В Україні зібралися військові представники вузького кола країн, аби обговорити параметри можливого військового контингенту. Подальші обговорення вимагають врахування досвіду попередніх військових місій у світі. Експерти Центру «Нова Європа» підготували порівняльний аналіз деяких військових місій з різних часових періодів, щоб визначити ключові передумови та надати відповідні рекомендації для впровадження успішної місії в Україні.
Висновки
- Екстраординарність викликів вимагає екстраординарності рішень
Масштаби України, потенціал країни-агресора, ядерні загрози та довжина лінії фронту створюють безпрецедентні виклики, що вимагатимуть надзвичайних рішень і відповідних ресурсів. Україна має бути відкритою до прийняття різних варіантів військових місій, не виключаючи комбінованих моделей. В умовах екстраординарних загроз потрібні екстраординарні рішення. Україна не має сама на себе накладати обмеження: мовляв, нам потрібен “повітряний щит”, а не сухопутні іноземні сили. Відомі приклади військових місій показують, що небо захищене за умови розгорнутих сил на землі.
- Місії не є сталими в часі
Обрані місії показують, що контингенти не є сталими в часі. Вони рухливі та еволюціонують залежно від безпекової ситуації в регіоні. Їхній склад, чисельність і завдання змінюються відповідно до умов у регіоні. Це вимагає від потенційних учасників місії в Україні розробки відповідних механізмів адаптації та реагування на зміни. Історія минулих місій також показує, що не потрібно драматизувати з приводу незначної кількості вояків контингенту на початку, позаяк розмір місії може з часом зростати.
- Формат і чисельність місії мають відповідати безпековій ситуації
Контингент із незначною кількістю військових майже напевно виявиться недостатнім для ефективного стримування противника (чи створення належного ефекту стримування). Для порівняння: у значно меншому Косові місія становила 50 тисяч осіб. Приклади військових місій доводять: військова присутність збільшувалася з наростанням активності конфлікту (В’єтнам, Афганістан, Південна Корея) або перебувала на піку в ситуаціях, що вимагали значної кількості військ (Косово, БіГ). Зменшення кількості військ відбувається на етапі досягнення певного рівня стабілізації (Косово, БіГ, Південна Корея).
- Наявність чітких цілей та мандату
Успішні військові місії мали чітко окреслені цілі та мандат, які визначали кінцеву мету. Україні важливо розробити з партнерами чітку стратегію та цілі контингенту для досягнення довготривалої стабільності та справедливого миру.
- Посилення власних збройних сил
Лише введення міжнародного військового контингенту не може забезпечити стабільність і мир. Досвід Південної Кореї підсилює аргумент, що наявність потужних збройних сил, масштабного оборонного виробництва є важливою запорукою стабільності. Водночас досвід Афганістану показує, що слабка або невмотивована армія без підтримки контингенту не здатна забезпечити стабільність та мир. Для України критично важливим є передусім зміцнення власних оборонних спроможностей поряд із можливим розгортанням міжнародного контингенту.
- Передчасне завершення місії веде до провалу
Військові місії в Афганістані та В’єтнамі, що завершилися без досягнення поставлених цілей занадто рано, демонструють: передчасне завершення місій відкриває шлях для перемоги ворога. Лише гарантії довгострокової підтримки сприятимуть успішній діяльності контингенту на території України.
- Довгострокові безпекові гарантії
Військові або миротворчі місії без тривалого гарантування безпеки мали лише обмежений успіх. Україні варто розглядати приклади союзництва Японії та Південної Кореї зі США як можливого допоміжного елементу оборони, разом зі вступом до НАТО (на початковому етапі такими стратегічними безпековими партнерами України можуть стати країни з “коаліції охочих”, яку формують Франція і Британія).
- Лідерство Європи, але за участі США
Найвідоміші приклади безпекових гарантій, масштабних стабілізаційних місій здійснювалися за лідерства США. Це підтверджує доцільність принаймні часткового чи – за відповідної політичної волі Білого дому – повноцінного залучення США до розгортання місії в Україні. Франція та Велика Британія, беручи на себе лідерство щодо підтримки України, мають продовжувати активні переговори з Вашингтоном щодо їхнього потенційного внеску на різних етапах запуску місії.
Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково збігається з позицією Міжнародного фонду «Відродження».
