Коментар Альони Гетьманчук для BBC Ukraine.

“Чому війна досі не закінчилася? Ось такий ви головнокомандувач”, – закидав Володимир Зеленський Петру Порошенку під час дебатів на “Олімпійському” 19 квітня минулого року.

Під час президентських виборів він не раз згадував опоненту тривалу війну на Донбасі і обіцяв виборцям зробити все, аби її пошвидше завершити. Кандидат Зеленський озвучував фрази, від яких складалося враження, що в нього досить поверхове розуміння подій на Донбасі та бачення того, як цю війну можна завершити. Як от “треба просто перестати стріляти” та “десь посередині б зійшлись із Путіним”.

Та після вступу на посаду Зеленському довелося зіткнутися з суворою реальністю, яка полягає в тому, що одного бажання України перестати стріляти замало.

До річниці інавгурації BBC News Україна спробувала підбити перші підсумки президента на цьому напрямку. То чи вдалося Зеленському наблизитися до миру?

Два варіанти Зеленського

Під час президентської кампанії Зеленський та представники його команди вправно розповідали про те, що в них є напрацювання щодо Донбасу.

“Є декілька шляхів. Перший – дипломатичний, у нас є Мінські домовленості, треба продовжувати Мінський процес, треба його розширити, ретрансформувати, додати представників США та Великої Британії,” – розповідав Зеленський в інтерв’ю ТСН 24 березня 2019 року.

З часом США та Британію залучити до Нормандських переговорів не вдалося, але роботу цього формату таки вдалося відновити. Зеленському вдається у грудні 2019 року в Парижі провести зустріч з лідерами Росії, Німеччини та Франції, на якій домовилися про обмін “всіх на всіх”, розведення та наступну зустріч у квітні 2020 року.

Представники української влади дедалі частіше говорять про бажання провести вибори на Донбасі одночасно з місцевими по всій Україні восени 2020 року, але тільки тоді, коли будуть належні умови безпеки.

Та про досягнення цих умов говорити не доводиться. Україна і Росія звинувачують одна одну в невиконанні паризьких домовленостей, а відтак і ніякої зустрічі Нормандської четвірки у квітні не відбулося.

Другий варіант Зеленського – це так званий “план Б”, суть якого – “стіна” між окупованою територією та рештою частини України.

Сам Зеленський у грудні 2019 року пояснював, що це “останній план” розвитку подій і перш ніж його застосовувати, влада використає всі інші спроби врегулювати ситуацію. “Якщо буде “стіна”, то це інша держава, яку ми ніколи, ви розумієте, не визнаємо, ніколи”, – сказав президент.

Восени минулого року в команді Зеленського неофіційно озвучили “внутрішній дедлайн” – один рік. Відведений рік скоро завершиться, а прогресу на цьому напрямку не так багато. Це розуміє і сам Зеленський, а тому вдається до нових, суперечливих кроків.

Консультативна рада: смерть без народження

У березні стало відомо про ідею створити на базі мінського процесу Консультативну раду, яка б обговорювала політичні питання, зокрема і проведення виборів. Це наробило неабиякого галасу в політичних та громадських колах, Зеленського звинуватили в намірі легітимізувати “ЛНР/ДНР”.

“Вперше були підписані документи, так званий протокол у березні, де були не просто прізвища якихось людей, які можуть бути присутні в Мінську на запрошення Москви від окупованої території, а були вказані їхні посади. Це пряма легітимізація цих посад і інституцій”, – стверджує в коментарі BBC News Україна депутатка від “Європейської солідарності” Ірина Геращенко, яка за президента Порошенка брала участь в Мінських переговорах.

За її словами, Мінський майданчик створювався для напрацювання, а не прийняття рішень. Приймати рішення має виключно Нормандський формат.

Пізніше керівник ОП Андрій Єрмак пояснював, що так звані керівники ОРДЛО не увійдуть в цей орган, але такі заяви не заспокоюють опонентів. А надто тому, що саму ідею про створення Консультативної ради Офіс президента ні з ким не обговорював. Про підписання такої домовленості у Мінську 13 березня повідомило видання “Дзеркало тижня”. До цього від влади не було жодної офіційної інформації.

Згодом в команді президента визнали, що цю тему варто було виносити на суспільне обговорення, аби уникнути різнобічних трактувань та непорозумінь. І через такий суспільний резонанс, а також нібито через непогодження ідеї всередині Нормандського формату, в ОП вирішують піти іншим шляхом – замість створення Консультативної ради підвищити статус української делегації в Мінську.

“Великі наміри”

На початку травня Володимир Зеленський підписує указ, який суттєво підвищує статус української делегації в Мінську. Тепер до неї входять ще й представники уряду – віцепрем’єр з питань реінтеграції, заступник міністра економіки та заступник міністра оборони.

“Я вважаю, що цим кроком Україна демонструє ще раз велику серйозність і великі наміри, які є в нашій країні для виконання Мінських домовленостей”, – пояснює Андрій Єрмак. “Сьогодні ми показуємо всьому світу, в першу чергу Росії, що Україна робить все можливе для того, аби завершити війну і виконати все, що прописано в Мінську, що нас влаштовує”.

Та в опозиції так не вважають. “На жаль, цей указ дуже нагадує спробу підіграти Кремлю в його намірах відрізати тимчасово окуповані території від України. Остаточно і безповоротно”, – каже депутат від партії “Голос” Сергій Рахманін.

Він впевнений, що ні до якого прискорення мирного врегулювання це не призведе, адже проблема Мінського процесу не в нестачі людей, а у відсутності компромісів через “негнучкість Москви та надзвичайну гнучкість української сторони”.

Зі свого боку в ОП зізнаються, що очікують дзеркальних дій щодо складу делегації з боку Москви. Тим паче новому куратору українського питання від Кремля, заступнику керівника Адміністрації президента Росії Дмитру Козаку буде нагода завести своїх людей в Мінську групу. “Адже зараз там всі Сурковські”, – каже джерело в ОП.

Та російська влада реагувати на цей крок Києва не поспішала. Офіс президента України одразу відправив в Кремль інформацію про відповідний указ Зеленського та підвищення статусу своєї делегації. Ті підозріло мовчали. В команді Зеленського кажуть, що “росіяни розгублені”, але наступна реакція Москви свідчить про протилежне – Росія не збирається відступати від своєї позиції.

Одразу після засідання тристоронньої контактної групи вже за участі розширеної української делегації прозвучала досить різка заява представника Росії Бориса Гризлова.

Він звинуватив українську сторону в “саботажі політичних питань врегулювання кризи на Донбасі”. Особливо, за його словами, ситуація загострилася через новий склад української делегації.

“Партія, яка називає себе “Слугою народу”, ризикує перетворитися в партію “слуг війни”. Це – серйозний виклик і загроза для Мінського процесу”, – заявив пан Гризлов російським ЗМІ 15 травня.

Такі висловлювання навряд свідчать про готовність Росії до дзеркальних дій щодо зміни перемовників у Мінській групі.

Сам Козак напередодні Мінських переговорів злітав у Берлін, де обговорив питання Донбасу з німецькими представниками. За його словами, сторони “досягли угоди про спільні дії щодо мирного врегулювання ситуації”. Що це за угода і які це спільні дії – немає конкретики ні від російської, ні від німецької сторони.

А от опозиція вже вибухнула звинуваченнями на адресу Зеленського про те, що Росія за спиною України домовляється про Донбас. “Ключовий сумний підсумок цього року Зеленського – це те, що порушено головне правило Порошенка “нічого про Україну без України”, – каже Ірина Геращенко.

Експерти ж вказують, що підвищення статусу української делегації має дві сторони медалі. “З одного боку, демонструє, що Україна перебуває в постійному пошуку рішень, як пришвидшити процес врегулювання. Тобто, серйозно налаштоване на врегулювання, пріоритизує це питання в своєму порядку денному. Це важливо для комунікації з міжнародною спільнотою”, – вважає директорка центру “Нова Європа” Альона Гетьманчук.

З іншого боку, за її словами, постійні спроби щось покращити з українського боку можуть сприйматись як акт визнання, що проблема в українській стороні, а переговорний процес гальмувався через недосконалість української делегації.

Минулими вихідними стало відомо, що слідом за Козаком до Берліну скоро поїдуть Єрмак та міністр закордонних справ Дмитро Кулеба. Прессслужба ОП не конкретизує, які саме питання будуть обговорювати, але, очевидно, мова буде йти про новий формат переговорів та приєднання до них представників ОРДЛО, про що раніше заявили в Офісі Зеленського.

Прямі переговори з ОРДЛО чи голос переселенців?

Питання включення в переговорний процес представників Донбасу – нині це основний “камінь спотикання” в переговорах з Росією. Москва наполягає, що має бути прямий діалог Києва з так званими керівниками “ЛНР” та “ДНР”. Україна каже, що готова до діалогу, але лише з представниками Донбасу, “на руках яких немає крові”.

В команді Зеленського саме розробляють критерії відбору таких представників і, можливо, на кінець травня сформують відповідну групу. Це можуть бути певні професійні категорії – журналісти, правозахисники, адвокати, бізнесмени, релігійні діячі, інші.

Андрій Єрмак на зустрічі з послами G7 вже анонсував, що в наступному засіданні ТКГ від України будуть представники Донбасу. Але який ефект це матиме, коли такий формат не влаштовує Москву?

Дипломати кажуть, що рішення української сторони про включення до переговорів переселенців скоріше націлене на західних партнерів, аби продемонструвати готовність України говорити з Донбасом. Це підтримують і Париж, і Берлін. “Так, це не зрушить з місця процес врегулювання, але це вплине на подальше рішення Європи щодо продовження санкцій проти Росії”, – каже джерело в дипломатичних колах.

В ОП звертають увагу ще й на той факт, що робота ТКГ сьогодні активізувалася. “До цього (переговори груп – Ред.) відбувалися раз на два-три тижні, сьогодні вони практично відбуваються кожного дня. Групи сьогодні в режимі онлайн працюють, ведуть перемовини і ми не будемо збавляти цей темп”, – каже Андрій Єрмак.

Цікавим є те, що в останніх онлайн-переговорах Мінської групи не бере участі керівник української делегації Леонід Кучма.

За даними BBC News Україна, з початку березня Кучма усунувся від процесу. Одні джерела кажуть – через карантин. Окрім спілкування в онлайн представники ТКГ все одно проводять різні зустрічі, а Кучма через пандемію від них воліє утримуватися. Тому на цьому етапі він відійшов від переговорів, але не вийшов з них.

УНІАН

За іншими даними, Кучма таки хотів залишити ТКГ, однак його вмовили лишитися.”Поки що питання виходу Кучми з переговорів не стоїть, але він справді не причетний до всього, що відбувається останнім часом навколо Консультативної ради та нових форматів делегацій”, – пояснює джерело BBC News Україна.

В опозиції вважають, що підвищення статусу української делегації – це і є Консультативна рада. “Ми дали шанс розширити формат так званими запрошеними з ОРДЛО і це буде та сама Консультативна рада. “Тє же яйца, только в профиль”, – вважає Ірина Геращенко.

Вона переконана, що це спланований сценарій, як обійти той суспільний резонанс, який виник навколо створення Консультативної ради.

У команді президента неофіційно визнають, що справді, тепер немає потреби в Консультативній раді. Правда, з цим не згодна Росія. Сергій Лавров нагадав Андрію Єрмаку, що той поставив свій підпис під документом про створення цього органу. “Знову українські переговірники, як ми кажемо, відповзають”, – закидає він.

Закінчити війну

На початку своєї каденції Зеленський говорив про дедлайн для прогресу на Донбасі – один рік, і цей рік, до речі, скоро завершується. Але цим не обмежилося і в квітні у фільмі до річниці президентства він робить гучну заяву: обіцяє завершити війну до закінчення терміну свого президентства. “Я впевнений в тому, що за мою каденцію ми закінчимо цю війну. Упевнений особисто”.

Історія показує, що робити такі заяви – невдячна справа. Петро Порошенко вже заявляв про АТО “за два тижні”, а потім визнав, що помилився. Чи не чекає подібна участь Зеленського?

Копирайт изображенияGETTY IMAGES

Експерти визнають, що за цей рік новий президент не наблизив ситуацію до миру, але наблизив її до розуміння, хто насправді блокує процес.

“Якщо ще за Порошенка можна було нав’язувати міф, що це в українській столиці бракує політичної волі для вирішення конфлікту, то Зеленський розвіяв цей міф”, – каже Альона Гетьманчук і додає, що Зеленський пішов на погодження “формули Штайнмаєра” та розведення військ, попри порушення перемир’я.

Чимало галасу в команді Зеленського наробив “кевеенщик” Сергій Сивохо, який зайнявся налагодженням діалогу з Донбасом.

У жовтні 2019 року його призначили радником РНБО. Вже в березні 2020 року він презентував платформу діалогу з Донбасом, яка закінчилась сутичками з ветеранами полку “Азов”. Через це до Сивохо виникли питання у “слуг народу”, а всередині РНБО зчинився конфлікт, який призвів до його відставки.

Аналізуючи підходи нової команди в питанні Донбасу, експерти звертають увагу на той факт, що у Петра Порошенка була стратегія “спочатку безпека”, а в Зеленського – “спочатку люди”. Це допомогло новій владі добитися трьох обмінів з Росією та ОРДЛО.

Але при цьому нова українська влада не вміє адекватно оцінювати ризики, які несуть ті чи інші рішення для ситуації в Україні, а також для відносин з ключовими партнерами.

За словами експертів, команді Зеленського бракує досвіду та експертизи, а також належної комунікації з фахівцями з питань врегулювання конфліктів. Бо як виявилося, “просто перестати стріляти” – не таке вже й легке завдання.