«Блокування вступу України до ЄС може зменшити мотивацію українців продовжувати внутрішні реформи та співпрацю з іншими країнами-кандидатами для досягнення спільного прогресу. Отже, його вплив пошириться далеко за межі України та її відносин з ЄС: Україна стала головним рушієм процесу розширення. Її ізоляція може поставити під загрозу інтереси безпеки всього ЄС і, зрештою, зіграти на руку противникам Євросоюзу».

Сергій Солодкий, перший заступник директора Центру «Нова Європа», досліджує тактику вето з боку Угорщини у своєму аналітичному матеріалі для німецького аналітичного центру LibMod, наголошуючи, що блокування вступу України до ЄС може підірвати імпульс реформ ЄС і Києва.

«ЄС стоїть перед серйозною дилемою: або знайти кілька десятків окремих “креативних” рішень, аби переконати Угорщину не блокувати вступ України, або ж розробити один сталий механізм, який досягне тієї ж мети. Перший варіант потребуватиме значних інституційних ресурсів, часу і, подекуди, фінансових стимулів», – зазначає експерт.

Сергій Солодкий стверджує, що прогрес реформ в Україні вимагає рішучої солідарності з боку ЄС і закликає до процедурних змін – зокрема, із можливим застосуванням статті 7 – аби жодна країна не могла зупинити розширення, спираючись на маніпулятивні аргументи.

Експерт підкреслює: «Найкраща гарантія того, що Україна не відступить від курсу реформ, – це правило, за яким ЄС висуває високі стандарти і до самого себе, окремих своїх членів, а не лише до країн-кандидатів. ЄС має серйозно зважити на довгострокові ризики, що виникають у результаті зловживань процедурними нормами та привілейованим статусом окремих держав-членів у Союзі розвинених демократій».

Рекомендації ЄС та Німеччині:

1. Створити чіткі та сталі процедури для запобігання маніпуляціям у процесі вступу.
   Німеччина та інші країни-члени мають переглянути правила ухвалення рішень, щоб гарантувати: жодна держава (чи помітна меншість держав) не зможе заблокувати процедурний поступ.
2. Розглянути застосування статті 7 як крайній захід.
   Навіть якщо консенсус малоймовірний, цей механізм має залишатись у порядку денному ЄС. Німеччина може шукати шляхи впливу на держави, що зловживають процедурами і підривають основоположні цінності ЄС.
3. Підтримувати солідарність проти політично мотивованих блокувань.
   Німеччина повинна очолити зусилля з протидії спробам держав-членів заблокувати європейську інтеграцію України без вагомих підстав.
4. Відкинути ідею відокремлення процесу вступу України від інших кандидатів.
   Такий крок несправедливо покарає Україну за внутрішні динаміки ЄС. Розширення має залишатися заснованим на досягненнях.
5. Не політизувати технічні процедури.
   Німеччина та інші країни-члени мають підтримати своєчасне відкриття всіх шести кластерів переговорів, особливо Кластеру 1 (Основи), забезпечивши чіткий і прозорий поступ без зайвих політичних затримок.
6. Гарантувати прозорий і заснований на досягненнях процес вступу.
   Україна не вимагає особливого ставлення, а лише справедливого оцінювання свого реформаторського поступу. Політичні перешкоди підірвуть довіру до ЄС.
7. Підтримувати українське громадянське суспільство.
   Допомога ЄС і співпраця з українськими НУО та експертами є ключовими для забезпечення прозорого контролю за урядом і сталого реформаторського руху. Країни-члени мають посилити підтримку незалежної експертизи в Україні.
8. Протидіяти дезінформації та підтримувати європейський курс України.
   Німеччина та її партнери повинні активно протистояти російській пропаганді, яка дискредитує євроінтеграційні зусилля України, та підсилювати меседж, що Європа твердо стоїть на боці України.

Читайте більше за посиланням тут (англійською).

Аналіз був впперше опублікований на німецьким аналітичним центром Zentrum Liberale Moderne (LibMod) 18 червня 2025 року.