Публікація підготовлена Іваном Чхіквадзе, Юліаном Грозою та Леонідом Літрою. Свій внесок у дослідження також зробила Вероніка Мовчан.

Дослідження українською мовою доступне тут.

Англійською тут.

Румунською тут.

Грузинською тут.

У 2014 році Європейський Союз уклав Угоди про асоціацію з трьома країнами – Грузією, Молдовою, Україною – для сприяння їхній політичній асоціації та економічній інтеграції відповідно до головної мети Східного партнерства, визначеної Декларацією Празького саміту 2009 року. На Брюссельському саміті Східного партнерства 2017 року учасники домовилися розпочати посилений діалог між ЄС та асоційованими партнерами
щодо імплементації Угод про асоціацію (УА) / Угод про поглиблені і всеохопні зони вільної торгівлі (ПВЗВТ). 13 листопада 2019 року платформи громадянського суспільства трьох країн, створені в рамках Угоди про асоціацію та Східного партнерства, представили Спільну декларацію, в якій закликали уряди трьох країн започаткувати тристороннє співробітництво, а ЄС — інституціалізувати посилений діалог у форматі ЄС+3. 5 грудня 2019 року Верховному представнику ЄС з питань закордонних справ і політики безпеки було представлено перший спільний лист трьох міністрів закордонних справ із закликом посилити галузеву інтеграцію та діалог у форматі ЄС+3.

17 травня 2021 року три міністерства закордонних справ підписали Меморандум про взаєморозуміння щодо започаткування поглибленої співпраці з питань європейської інтеграції – «Асоційоване тріо». ЄС та країни Східного партнерства нарешті вирішили провести саміт Східного партнерства у грудні 2021 року. Це означає, що формати
співпраці між ЄС та Східним партнерством на високому рівні більше не відкладатимуть через пандемію. Цей порівняльний огляд виконання Угод про асоціацію в Грузії, Молдові та Україні має на меті сприяти пошуку спільних інтересів трьох країн через співпрацю та навчання один в одного. Він містить ключову інформацію для розуміння та порівняння змісту трьох Угод про асоціацію (УА); прогрес у виконанні їхніх основних положень;
внутрішньополітичні контексти, урядові та парламентські механізми їхньої реалізації та участь організацій громадянського суспільства; а також ключові дані про відносини між ЄС та трьома країнами у сфері безпеки та торгівлі.

Цей порівняльний аналіз демонструє важливі нюанси. У цілому УА з Україною передбачає більш глибоку інтеграцію, в тому числі, пропонуючи перспективи режиму внутрішнього ринку в низці секторів, а також містить чимало більш детальних положень в Угоді. Лише в українському уряді питання ЄС координує профільний віцепрем’єр-міністр, а не міністерство закордонних справ. У грузинському та українському парламентах існують
окремі комітети з питань європейської інтеграції, тоді як у парламенті Молдови один комітет опікується питаннями і ЄС, і зовнішньої політики. Роль відповідних парламентських комітетів у законотворчості суттєво відрізняється, але у всіх трьох випадках їхні висновки щодо законопроєктів не є обов’язковими. Таблиці
перевірки відповідності необхідні для подання законопроєктів депутатами в Грузії та Молдові, але не в Україні (хоча більшість законопроєктів в український парламент подається народними депутатами), де висновок надає Урядовий офіс координації європейської та євроатлантичної інтеграції. Існують також важливі нюанси у складі
двосторонніх платформ громадянського суспільства, створених у рамках УА, як із боку країн, так і з боку ЄС. Усі три країни працюють з ЄС над оновленням додатків до УА, Україна – найбільш активно.