Директорка Центру “Нова Європа” Альона Гетьманчук стала однією з перших очільниць українських громадських організацій, які дали інтерв’ю для спеціального випуску ньюзлеттера Pact Ukraine, USAID/ENGAGE “Голос громадянського суспільства України”.
Ця серія дайджестів присвячена тому, як карантин змінив життя найбільших ГО України, а також тому як жити після виходу з карантину.
Розкажіть як вплинув карантин на роботу вашої організації? Як швидко ви змогли налагодити звичний ритм роботи? Чи багато активностей було скасовано/перенесено?
Ми у “Новій Європі” доволі оперативно адаптувались до нових реалій. Довелось перенести кілька заходів на майбутнє, зокрема з нашими закордонними партнерами з GMF і Carnegie Europe, деякі перевели в онлайн-формат. З огляду на таке зміщення акцентів, стали приділяти більше уваги аналітичній роботі та комунікаціям, зокрема у соціальних мережах. Частину аналітичних зусиль спрямували саме на аналіз наслідків пандемії у зовнішньополітичній сфері. Донори поставилися з розумінням, перебуваємо з ними на постійному контакті. Ритм роботи не змінився, а, навпаки, навіть пришвидшився, адже самостійна робота у дистанційному режимі та відсутність великої кількості зустрічей дає можливість краще сконцентруватись, більш усвідомлено розподіляти час між своїми завданнями, не витрачати час на логістику.
Які інформаційні технології (програми, додатки) допомогли роботі вашої організації під час карантину? Які з них спростили процеси? Які навпаки?
У цілому не було необхідності переходити на нові альтернативні програми та додатки. Наразі у “Новій Європі” віддані звичним каналам комунікації – месенджерам на смартфонах, Скайпу, Google meet. Втім, карантин сприяв створенню спеціальних груп в месенджерах для оперативної комунікації з того чи іншого питання («планування» – для усієї команди; окремі групи, присвячені дослідницькій роботі, до яких входять лише відповідальні за той чи інший напрямок аналізу). Водночас для проведення чи участі в онлайн-заходах використовуємо Zoom. Також, окрім тижневих онлайн-планувань, запровадили щоденні експрес-звітування, коли кожен співробітник коротко описує виконані за день завдання.
Що, на вашу думку, стало найскладнішим для українських ГО?
Напевно, брак прямої комунікації з деякими стейкхолдерами. Телефон чи листування не завжди замінять живу бесіду. Особливо це стосується тих організацій, які мають справу з чутливими темами – як-от безпека, зовнішня політика. Карантин у цьому плані створив певні обмеження. Утім, “Нова Європа” в найбільш важливих випадках передавала свої аналітичні напрацювання представникам уряду, продовжувала комунікацію, зважаючи на ті виклики, які стоять перед Україною поза пандемією. З деякими ключовими стейкхолдерами відбувались зустрічі навіть під час карантину, з дотриманням, звісно ж, відповідних передумов.
Як швидко, на вашу думку, українські ГО змогли адаптуватись? І чи змогли взагалі?
Більшість українських ГО виробили непоганий імунітет до кризових ситуацій. Чи не кожна організація з певним досвідом має навички оперативного реагування, належної стійкості. Хоча пандемія має безпрецедентний характер, поки що ГО проходять тест адаптації до нових умов достатньо ефективно. Про це свідчать і швидкий перехід в онлайн-формат, і загалом спроможність здійснювати проектну діяльність у дистанційному режимі.
Які топ-три активності/ініціативи були на піку популярності під час карантину? Які з них залишаться після зняття обмежень?
Що стосується безпосередньо Центру «Нова Європа», то це наші аналітичні та інфографічні матеріали. Наприклад, великою популярністю користувались наші інфографіки, які стосувались підводних каменів у переговорах щодо врегулювання на Донбасі (“Мир під дедлайн”, “Російсько-український словник по Донбасу”). Більш тематично розробили також аналітичну довідку, присвячену допомозі Україні від міжнародних партнерів під час пандемії.
Чи є активності ГО, які показали свою неефективність під час карантину?
Можливо, є певне перевантаження онлайн-подіями. Інколи складається враження, що онлайн-заходи відбуваються задля самого факту таких дискусій чи то виконання проекту, а не тому, що дійсно є запит на дискусію на ту чи іншу тему. Відвідуваність таких заходів часом дуже низька. Їхня якість іноді страждає від того, що немає можливості провести дискусію після заходу в спільному «фізичному» просторі. Деякі з цих заходів цілком могли б бути проведеними після карантинних обмежень, в офлайн форматі.
Які на вашу думку є три топ-виклики для громадянського суспільства в Україні після завершення карантину?
Головний виклик наразі – це невизначеність. Достеменно ніхто не знає, коли ситуація суттєво покращиться. Від відповіді на це запитання залежить і реакція. Чим довше триватиме пандемія, тим складнішою буде ситуація. Головні виклики, вочевидь, будуть лежати в соціально-економічній площині, а потім і в політичній – падіння економічних показників, ріст безробіття, зростання недовіри до політиків. Змінюватиметься і міжнародна ситуація. Дедалі більше уваги кожна країна занурюватиметься у вирішення власних питань. У цій ситуації гостро стоятиме питання міжнародної підтримки України. Саме тому «Нова Європа» не так давно провела опитування наших партнерів, відомих закордонних аналітиків щодо впливу пандемії на переговори навколо Донбасу. Частина експертів не виключила, що Росія може вдатися до більш агресивних дій. Відтак можна виокремити такі три основні виклики, до яких має бути готовим сектор ГО – економічний спад, зростання соціальної напруги, загострення безпекових викликів. У цій царині будуть найбільш запитані відповідні ініціативи. Для організацій, які подібно до нашого Центру опікуються питання зовнішньої політики, є також виклики, пов’язані з мобільністю: під питанням наші заходи в провідних країнах ЄС, під питанням навчальні візити закордонних лідерів думо до України, які ми традиційно організовуємо.
Чи є активності ГО, які громадський сектор вже ніколи не буде використовувати?
Можливо, менш затребуваними на певний час стануть масштабні форуми з залученням великої кількості учасників із різних країн світу. Багато ГО робитимуть ставку на більш камерні дискусії та обговорення.
Чи може громадянське суспільство України запропонувати щось керівництву держави для мінімізації наслідків карантину? Що може/має зробити держава для громадського сектору?
Комунікувати кожен свій крок. Обґрунтовувати кожне рішення належним чином. Важливою є відповідальність самої влади. Ми бачимо, яке збурення викликає в суспільстві той факт, що політики можуть жити за своїми некарантинними правилами… Це породжує додаткову напругу в суспільстві. Відповідальність, рівність усіх перед законом – це те випробування, яке, на жаль, в Україні політики часто не здатні пройти.
Робота яких українських ГО стане найбільш затребуваною серед українців у найближчі півроку/рік
Тих, які здатні адаптувати свою діяльність під запити суспільства, при цьому не змінюючи своїх стратегічних пріоритетів.
Яким мають бути нові стандарти роботи українських ГО після карантину? Чи вплине це на співпрацю з владою, донорами, громадами?
Я б не сказала, що йдеться про нові стандарти. Йдеться про стандарти та цінності, яким мають слідувати ГО у принципі. Це і реагування на суспільні запити, і політична незаангажованість, і компетентність, і прозорість та підзвітність. Якщо ви сповідуєте ці стандарти і в некризовий період, для вас не складе труднощів адаптуватися до найсерйозніших випробувань. Дуже важливо мати команду однодумців. Команда, що сповідує спільні цінності і чітко розуміє місію організації, здатна подолати найскладніші виклики.
