Чи зміниться політика США щодо України після проміжних виборів? Що мають розуміти у Києві під час час майбутньої комунікації не лише з Вашингтоном, але і з європейськими столицями?

Про все це пише в своєму новому аналізі директорка Центру «Нова Європа» Альона Гетьманчук для “Європейської правди”.

Ключові ідеї:

Ті, хто вважає, що наданої допомоги вже достатньо і навіть забагато, залишаються у меншості. Водночас йдеться про гучну меншість, яку чутно і помітно не лише в Конгресі, але й у медіа. Завдання України – щоби більшість, яка за нас, не була тихою більшістю.

Сьогодні є достатньо підстав вважати, що нові пакети допомоги з новим Конгресом ухвалювати буде складніше, аніж зі старим. Навіть якщо великі суми й погоджуватимуть, то це робитимуть із новими передумовами й навіть торгами щодо інших, важливих для республіканців питань.

Коли ми говоримо про вплив республіканців на Конгрес, потрібно чітко вирізняти Сенат та Палату представників. За старого складу законодавчого органу США саме в Палаті представників більша кількість законотворців виступала проти попередніх пакетів допомоги України. Тому одним із ключових чинників тут залишається фактор республіканського лідерства.

Аргумент про ненадання Україні більшої фінансової допомоги, оскільки ці кошти краще витратити на потреби американців (можливо, ключовий у риториці трампістів щодо допомоги Україні), звучатиме й надалі. Але з огляду на настрій республіканців за свого лідерства запустити марафон нескінченних розслідувань Україна так чи інакше ризикує фігурувати не тільки як внутрішньоекономічне, але і ширше внутрішньополітичне питання.

Генеральна лінія Білого дому щодо України у війні вже визначена, і результати проміжних виборів, швидше за все, ще більше її зацементують.

Щоб мати стабільну підтримку у Вашингтоні, потрібно більше працювати в європейських столицях. Зокрема, Україна разом із європейськими партнерами має:

• більш активно доносити інформацію про те, скільки відсотків у співвідношенні до свого оборонного бюджету витрачають європейські країни у порівнянні зі США;
• пояснювати, яку важливу місію виконують країни ЄС, дбаючи про українських біженців – не співмірно зі США;
• розповідати, що країни ЄС – зокрема, Німеччина – готові брати на себе лідерську роль у повоєнній відбудові України.

Якщо Україна дійсно хоче зберегти підтримку республіканців, потрібно нарешті попрощатися з надмірними ілюзіями, які все ще просочуються з головних кабінетів країни, щодо Пекіна – причому і щодо його готовності вплинути на Росію у питанні завершення війни, і щодо його ролі в майбутній відбудові України.

Найкраща відповідь усім опонентам подальшої допомоги Україні – це перемоги на полі бою. Однак маємо розуміти, що з кожною великою воєнною перемогою наростатиме і заохочення України повернутися за стіл переговорів, бо виглядає так, що в американському розумінні «перемога» – це не виключно військовий шлях.

Повну статтю Альони Гетьманчук читайте за посиланням: https://cutt.ly/IMqPF3D