“Немає прямих доказів того, що Китай підштовхує Росію до нових етапів агресії. Проте після власних спостережень напрошується висновок: після кожної зустрічі Путіна та Сі Цзіньпіна Росія підвищує рівень ескалації. Це може свідчити якщо не про підтримку таких дій з боку Пекіна, то про відсутність кроків для їхнього стримування”

Наталія Бутирська, асоційована старша аналітикиня Центру “Нова Європа”, на сторінках “Дзеркала тижня” аналізує протиріччя у політиці Пекіну щодо Києва. З одного боку Китай заявляє про стратегічно партнерство, а з іншого – “тримається осторонь замість активних дій заради миру” в російсько-українській війні.

За словами аналітикині, як в Україні, так і на Заході усвідомлюють вплив китайського фактора як на розвиток війни, так і на її завершення. Прагнення перетягнути Китай на бік України, як з боку української влади, так і західних партнерів, зазнали поразки, оскільки у Пекіна немає стимулів припинити війну, від якої він отримує чималу вигоду та є її бенефеціаром.

На цьому тлі виникають виклики щодо політики України стосовно КНР, де Київ має чітко окреслити всередині країни та назовні, як Україна бачить свої нинішні та повоєнні відносини з Китаєм:

• протистояння російському повномасштабному вторгненню – це питання цивілізаційного вибору для України. І цей вибір стоїть у європейському та євроатлантичному просторі, тоді як Пекін, поряд з Москвою, докладає зусиль, щоб збудувати його альтернативу;
• можливі китайські гарантії безпеки та миротворці з КНР – подібний формат означав би не лише розмивання процесу інтеграції Києва у європейську систему безпеки, а й легітимізацію концепції «спільної та неподільної євразійської архітектури безпеки», яку активно просувають Росія та Китай і яка суперечить стратегічним інтересам України та Заходу;
• потенційна участь Китаю у повоєнній відбудові України – тут виникають як запитання, так і застереження. Малоймовірно, що Китай поступиться своїми стратегічними інтересами заради підтримки західного або американського плану завершення війни. Існують серйозні структурні обмеження всередині України. Позиція Китаю сприймається як проросійська, а минулі суперечки (зокрема «фактор Мотор Січ») підривають взаємну довіру до партнерства.

Більше читайте за посиланням.

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково збігається з позицією Міжнародного фонду «Відродження».