Медійну версію люб’язно опублікувало видання “Дзеркало тижня”

Дональд Трамп намагається залучити Китай до мирного врегулювання російсько-української війни. Прагнення американського президента якнайшвидше закінчити конфлікт збігається з заявами китайського керівництва, яке неодноразово закликало сторони до припинення вогню та дипломатичного врегулювання конфлікту. Постає питання, якою Трамп бачить роль Пекіна в миротворчому процесі? І чи готовий Китай стати реальною силою, здатною вкласти свій дипломатичний капітал в досягнення миру в Україні, чи буде продовжувати імітувати миротворчі зусилля, позбавлені реальних кроків?

Після переобрання на президентську посаду Дональд Трамп у своїх промовах та соціальних мережах неодноразово закликав Китай допомогти у припиненні російсько-української війни. Під час виступу на Всесвітньому економічному форумі в Давосі – першому міжнародному заході після інавгурації – він вкотре повторив: «Сподіваємось, Китай зможе допомогти нам зупинити війну, зокрема з Росією та Україною. І вони мають велику владу над цією ситуацією, і ми будемо працювати з ними. І я згадав про це під час нашої телефонної розмови з президентом Сі, і, сподіваюся, ми могли б працювати разом і зупинити це»^[1].

Спільні зусилля щодо закінчення війни в України та стабілізація Близького Сходу могли б стати прецедентом для подальшої співпраці двох країн, відносини між якими характеризуються жорсткою економічною та технологічною конкуренцією, взаємною недовірою та глобальним суперництвом. Окрім того, вирішення цих проблем допомогло б Дональду Трампу закріпити за собою статус успішного укладача угод, здатного вирішувати глобальні конфлікти, тоді як Сі Цзіньпіну це дало б можливість посилити роль Китаю як відповідального глобального гравця як всередині країни, так і поза його межами, а також покращити відносини з американським президентом. Тим паче, що позиція Трампа і його команди та бразильсько-китайська ініціатива, яку намагається просувати Китай з допомогою Бразилії, сходяться в тому, що вони обоє допускають поступки Росії за рахунок українських інтересів, для припинення вогню та досягнення потенційної угоди між Україною та РФ.

В чому бачення Трампа сходиться з бразильсько-китайською ініціативою?

Хоча Дональд Трамп не озвучив жодного офіційного плану завершення війни, пояснюючи це тим, що після оприлюднення він стане «нікчемним планом». Заяви, зроблені самим американським президентом та членами його команди, дозволяють зробити узагальнене розуміння потенційних мирних пропозицій та співставити їх з бразильсько-китайською ініціативою:

Окрім того, Китай та команда Трампа мають спільну позицію щодо вступу України в НАТО: вони поділяють російську версію фактору НАТО як причини початку російсько-української війни та підтримують відмову від вступу України до блоку. Втім, мотиви у них абсолютно протилежні.

КНР поділяє «безпекові занепокоєння» РФ про просування НАТО до її кордонів та версію проксі війни США (з допомогою НАТО) проти Росії на території України через моделювання аналогічної ситуації у себе в регіоні. В Пекіні вважають Альянс важливим інструментом американської стратегії глобального стримування, спрямованої проти його зростання. Зокрема, Китай стурбований активізацією НАТО в Азійсько-Тихоокеанському регіоні та розширенням його співпраці з «А4» – Японією, Австралією, РК, Новою Зеландією, що, з його точки зору, сприяє посиленню зовнішнього втручання в регіональні справи. Крім того, він побоюється, що США через НАТО можуть залучити європейські країни до конфліктів у Тихому океані.

Натомість команда Трампа вважає вступ України до НАТО частиною компромісу з Путіним, яким знехтувала адміністрація Байдена напередодні повномасштабного вторгнення. Так, Трамп заявив, що розуміє загальну позицію Путіна щодо НАТО: “Велика частина проблеми полягає в тому, що Росія – протягом багатьох, багатьох років, задовго до Путіна – говорила: “Ви ніколи не могли б залучити НАТО до України”. Тепер вони це сказали. Це було написано на камені”, – сказав Трамп під час прес-конференції в Мар-а-Лаго 7 січня. “І десь уздовж лінії Байден сказав: “Ні. Вони повинні мати можливість приєднатися до НАТО”. Ну, тоді Росія має когось прямо на їхньому порозі, і я міг би зрозуміти їхні почуття з цього приводу”^[2].

Чому Україна та Захід відкинули бразильсько-китайську пропозицію?

На відміну від США, мотивація Китаю в оприлюдненні власних мирних ініціатив була спрямована не на реальне досягнення миру в Україні, а на укріплення власних позицій на глобальному рівні, насамперед серед країн так званого Глобального Півдня (для цього було долучено Бразилію), а також спробою збалансувати свій «нейтральний» статус, який набув «проросійського» забарвлення. Пекіну було важко переконати Україну та її західних партнерів у власній незаангажованості, в той час, як поряд з дипломатичною, політичною, економічною, інформаційною підтримкою Росії, він став важливим джерелом постачання товарів подвійного призначення (верстатів, мікроелектроніки, БпЛА, технологій крилатих ракет), що допомогло значно наростити оборонне виробництво РФ та отримати можливість вести війну на виснаження.

Декілька раундів «човникової дипломатії» спеціального посланника Лі Хуея до Києва, Москви та декількох європейських столиць «для політичного врегулювання «української кризи», не схилили Україну та західних союзників прийняти китайські посередницькі послуги. Натомість від Сі Цзіньпіня очікували тиску на Путіна, щоб змусити Кремль вивести російські війська з української території й закінчити війну. Втім, до практичного доробку китайського лідера в цьому напрямку можна зарахувати хіба що застереження Путіна від застосування ядерної зброї (про китайську роль у знятті ядерної загрози нещодавно розповів Ентоні Блінкен).

Бразильсько-китайська ініціатива не пропонує механізмів досягнення миру, а, радше, є набором пропозицій, позбавлених реального наповнення. Пекін неодноразово закликав до деескалації «кризи в Україні» та сприяння мирним переговорам. Втім, його звернення спрямовані не до Росії: китайська влада уникає засудження російської агресії та ігнорує залучення північнокорейських військ до військових дій на боці Росії, називаючи їх військову співпрацю «власною справою» двох сторін. Натомість Китай неодноразово закликав США та західних союзників «перестати підливати масло у вогонь»^[3], що означає в реальності зупинити постачання зброї Україні. Це, фактично, призвело б до зупинки військових дій та капітуляції України – мета, якої увесь час намагалася досягти Росія.

20 грудня 2024 року заступник постійного представника КНР при ООН Ґен Шуан звинуватив США, що вони «під гаслом підтримання регіональної безпеки намагаються скористатися можливістю, щоб послабити й стримати інші країни та служити власному порядку денному», –  вкотре підкреслюючи тезу КНР про те, що нібито США руками українців ведуть проксі-війну проти РФ.

Стратегічні вигоди Китаю від тривалої війни в Україні

КНР розглядає російсько-українську війну через призму власного протистояння з США, в якому відносини з Росією мають стратегічне значення. Саме тому Китай та Сі Цзіньпін персонально вклали значні інвестиції  в поглиблення відносин з Росією та особисто з Путіном. Протягом трьох років війни Пекін випробовував межі можливої допомоги Росії, спостерігаючи за реакцією Заходу та наслідками для себе. Саме страх перед негативними дипломатичними, економічними та фінансовими втратами стримують Пекін від більш відкритої військової підтримки Москви. Разом з тим, зусилля Китаю спрямовані на те, щоб утримати Кремль від стратегічної поразки у війні, оскільки той виступає стримуючим фактором та важливим партнером КНР проти тиску з боку Сполучених Штатів.

У цьому зв′язку, виникає цілком логічне запитання, чи захоче Сі Цзіньпін допомогти Дональду Трампу закінчити війну, небезпідставно побоюючись, що в такому випадку США зможуть зосередити свою увагу на протистоянні з Китаєм. Тим паче, що в оточенні американського президента є чимало «яструбів», які закликають до більш жорсткої політики щодо КНР.

Таким чином, затягування російсько-української війни, при умові уникнення ядерної ескалації, може мати додану вартість для Пекіна.

По-перше, війна продовжить сковувати ресурси Заходу навколо підтримки України, а, відповідно, не даватиме можливості сконцентруватися на Індо-Тихоокеанському регіоні.

По-друге, затягування військових дій збільшуватиме розкол Росії з Заходом та підштовхуватиме її до більшої залежності від Китаю.

По-третє, у разі, якщо Трамп послабить американські зобов’язання щодо європейської безпеки та зменшить підтримку України, він підірве геополітичну вагу США в Європі та довіру союзників у світі загалом, а це дасть шанс Пекіну посилити свої позиції у відносинах з ними.

Втім, Дональд Трамп поставив за мету закінчити війну, а його команда активно працює над підготовкою переговорів з Путіном. Угода, укладена Трампом з РФ може призвести до відміни санкцій та покращення відносин РФ з Заходом, що може призвести до зменшення залежності Москви від Пекіна. Твердження Трампа, що він хоче роз′єднати Китай та Росію, навряд чи залишається поза увагою китайської влади. Китай, з одного боку, не зацікавлений у поразці РФ, а, з іншого, не хотів би зменшення залежності Росії та посилення її геополітичних позицій.

З огляду на це, в інтересах Китаю бути не пасивним миротворцем, а активним учасником процесу. Важливо, яку роль для себе обере Китай, зважаючи на непростий баланс його власних інтересів у трикутнику США-КНР-РФ.

Китайські терези як важливий фактор у майбутніх переговорах

Напередодні можливих переговорів з США очільник Кремля виставив максималістські умови, які передбачають не тільки значні поступки з боку України, але й фактично вимоги до її капітуляції. Прагнення говорити про закінчення конфлікту з Україною без її участі, а також виключити з переговорного процесу європейські країни (Ніколай Патрушев в нещодавньому інтерв′ю KP.ru заявив, що переговори по Україні повинні вестися без участі інших країн Заходу: «Керівництво ЄС давно не має права говорити від імені багатьох своїх членів… які займають виважену позицію щодо Росії» ^[4]), вказують на те, що стратегічні цілі Кремля виходять за рамки позбавлення України державності (Ніколай Патрушев: «Не виключено, що в нинішньому році Україна взагалі перестане існувати»^[5]), але й закріплення за собою сфери впливу, яка може вийти за межі пострадянського простору (якщо згадати вимоги Путіна напередодні війни про відкочування НАТО до кордонів 1997 року).

Для того, щоб досягнути своїх цілей, Москва потребує підтримки Китаю у майбутньому переговорному процесі щодо війни в Україні. Свідченням цьому є телефонний дзвінок Путіна Сі Цзіньпіню наступного дня після інавгурації Дональда Трампа, де очільник Кремля повторив власні вимоги, озвучені напередодні під час засідання Радбезу РФ: «Метою врегулювання повинно бути не якесь коротке перемир′я, не якийсь короткий перепочинок, а довготерміновий мир на основі поваги наших об’єктивних інтересів». У разі провалу переговорів для РФ, Кремлю важливо заручитися подальшою всебічною підтримкою КНР для продовження затяжної війни.

Росія прагне вести переговори щодо російсько-українського врегулювання безпосередньо з США, виключивши з переговорного процесу саму Україну, а також інші країни Заходу. Тоді як президент Зеленський вважає, що в майбутніх переговорах мають брати участь Україна, США, Європа і Росія^[6].

Дональд Трамп закликає Китай допомогти, але роль Китаю у миротворчому процесі поки що розглядається як сторони, яка має вплив на Путіна і могла б докластися до того, щоб посадити його за стіл переговорів. Втім, з огляду на просування власних мирних ініціатив, які, серед іншого, передбачають скликання мирної конференції за участі Росії, України та інших країн, створення так званої “Групи миру” (яку Китай несподівано вирішив скликати найближчим часом), Пекін має амбіції отримати більш широке визнання свого посередництва та впливу на процеси європейської архітектури безпеки. Це несе ризик заангажованості та ймовірності відстоювання інтересів РФ, з огляду на їх тісну стратегічну координацію в питаннях глобальної політики.

В чому китайський інтерес у залученні до миротворчого процесу?

Тим часом сам Пекін намагається налагодити відносини з новою американською адміністрацією. Після переобрання президентом, Дональд Трамп та Сі Цзіньпін зробили низку кроків, які свідчать про спроби двох сторін пом′якшити рівень напруги у двосторонніх відносинах, яка виникла під час першого терміну Трампа: запрошення Сі Цзіньпіна на інавгурацію – вперше в історії відносин; відрядження віцепрезидента Хань Чженя для участі в інавгурації та проведення переговорів з командою Трампа; телефонна розмова двох лідерів напередодні вступу Трампа на президентське крісло; пом′якшення риторики Трампа щодо Китаю, а також указ про продовження роботи ТікТок на 75 днів, попри заборону Верховного суду).

Пекін неодноразово нарікав на США в особі адміністрації Байдена, що вони безпідставно звинувачують його у недостатніх зусиллях щодо припинення «української кризи», та закликав «працювати з відповідними країнами, включно з Китаєм, щоб разом створити необхідні умови й атмосферу для політичного врегулювання «української кризи». Нині адміністрація Трампа більш відкрита до взаємодії з Китаєм, а їх позиції щодо врегулювання російсько-українського конфлікту багато в чому сходяться.

Однак китайська залученість до процесу врегулювання конфлікту може опиратися у власний стратегічний інтерес. Китай може пов′язувати свою допомогу Дональду Трампу з політикою США щодо Тайваню, а також з загальною траєкторією руху нинішніх американсько-китайських відносин, намагаючись укласти більш широку угоду, яка виходить за межі торговельно-економічних відносин, та охоплює питання безпеки у нього в регіоні та конфліктів в Україні та на Близькому Сході. Тож, американський президент може зіткнутися з більш високою ціною, яку поставить перед ним Пекін задля вирішення гострих міжнародних проблем, зокрема припинення російсько-української війни.

Дональд Трамп майстерно використовує стратегію «заохочень та примусу» у своїй зовнішній політиці. Він уже ввів 10-відсоткові тарифи проти Китаю під приводом відповідальності за свої обіцянки зупинити приплив фентанілу та інших наркотиків до США^[7]. Дональд Трамп демонструє готовність використовувати методи примусу, щоб досягнути більшої поступливості від Пекіна. В інтерв′ю Fox News він підкреслив: «У нас є одна дуже велика влада над Китаєм, і це тарифи, і вони їх не хочуть, і я б краще не використовував їх. Але це величезна влада над Китаєм». Водночас, на питання журналіста, чи може він укласти угоду з китайським лідером відповів: «Я можу це зробити, тому що у нас є те, що вони хочуть, у нас є горщик з золотом^[8] (Вочевидь, Трамп акцентує увагу та торгівельних перевагах США для Китаю: китайський експорт до США досяг 401 млрд. доларів за 11 місяців 2024 року, тоді як американські товари до КНР склали лише 131 млрд.доларів; на кінець 2024 року китайський експорт до США зріс на 4 відсотки у річному обчисленні).

Певним чином, ця стратегія може спрацювати і в питаннях впливу КНР на Росію для завершення війни. Адже саме загроза вторинних санкцій та тиск на китайську фінансову систему, змусили китайську владу ретельніше відслідковувати торгівлю з РФ та посилити експортний контроль за товарами подвійного призначення. Втім, цього виявилося недостатньо. Підвищення ціни підтримки Москви може стати аргументом для Китаю перейти від імітації миротворчих зусиль до реальних кроків. Пекін має постати перед вибором: або він обмежує військову підтримку РФ та допомагає закінчити війну, а у відповідь отримає можливість вести вигідні економічні та торгівельні відносини з США та Європою, або стикнеться з негативними наслідками для себе та значним погіршенням відносин з Заходом.

Все залежить від здатності адміністрації Трампа створити умови тиску, які дійсно стануть відчутними для Пекіна. У випадку, якщо стратегія американського президента буде непослідовною, а тиск США недостатньо переконливим, Китай зможе грати на американських слабкостях, що матиме більш широкі геополітичні наслідки.

Висновок

Дональд Трамп прагне залучити Пекін до процесу врегулювання російсько-української війни. На відміну від адміністрації Байдена, яка критично поставилася до китайських мирних ініціатив, зокрема бразильсько-китайської пропозиції щодо політичного врегулювання «української кризи», позиція новообраного американського президента багато в чому збігається з нею. Тож, у Китаю з′явилась можливість реалізувати свої посередницькі послуги та, одночасно з цим, продемонструвати свою практичну готовність підтримати американського президента у досягненні його мети на президентській посаді – стати «людиною, яка встановила мир в усьому світі».

Для самого Пекіна, по-перше, це зняло б загрозу військового зіткнення з США, принаймні на період президентства Трампа, оскільки він хоче стати президентом «миру», а не «війни». По-друге, сприяло б покращенню іміджу, який підірвали відносини з РФ, насамперед серед країн ЄС. По-третє, припинення вогню допомогло б стабілізувати світову торгівлю, енергетичні та продовольчі ринки, в чому має бути зацікавлений Китай.

Однак існує занадто багато чинників, які впливатимуть на рішення Китаю, якою буде його роль у закінченні війни. Позицію Пекіна буде визначати траєкторія руху американо-китайських відносин та здатність нової американської адміністрації керувати цією траєкторією. У новому протистоянні Трамп 2.0 кожна з країн проходить екзамен на стійкість. І один з геймів, на жаль, розгортатиметься навколо російсько-української війни.

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково збігається з позицією Міжнародного фонду «Відродження».

[1] Remarks by President Trump at the World Economic Forum. White House. January 23, 2025 https://www.whitehouse.gov/remarks/2025/01/remarks-by-president-trump-at-the-world-economic-forum/

[2] Read the Full Transcript of Donald Trump’s 2024 Person of the Year Interview With TIME. December 12,2024. https://time.com/7201565/person-of-the-year-2024-donald-trump-transcript/

[3] Zhao Huirong US, not China, adding fuel to the Ukraine crisis. ChinaDaily. April 25, 2024. https://www.chinadailyhk.com/hk/article/581786

[4] Андрей Баранов, Николай Патрушев: «Не исключено, что в наступившем году Украина прекратит существование». Январь 14, 2025. https://www.kp.ru/daily/27651/5036217/

[5] Там же

[6] Зеленський назвав 4 сторони, які хоче бачити на майбутніх переговорах. Українська правда. Січень 25, 2025. https://www.pravda.com.ua/news/2025/01/25/7495261/

[7] Fact Sheet: President Donald J.Trump Imposes tariffs on imports from Canada, Mexico and China. White House, February 1,  2025. https://www.whitehouse.gov/fact-sheets/2025/02/fact-sheet-president-donald-j-trump-imposes-tariffs-on-imports-from-canada-mexico-and-china/

[8] US President Donald Trump says ‘rather not’ put tariffs on Chinese goods, days after warning of 10% levy. HKFP. January 24, 2025. https://hongkongfp.com/2025/01/24/us-president-donald-trump-says-rather-not-put-tariffs-on-chinese-goods-days-after-warni