Міжнародна увага повністю сфокусована на боротьбі з COVID-19. Тема російської агресії проти України досі рідко потрапляла на передовиці світових мас-медіа. При цьому Росія активізувала свої зусилля, щоб скористатися “коронавірусним моментом”: і через “розпіарювання” не завжди корисної допомоги західним країнам, і через заклики припинити санкції. До чого готуватися Україні? Чого чекати від Росії? Як себе вестимуть ЄС і США? Продовжуючи рубрику “Нова Європа цікавиться” на сайті “Сьогодні”, Центр “Нова Європа” звернувся до експертів із запитанням, як пандемія впливає на переговори щодо Донбасу.

Джеймс Шерр член стратегічної групи радників Центру “Нова Європа”, старший науковий співробітник, Естонський інститут зовнішньої політики/Міжнародний центр оборони і безпеки, асоційований аналітик Chatham House:

“Системні реалії не зміняться. Росія не відмовиться від свого рішення підпорядкувати або знищити Україну. Поки при владі знаходиться нинішня група лідерів, цей пріоритет зберігатиметься незалежно від будь-яких лих і зовнішнього тиску.

Отже, найважливішою змінною є те, наскільки серйозно пандемія впливає (якщо взагалі впливає) на внутрішню стабільність групи лідерів. Іншими змінними будуть сприйняття Кремлем західної згуртованості і стійкості України. Сьогодні Росія не має відповідей на ці питання, але використовуватиме власні засоби, щоб зменшити невизначеність і протестувати своїх опонентів. Якщо їх реакція буде неузгодженою і слабкою, то Путін може відчути спокусу до зміни підходів.

Деморалізація і безлад в Україні (Росія зробить все можливе, щоб погіршити ситуацію) можуть бути з великою ймовірністю прелюдією до реальної загрози військової інтервенції, яка змусить Захід “постати перед реальністю” – що Україна є нерозв’язним “сумбуром” – і вести переговори за спиною України. Це може бути необдуманим сценарієм з боку Росії (що стається з нею не раз), проте його наслідки можуть бути катастрофічними навіть в тому випадку, якщо він провалиться”.

Аркадій Мошес директор програми дослідження східного сусідства ЄС і Росії Фінського інституту міжнародних відносин:

“Єдиним помітним поки ефектом впливу пандемії на переговори щодо врегулювання ситуації на сході України є їх подальше витіснення на периферію європейської, а багато в чому – і російської політики. При цьому змін в російських підходах не відбувається і не проглядається. Якщо криза виявиться відносно короткостроковою, то Росія завдяки накопиченим ресурсам вийде з неї з меншими економічними втратами, ніж Україна, навіть з урахуванням низьких цін на нафту. І тоді її тиск на Київ може зрости, оскільки Кремлю знадобляться політичні очки всередині і зовні.

І тільки лише в тому випадку, якщо криза виявиться економічно настільки болючою для російської економіки, що їй знадобляться західна допомога, позики і т.д., в рамках загального перегляду відносин з Заходом може статися і зміна підходів до проблеми Донбасу”.

Річард Вайтц старший науковий співробітник і директор Центру військово-політичного аналізу в Інституті Гадсона (США):

“Оскільки пандемія поки на ранньому етапі (принаймні в колишніх радянських республіках), багато що залишається невідомим і може змінитися. З огляду на це, вплив вірусу на переговори в найближчій перспективі, найімовірніше, буде негативним. По-перше, увага керівництва в Україні і Росії буде зміщена на подолання внутрішньої кризи. По-друге, деякі російські політики сподіваються, що зможуть використовувати кризу для усунення санкцій ЄС щодо Росії, незважаючи на відсутність прогресу щодо Мінських домовленостей або Криму. Президент Путін вже закликав припинити всі санкції для поліпшення міжнародного співробітництва під час пандемії. По-третє, навіть якщо санкції залишатимуться, деякі російські чиновники сподіваються, що політики в ЄС будуть занадто розгублені, щоб підтримувати Україну в повній мірі. По-четверте, розбіжності між ЄС і США на тлі кризи можуть також перешкодити союзникам НАТО співпрацювати для підтримки України. Зрештою, криза може вплинути на скорочення витрат на проекти НАТО, зокрема, на тренування і забезпечення Збройних сил України. Тому на цьому етапі російський уряд може бачити переваги в затримці переговорів, сподіваючись, що його переговорна позиція поліпшиться в майбутньому”.

Сергій Солодкий перший заступник директора Центру “Нова Європа”:

“Пандемія однозначно сповільнить переговорний процес. Втім, він би опинився на паузі і без пандемії. Ще перед введеним карантином відчувалося зростання напруги в переговорах. Пандемія, до певної міри, дозволяє кожній стороні знайти виправдання, чому немає прогресу, чому не відбудеться “нормандський саміт” в квітні. Як позначиться пандемія на діях Росії? Москва і під тиском сильніших обставин не відступала від своїх цілей щодо України. Суть російських підходів полягала в виснаженні України. У зв’язку з цим пандемія сприяє розрахунками Кремля, оскільки справляє руйнівний ефект на життєві функції України.

Росія сприймала прихід Зеленського як свого роду вікно можливостей – шанс нав’язати Києву свій план врегулювання. Розрахунок виявився помилковим (принаймні, поки). Пандемія частково змушує Москву більше зосереджуватися на внутрішній політиці. Але як тільки епідемія піде на спад, можна буде очікувати посилення шантажу, інтенсивні провокаційні дії з боку Росії. В ЄС, США повинні готуватися до негативного сценарію – санкції щодо Росії слід не просто продовжити, а й посилити. Росія повинна розуміти, що її дії залишаються під наглядом. На тлі погіршення економічної, соціальної ситуації в самій Росії, на тлі підготовки до парламентських виборів-2021, у Путіна може з’явитися спокуса до використання вже одного разу розіграної карти – мобілізації електорату через військові авантюри за кордоном”.

Кетрін Квінн-Джадж і Річард Гован International Crisis Group:

“COVID-19 навряд чи матиме значний вплив на переговори щодо Донбасу, але пандемія мала б спонукати до співпраці між Києвом і де-факто “керівниками” в Донецьку і Луганську для пом’якшення впливу епідемії. Ще не схоже, що епідемія створила суттєвий позитивний момент для мирного процесу. Незважаючи на те, що і уряд в Україні, і дві т.зв. “республіки” підтвердили прихильність заклику ООН до глобального перемир’я у відповідь на пандемію, бої тривали на лінії контролю та помічене різке зростання артобстрілів 9 квітня. Більш того, оскільки COVID-19 прикував до себе внутрішню і міжнародну увагу, українська влада може відкласти імплементацію суперечливих зобов’язань, взятих не себе на початку березня щодо діалогу з представниками підтримуваних Росією районів.

Епідемія також ускладнила координацію гуманітарних зусиль. Не тільки український уряд закрив пропускні пункти на контактній лінії для припинення поширення епідемії, але і де-факто режими в Донецькій і Луганській т.зв. “республіках” також припинили сполучення між собою. Такі рішення можуть посилити страждання, викликані COVID-19, оскільки завадять доставці життєво необхідної гуманітарної допомоги. Щоб пом’якшити страждання і допомогти налагодити політичні контакти між сторонами під час кризи, всі сторони повинні працювати заради прагматичних кроків зі сприяння гуманітарній допомозі – зокрема, через відкриття моста поблизу Щастя між контрольованими Україною територіями і т.зв. “Луганською республікою” для медичних поставок і поставок обладнання. Такі кроки не обов’язково істотно наблизять політичне врегулювання на Донбасі. Але вони можуть допомогти пом’якшити вплив COVID-19 на населення”.

Валерій Кравченко директор Центру міжнародної безпеки, старший науковий співробітник Національного інституту стратегічних досліджень:

“Пандемія COVID-19 відволікає увагу світової спільноти від розв’язання традиційних проблем людства, насамперед – війни і миру. При цьому глобальний характер проблеми створює ілюзорну ширму, яку вважають за краще використовувати окремі актори, які вважають себе стійкішими до проблем. Зазвичай йдеться про автократії, режими з відвертими експансіоністськими настроями.

Росія вже намагається використовувати ширму з гуманною метою – зняти санкції, зменшити страждання людей в Криму і на Донбасі, і, звичайно, відновити торгівлю з РФ, щоб зменшити руйнівний вплив економічної кризи-2020 для Європи та світу. З цією метою РФ використовуватиме будь-які переговорні майданчики – від ООН і ОБСЄ до зустрічі G20 і експертного рівня “нормандського формату”. Тиск РФ має чітку мету – змусити слабку Україну, яка страждає від наслідків економічної кризи, піти на поступки, зокрема, – на прямі переговори з Донецьком і Луганськом.

Очевидно, що політичний процес “Мінська” має бути припинений – переговори в відеоформаті не дадуть результату (відповідно – жодної реалістичної перспективи проведення виборів на окупованих територіях цього року). Україні варто зосередитися на перспективному прийнятному плані гуманітарного порятунку окупованих територій (можливо, за історичною моделлю стимуляції ФРН для жителів НДР), розробити модель залучення переселенців до переговорного процесу, узгодити український план деокупації і мирної реінтеграції Донбасу і Криму. Ці кроки повинні бути обговорені в українському експертному середовищі і роз’яснені громадськості саме зараз – час на карантині є”.

_{Публікація підготовлена в рамках Ініціативи з розвитку аналітичних центрів в Україні, яку реалізує Міжнародний фонд “Відродження” у партнерстві з Ініціативою відкритого суспільства для Європи (OSIFE) за фінансової підтримки посольства Швеції в Україні. Думки і позиції, викладені в публікації, є позицією автора і не обов’язково відображають погляди посольства Швеції в Україні, Міжнародного фонду “Відродження” та Ініціативи відкритого суспільства для Європи (OSIFE).}