Автори: заступниця директора ЦНЄ Катерина Зарембо та Елізабете Візгунова, експертка Латвійського інституту міжнародних справ

Вступ

Українсько-латвійські відносини є цікавим та рідкісним випадком двосторонніх відносин. Перш за все, відносини України з Латвією є більш безхмарними, ніж відносини з сусідами. Попри відсутність спільних фізичних кордонів, обидві країни пов‘язує нематеріальний кордон історії, що може підтвердити майже будь-який латвійський чиновник.

Йдеться про два конкретні ​​періоди, а саме: про недовгу співпрацю між урядами Латвії (Латвійська національна рада) та України (Українська Народна Республіка) у 1917-1920 роках, а також радянський період. Парадоксальним чином, незважаючи на загальне негативне сприйняття спадщини радянського минулого, сердечні відносини з Україною широко визнаються в публічному та офіційному дискурсах Латвії.

Можна стверджувати, що, на відміну від багатьох сусідів та партнерів України, латвійський підхід до України позбавлений патерналізму: Латвія готова поділитися досвідом державного будівництва та євроатлантичної інтеграції з Україною, але також бажає вивчати досвід України. Однак тоді як власна зовнішня політика з точки зору латвійських партнерів виглядає зрілою та передбачуваною (що також розглядається як визначальний чинник успіху євроатлантичної ідентичності Латвії), політична орієнтація України (як сьогодні, так і в минулому) не вважається гарантією європеїзації або подальшого реформування країни.

Неодноразові зміни пріоритетів за часів президентства Леоніда Кучми (1994–2005 рр.) та Віктора Януковича (2010–2014 рр.) порушили лінійність «вестер­нізації» України, а також періодично послаблювали відносини між двома країнами. Також Латвія як етнічно неоднорідна держава, у якій до того ж є архаїчний статус «не-громадянства» для певної частки населення, як і Україна, намагається знайти суспільний консенсус, а отже, може поділитися досвідом щодо розв’язання деяких найбільш суперечливих питань в Україні у процесі розбудови політичної нації.

Відносини України з Латвією, як і з багатьма іншими країнами, отримали додатковий імпульс після початку російської агресії, що характеризувалося зростанням кількості візитів та зустрічей на найвищому рівні після 2014 року. Президенти України та Латвії зустрічаються щороку з 2015 року, коли був обраний нинішній президент Раймондс Вейоніс. На початку березня 2018 року відбувся візит українського прем’єра Володимира Гройсмана до Риги, під час якого з-поміж іншого прозвучало очікуване підтвердження виключення Латвії зі списку офшорів — крок щодо внесення Латвії до цього списку з боку України негативно здивував офіційну Ригу.

Утім, контакти не обмежуються найвищим щаблем: співпраця відбувається на рівнях різних національних інституцій, від Міністерств закордонних справ та групи міжпарламентської співпраці до Міністерства освіти, Національного антикорупційного бюро та Міністерства оборони. Після п‘ятирічної перерви спікер українського парламенту Андрій Парубій відвідав Ригу в грудні 2015 року, тим самим підтримавши міжпарламентський діалог на найвищому рівні. Загалом, зважаючи на те, що у 2018 році виповнюється 100 років з моменту встановлення дипломатичних відносин між Україною та Латвією, обидві країни мають можливість здійснити переоцінку двосторонніх відносин, вшанувати уроки минулого, а також відкрити нові шляхи партнерства.

Інтереси України щодо Латвії є такими:

• підтримкаєвропейськоїтаєвроатлантичноїінтеграціїУкраїни;
• збереження санкцій щодо Росії та підтримка України на тлі російської агресії;
• залучення латвійських інвестицій та створення спільних бізнес-проектів;
• вивчення досвіду Латвії в таких сферах як боротьба з корупцією, сільське господарство, ецентралізація, інтеграція російськомовного населення, робота з діаспорою тощо.

Інтереси Латвії щодо України такі:

• європейська та євроатлантична інтеграція України, імплементація угоди про зону вільної торгівлі з ЄС;
  поліпшення ділового клімату в Україні;
• вшанування латвійської державності, зокрема, шляхом вшанування спільної історії з Україною.

У цій записці розглянуто точки перетину інтересів України та Латвії, а також надано рекомендації щодо їхнього використання для взаємної вигоди обох країн.

Завантажити публікацію можна тут.

Записка підготовлена за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Латвії. Зміст дослідження відображає виключно погляди авторів і необов’язково збігається з позицією Міністерства закордонних справ Латвії.