

Ситуація покращиться лише якщо до уряду якнайширше увійде Демократична партія, представники якої частіше виступають “яструбами” щодо Росії. “Але і за такого перебігу подій не варто очікувати, що Італія одразу перетвориться на беззастережного союзника України, враховуючи відсутність в її політичному полі відверто антиросійських партій та широкі русофільські настрої італійського населення”, – резюмує експертка.

Єгор Брайлян, Київ