Посилення азійського флангу для підтримки України (Японія, Південна Корея, Тайвань)

Посилення азійського флангу для підтримки України (Японія, Південна Корея, Тайвань).

Як поглибити взаємодію в умовах нових геополітичних реалій?

Аналітичну записку підготувала Наталія Бутирська, асоційована старша аналітикиня Центру “Нова Європа”

Ключові висновки

Санкційний тиск. Японія, Південна Корея та Тайвань активно долучилися до санкційного тиску на Росію та надання фінансової й гуманітарної допомоги Україні, оскільки сприйняли напад РФ як небезпечний сигнал про готовність великих держав силою змінювати кордони – ризик, який безпосередньо стосується стабільності Східної Азії та можливих дій Китаю щодо Тайваню.
Японія – один з ключових фінансових донорів України. Японія підтримує Україну як фінансово (12,1 млрд євро держпідтримки, 1,65 млрд євро гуманітарної), так і практично: надає гуманітарну допомогу, нелетальне військове обладнання, техніку для розмінування, транспортні засоби, а також інвестує в відновлення критичної інфраструктури та економіку через Японське агентство міжнародного співробітництва (JICA) і приватні компанії. Крім того, Японія координує дії з G7 і НАТО, інтегруючи азійську підтримку у глобальну коаліцію на захист України.
Південна Корея – гнучкий і обережний партнер України. Республіка Корея надає Україні фінансову допомогу (≈494 млн дол. США), гуманітарну підтримку (≈441 млн дол. США), обладнання для розмінування та нелетальні військові засоби, а також кредити для розвитку інфраструктури через корейський Фонд співробітництва в економічному розвитку (EDCF). Сеул діє обережно через внутрішні політичні ризики та загрозу з боку Північної Кореї, використовуючи опосередковані канали (через НАТО, США, ООН) і концентруючись на відновленні критично важливих об’єктів та соціальної інфраструктури.
Тайвань – активний демократичний партнер України. Після вторгнення Росії Тайвань сформував широку суспільну та урядову підтримку України, сприймаючи український успіх як ключовий для власної безпеки й стримування Китаю. Підтримка включає гуманітарну допомогу (понад 150 млн дол. США з 2022 року), яка використовується на фінансування відновлення міст, медичних закладів та енергетичної інфраструктури, технологічну допомогу у модернізації «смартміст». Діяльність Тайваню реалізується через неофіційні та приватні канали, а також через країни Центральної та Східної Європи через відсутність офіційних дипломатичних контактів з Україною.
Занепокоєння через непослідовність США. Повернення Дональда Трампа до влади продемонструвало непослідовність американської підтримки України, що викликало у Японії, Південної Кореї та Тайваню занепокоєння щодо надійності США як безпекового партнера. Це змусило країни Східної Азії зміщувати фокус на питання власної безпеки. Японія зберігає послідовну активну підтримку України, Південна Корея обирає прагматичний курс, зважаючи на відносини з Росією та Китаєм, а Тайвань надає допомогу через гуманітарні та технологічні проєкти, водночас оцінюючи ризики для безпеки острова. Нові реалії підкреслюють потребу формування довгострокових стратегічних партнерств для забезпечення стабільної підтримки України та захисту власних регіональних інтересів.

Вступ

Японія, Республіка Корея та Тайвань – три ключові демократії Східної Азії, які з перших днів російської агресії проти України продемонстрували солідарність із західними союзниками. Вони засудили дії Росії, ввели санкції та запровадили експортні обмеження для РФ на стратегічні товари, а також надають фінансову, гуманітарну та нелетальну допомогу Україні. Така позиція стала відображенням усвідомлення цих держав, що підрив міжнародного порядку в Європі створює безпосередні ризики для стабільності в Азії.

Під час виступу на 19-му діалозі IISS Shangri-La 10 червня 2022 року тодішній прем’єр-міністр Японії Фуміо Кішіда наголосив, що жодна країна чи регіон не може сприймати російсько-українську війну як «чужу проблему», адже вона підриває основи міжнародного порядку. Його теза: «Україна сьогодні може бути Східною Азією завтра», – стала ілюстрацією терміновості сприйняття безпеки у світі, відобразивши серйозні побоювання, що російська агресія проти України знизила поріг для військового конфлікту, а відтак Пекін може використати ситуацію для застосування військової сили проти Тайваню та інших сусідів. Для самого Тайваню війна в Україні стала власним сигналом небезпеки. «Україна сьогодні – Тайвань завтра» – набуло особливого значення в тайванському суспільстві, відображаючи сприйняття українського опору як критично важливого для збереження миру в Тайванській протоці. Подібну паралель провів і тодішній президент Республіки Корея Юн Сук Йоль наголосивши, що безпека Атлантичного та Індо-Тихоокеанського регіонів тісно взаємопов’язана, підкресливши: «Війна в Україні нагадала нам, що криза безпеки в одному регіоні може мати глобальні наслідки».

Російська агресія проти України суттєво змінила глобальний стратегічний баланс, висвітливши зростаючу роль східноазійських держав у війні на Європейському континенті. З одного боку, поглиблення партнерства між Росією та Китаєм, залучення Північної Кореї до війни проти України та підписання Договору про всеосяжне стратегічне партнерство у 2024 році закріпили формування осі авторитарних режимів, які прагнуть переглянути чинний міжнародний порядок. З іншого – демократичні країни регіону, зокрема Японія, Південна Корея та Тайвань, стали вагомими позаєвропейськими центрами підтримки України. Проте з приходом до влади Дональда Трампа та зміни політичного лідерства всередині країн, Україна повинна докласти зусиль, щоб зберегти та посилити підтримку від азійських партнерів.

Від солідарності до дій: що роблять Японія, Південна Корея і Тайвань для України

Японія – ключовий партнер України в Азії

Японія стала ключовим партнером України в Азії. Як держава, що входить до G7, вона відіграє важливу роль у формуванні загальної політики розвинених економік щодо підтримки України та тиску на РФ. Під час свого головування в G7 у 2023 році уряд Японії під керівництвом Фуміо Кішіди доклав значних дипломатичних зусиль, щоб об’єднати не лише країни «сімки», а й держави так званого «Глобального Півдня» для зміцнення міжнародної підтримки України. У травні 2023 року, на запрошення прем’єра Японії, президент Володимир Зеленський узяв участь у саміті G7 у Хіросімі – це був його перший візит до Східної Азії з початку повномасштабної війни, який дав можливість не лише напряму звернутися до лідерів G7 із закликом продовжувати підтримку, а й провести зустрічі з лідерами країн Індо-Тихоокеанського регіону – Південної Кореї, Австралії та Індії. 21 березня 2023 року Фуміо Кішіда здійснив візит до Києва, який став першим в історії випадком з часів закінчення Другої світової війни, коли японський прем’єр-міністр відвідав країну, де триває війна. 21 березня 2023 року Фуміо Кішіда здійснив візит до Києва, ставши першим в історії післявоєнним японським прем’єр-міністром, який відвідав країну в умовах війни. Символізм цього візиту посилився тим, що він збігся з поїздкою Сі Цзіньпіна до Москви – першим візитом китайського лідера після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну у лютому 2022 року та першим закордонним відрядженням після його переобрання на третій термін. В той час, як Китай і Росія домовилися про посилення стратегічної співпраці та координації у різних сферах Фуміо Кішіда підтвердив продовження всебічної підтримки України, а також разом з Володимиром Зеленським оголосили про підвищення двосторонніх відносин до рівня Спеціального глобального партнерства.

Стратегічна координація з Європою в рамках G7 та НАТО відіграла важливу роль не тільки у підвищенні глобального профілю Японії, вбудувавши її у широку коаліцію демократичних держав, але й стала важливою багатосторонньою платформою для підтримки України, поряд з двосторонньою. На полях саміту НАТО у Вільнюсі у 2023 році Токіо відіграв провідну роль у розробці та доопрацюванні Спільної декларації про підтримку України, яка стала основою для безпекових угод між Києвом та країнами G7. Японія стала першою та поки єдиною за межами євроатлантичного простору державою, яка підписала Угоду про підтримку України між Україною та урядом Японії від 13 червня 2024 року. Для Японії така форма і рівень підтримки – безпрецедентні, оскільки виходять далеко за межі традиційних рамок її зовнішньої політики. Документ охоплює широкий спектр напрямів співпраці – від безпеки й оборони до гуманітарної допомоги, підтримки енергетичного сектору, розмінування, відновлення та реконструкції – формуючи комплексний інструмент довгострокової взаємодії. Таким чином, він не лише розширює практичну підтримку України, а й відображає стратегічну переорієнтацію Токіо на більш активну роль у європейській та глобальній безпековій архітектурі.

Паралельно Японія поглибила взаємодію з НАТО, зокрема через формат НАТО-ІР4 (Японія, Австралія, Нова Зеландія, Південна Корея). Усі чотири азійські держави беруть участь у Пакеті комплексної допомоги НАТО для України, який передбачає чотири флагманські проєкти – військова охорона здоров′я, кіберзахист, протидія дезінформації та штучний інтелект. Завдяки цьому Японія надає нелетальне обладнання для України через Цільовий фонд НАТО Пакету комплексної допомоги НАТО, а також військову медичну та реабілітаційну підтримку українських військових (зокрема протезування).

У квітні 2025 року під час візиту Марка Рютте до Токіо, уряд країни висловив намір приєднатися до НАТО з питань безпекової допомоги та підготовки України (NSATU) зі штаб-квартирою на американській базі у німецькому Вісбадені.

Демонстрацією готовності Японії вийти за межі власних повоєнних обмежень стала ситуація на початку 2025 року, коли США тимчасово призупинили обмін розвідданими з Україною. Тоді Токіо непублічно заповнив частину цієї прогалини, залучивши свою комерційну супутникову компанію iQPS для надання геопросторових даних. У поєднанні з можливостями фінської ICEYE, а також радіолокаційними системами Німеччини та Італії, Японія сприяла відновленню потоку даних, який раніше забезпечувало Управління національної розвідки США.

Шігеру Ішіба продовжив політику свого попередника щодо України. Це рішення мало стратегічне значення, зважаючи на зміну підходів адміністрації Дональда Трампа, яка припинила фінансування Києва, переклавши основний фінансовий тягар на європейських партнерів. Японія, як найбільший донор бюджетної допомоги України продовжила відігравати провідну роль у забезпеченні стійкості економіки України.

Згідно з даними Kiel Institute, Японія знаходиться на п′ятому місці після США, ЄС, Німеччини та Великобританії з 42 донорів за наданою державною підтримкою Україні, яка складає 12,1 млрд євро фінансової допомоги (вона переважно спрямовується на підтримку фінансової ліквідності України та забезпечення покриття соціальних витрат) та 1.65 млрд євро гуманітарної допомоги (дані наведені станом на 31 серпня 2025 року). У червні 2025 року Україна та Японія підписали угоду про надання Україні 3 млрд дол. США із заморожених російських активів (у межах рішення G7 про кредит у 50 млрд дол. США). Загальний обсяг допомоги, виділений через Японське агентство міжнародного співробітництва (JICA) становить 1,5 млрд дол. США. Сюди входить підтримка енергетичного потенціалу України, соціального сектору, економічних проєктів та гуманітарного розмінування. Також JICA надала підтримку низці проєктів, компенсувавши припинення фінансування з боку USAID.

Підтримка ініціативи «Зерно з України»

Токіо приєдналося до ініціативи «Зерно з України», надавши $20 млн (із загальної суми $200 млн) на закупівлю зерна для країн Близького Сходу та Африки.

Прихисток українцям

Японія прийняла 2 747 українців, які змушені були тікати від війни. Вони отримали статус «евакуйованих» та перебувають за спеціальною програмою з наданням соціальної підтримки. Це було зроблено у вигляді виключення для українців, зважаючи на жорстку міграційну політику країни.

Військова допомога

Через законодавчі обмеження Японія не може надавати летальне озброєння, проте знайшла способи передавати нелетальну допомогу, не порушуючи свої закони, що стало першим випадком за 80 років, коли країна передає допомогу іноземним військовим.

Японія надала Україні: бронежилети, шоломи, намети, генератори, зимовий одяг, ковдри, рукавиці, взуття, медичне обладнання, халати та рукавички.

У грудні 2023 року, коли Японія прийняла правила, що дозволяють експортувати зброю та військову техніку, вироблену за іноземними ліцензіями – наприклад, ракети для системи протиповітряної оборони Patriot – до країн, які видали ці ліцензії (в цьому випадку, США). Це дозволило Японії опосередковано підтримати Україну, поповнюючи запаси США, з яких були зроблені поставки до Києва.

У 2024 році Міністерство оборони Японії передало Збройним Силам України 101 транспортний засіб, зокрема вантажівки Toyota та інженерні машини PC-065B. У 2025 році було прийняте рішення про надання ще близько 30 одиниць техніки, зокрема вантажівок малої вантажопідйомності та високопрохідних автомобілів.

Єдина пряма фінансова підтримка Японії для українських військових надійшла через два внески – 30 мільйонів доларів і 37 мільйонів доларів відповідно – до цільового фонду НАТО “Пакет комплексної допомоги” (CAP), який використовується, серед іншого, для систем боротьби з безпілотниками.

Проєкти з відновлення Японського агентства міжнародного співробітництва (JICA)

У 2023 році JICA та уряд України запустили Програму невідкладного відновлення на суму $700 млн (грантова допомога). Уже реалізовано три етапи, що охоплюють енергетику, транспорт, агросектор, охорону здоров’я, освіту, поводження з відходами, водопостачання та розмінування.

7 квітня 2025 року JICA підписала 4-й етап програми на $58 млн, який підтримує шість ключових сфер:

гуманітарне розмінування,
енергетична підтримка,
водопостачання,
громадське здоров’я та безпека,
освіта,
місцева інфраструктура.

Підтримка розмінування

Фінансова підтримка та гранти. Японія приєдналася до багатонаціонального проєкту з розмінування України через Контактну групу з питань оборони України та надала понад $70 млн у вигляді техніки, важкого обладнання та спеціалізованого спорядження;
Передача техніки для розмінування (чотири великі машини для розмінування, дві Nikken-машини та детектори мін ALIS);
Навчання персоналу ДСНС з експлуатації й обслуговування японської техніки для розмінування;
Підтримка ремонту та обслуговування техніки (надання зношуваних компонентів: роторів, ланцюгових молотів, ріжучих зубів). Створення ремонтного хабу в Полтаві для самостійного обслуговування техніки, залучення українських компаній до виробництва запасних запчастин до японської техніки;
Постачання захисного обладнання: бронежилети, шоломи, радіостанції, металодетектори, спеціалізовані піротехнічні автомобілі тощо;
Коаліція з розмінування. Японія залучена до міжнародних коаліцій (наприклад, через JICA, МЗС Японії) у сфері гуманітарного розмінування, підтримуючи зусилля щодо глобального обміну технологіями й досвідом. В рамках цієї співпраці 22-23 жовтня 2025 року у Токіо відбулася конференція з протимінної діяльності в Україні (UMAC 2025);
Партнерство через ПРООН / UNDP та інновації (підтримуються українські інновації: наприклад, AI‑системи для сканування землі за допомогою дронів + GPR (георадар);
Тренування в рамках трикутника Японія–Камбоджа–Україна. Японія залучає Cambodian Mine Action Center (CMAC), який має багаторічний досвід розмінування для підготовки українців. У Камбоджі українські фахівці тренуються із японськими системами – зокрема з ALIS (георадар) та машинами для розмінування.

Грантова допомога в рамках програми Kusanone в Україні

Надання медичного та реабілітаційного обладнання для підсилення медичної інфраструктури в умовах війни:

$55 193 – на неонатальний апарат штучної вентиляції легенів для Івано-Франківського перинатального центру;

10 одиниць обладнання для гістологічної діагностики передано лікарні «Охматдит»;

$68 988 – на лапароскопічне обладнання для Охтирської районної лікарні;

$71 058 – на центрифугу для крові та два медичні морозильники для Чернігівського обласного центру крові;

$72 589 – на хірургічний мікроскоп і вестибулярний аналізатор для лікарні матері та дитини ім. Руднєва.

Програми допомоги освітнім закладам :

Ремонт укриття в Мирчанському ліцеї Бучанського району;

Пароконвекційні печі встановлено у шести школах Дарницького району Києва.

Повоєнне відновлення та реконструкція

Україна покладає великі надії на досвід, технології та приватні інвестиції Японії для довгострокового відновлення.

23 лютого 2023 року MIGA (Група Світового банку) запустила ініціативу підтримки гуманітарного та економічного відновлення. Японія стала першим донором, надавши $23 млн до нового фонду SURE (Support for Ukraine’s Reconstruction and Economy).
19-20 лютого 2024 року в Токіо відбулася Японсько-українська конференція з економічного зростання та реконструкції, яка зібрала близько 200 компаній. Було підписано 56 угод.

Досягнуто п’ять ключових результатів:

Правова база: домовлено укласти нову податкову конвенцію та переглянути інвестиційну угоду.

Фінансова підтримка: прискорення реконструкції через міжнародні фінансові інституції (ЄБРР, Чорноморський банк торгівлі та розвитку).

Двостороння співпраця: реалізація державно-приватних проєктів через обласні адміністрації; фінансування приватних інвестицій JICA у венчурні проєкти.

Економічні відносини: відкриття офісу JETRO у Києві, створення нових кредитних ліній NEXI для зниження ризиків для японських інвесторів.

Міграційна політика: спрощення візового режиму для українців, залучених до спільних проєктів.

17-18 грудня 2024 року в Токіо та Осаці відбулися бізнес-форуми за участі української та японської бізнес-спільнот, які об’єднали понад 200 представників бізнесу в Токіо та 110 учасників в Осаці.

Токійський форум 17 грудня став майданчиком для обговорення економічного потенціалу України та можливостей для японських компаній у сферах енергетики, IT, агроіндустрії, харчової переробки, машинобудування та медицини.

Форум в Осаці 18 грудня був сфокусований на нетворкінгу та практичних аспектах співпраці між японськими стартапами, середнім бізнесом та українськими підприємствами.

Україна та Японія працюють над залученням японського бізнесу до процесу відбудови, локалізації виробництва та впровадження інноваційних технологій.

Гнучка дипломатія Сеула: баланс між внутрішніми ризиками і підтримкою України

Рівень допомоги Києву з боку Південної Кореї значно поступається допомозі з боку Японії, що відображає стратегічну обережність Сеула. Від початку війни політика Південної Кореї щодо України спиралася на два чинники: економічні наслідки та безпекові ризики, пов’язані з Північною Кореєю. Тодішній президент Мун Чже Ін наголосив, що «застосування збройних сил, що призводить до людських жертв, не може бути виправдане за жодних обставин», а суверенітет, територіальна цілісність та незалежність України мають бути гарантовані. Він підкреслив, що будь-які міжнародні конфлікти мають вирішуватися «шляхом діалогу та переговорів». Президент Мун також підтвердив участь Південної Кореї у міжнародних санкціях проти Росії, однак країна відмовилася запроваджувати власні додаткові обмеження, посилаючись на необхідність враховувати великий обсяг торгівлі з Росією. У 2021 році РФ була 11-м найбільшим експортним і 8-м імпортним партнером Сеула; країна постачала нафту, газ, вугілля та інші ресурси, а Hyundai, LG і Samsung мали значні інвестиції в російську економіку.

Під економічним тиском США, зокрема через оновлене правило Foreign Direct Product Rule (FDPR), Сеул був змушений посилити санкції проти РФ: блокування експорту стратегічних товарів, відключення російських банків від SWIFT, випуск нафти зі стратегічного резерву та готовність перенаправити LNG до Європи. Згодом Samsung і LG отримали виключення з FDPR, але все одно припинили постачання до Росії. Korean Air і Hyundai Merchant Marine зупинили перевезення, а Hyundai Motor призупинив виробництво на російському заводі, який забезпечував близько 4% глобального виробництва.

Безпековий чинник визначався впливом Москви на Пхеньян. Сеул побоювався, що різкі антиросійські кроки можуть спонукати Кремль до посилення військової підтримки Північної Кореї, що створювало додаткові ризики для стабільності на Корейському півострові. Російська влада активно використовувала цей важіль впливу, стримуючи надання Києву летальної зброї з боку Південної Кореї. Це змушувало Сеул діяти в умовах подвійної обережності: критикувати вторгнення РФ та підтримувати санкції, але водночас утримуватися від кроків, які могли б серйозно погіршити відносини з Москвою.

Політика Південної Кореї щодо підтримки України відображає глибоке внутрішнє протистояння між двома політичними таборами, яке набуло особливої виразності під час президентської кампанії 2022 року. Консервативний кандидат Юн Сок Йоль наполягав на жорсткішій лінії щодо Росії та тісній координації зі США, тоді як прогресист Лі Чже Мьон наголошував на необхідності уникнути втягування Кореї у війну та попереджав про економічні ризики для РК. Ця фундаментальна розбіжність стала структурним фактором зовнішньої політики Сеула щодо України. За президентства Юн Сок Йоля вона переросла у стале джерело політичної напруги між владною партією та опозицією, відображаючи ширший і триваліший ідеологічний конфлікт між двома політичними силами. Втрата більшості у парламенті після виборів 10 квітня 2024 року значно ускладнила для президента Юна ухвалення ініціатив, які вимагали підтримки законодавців, зокрема і у питаннях підтримки України.

Попри внутрішні суперечки, після приходу до влади Юн Сок Йоля Києву вдалося налагодити стійкий політичний діалог із Сеулом. У цьому контексті важливу роль відіграв візит до Сеула першої леді України Олени Зеленської у травні 2023 року, яка прибула як спеціальний посланець президента Володимира Зеленського. Зеленська виконувала дипломатичну місію з розширення українсько-корейського співробітництва: вона передала послання президента, закликала до поглиблення гуманітарної та технічної підтримки, а також порушила питання про можливість надання оборонних систем і засобів, зокрема ППО та обладнання для розмінування.

15 липня 2023 року президент Юн Сок Йоль та його дружина Кім Кон Хі здійснили візит до Києва, який тримався в таємниці та був оголошений після їхнього прибуття до України. Він мав на меті надіслати чіткий дипломатичний сигнал про те, що Південна Корея приєднується до міжнародної підтримки боротьби України проти вторгнення Росії. Поїздка відбулася одразу після участі південнокорейського президента у саміті НАТО у Вільнюсі та офіційного візиту до Польщі. Серед азійських країн Юн став третім чинним главою держави, який відвідав Україну після російського вторгнення, поряд з президентом Індонезії Джоко Відодо та прем’єр-міністром Японії Фуміо Кішідою.

Під час зустрічі з Володимиром Зеленським лідери двох країн домовилися про розширену допомогу з боку Кореї через «Ініціативу мирної солідарності з Україною» у сферах безпеки, гуманітарної допомоги та проєктів реконструкції.

Президент Юн пообіцяв збільшити поставки нелетальних військових товарів, таких як бронежилети та шоломи, а також надати гуманітарну допомогу на суму 150 мільйонів доларів у 2023 році порівняно зі 100 мільйонами доларів у 2022 році. Він також зазначив, що Сеул надасть обладнання для розмінування та інші засоби підтримки, однак утримався від будь-яких згадок про можливі поставки летальної зброї. Також лідери двох країн домовилися про співпрацю у зусиллях з повоєнної відбудови України.

10 вересня 2023 року під час саміту G20 в Індії президент Південної Кореї Юн Сок Йоль заявив, що Україна отримає гуманітарну допомогу в розмірі 2,3 млрд доларів. За його словами, 300 млн доларів будуть спрямовані на гуманітарні потреби України у 2024 році. Решту, 2 млрд доларів, буде передано у 2025 році як довгострокову допомогу на підтримку соціальної та економічної інфраструктури.

Слідом за цією заявою, 13 вересня 2023 року до України прибув міністр земель, інфраструктури та транспорту Республіки Корея Вон Хі Рьон на чолі делегації корейського уряду та бізнесу. У присутності президента України й міністра земель, інфраструктури та транспорту РК було підписано угоду між урядом України та урядом Республіки Корея щодо кредитів від Фонду економічного розвитку та співробітництва (EDCF). Документ був ратифікований Верховною Радою України 21 грудня 2023 року.

За умовами Рамкової угоди уряд Кореї надає можливість позичальнику отримувати кредити від EDCF до максимальної суми зобов’язань у корейських вонах, що не перевищує еквівалент двох мільярдів ста мільйонів дол. США (2.1 млрд дол. США) на 2024-2029 роки для фінансування кредитних проєктів EDCF в Україні. Уряди Кореї та України домовилися визначати проєкти-кандидати у тісній співпраці один з одним. Деталі кожного окремого проєкту, включно із сумою та умовами кредитування, мали визначатися в окремих кредитних угодах, які укладаються між Експортно-імпортним банком Кореї та позичальником.

Тим часом у самій Південній Кореї законодавці від Демократичної партії та опозиційні ЗМІ рішуче розкритикували візит Юн Сок Йоля до України, стверджуючи, що він поставив під загрозу національну безпеку Південної Кореї, втягуючи її у війну, та звинуватили його у «ворожості до Росії». Критика полягає в тому, що він загострює кризу на Корейському півострові, роблячи Росію, яка вторглася в Україну, ворогом. Поєднання внутрішнього спротиву активнішій підтримці України, з одного боку, та зростаючого тиску з боку США й західних партнерів щодо надання летальної зброї, з іншого, змусили Юн Сок Йоля шукати більш гнучкі, опосередковані механізми підтримки України, які дозволяли б формально дотримуватися законодавчих обмежень всередині країни на постачання зброї у зону бойових дій, але водночас не підривати відносини із ключовими партнерами.

Відтак, Південна Корея надала «позику» 500 тисяч снарядів калібру 155 мм Сполученим Штатам для поповнення своїх запасів після відправки боєприпасів в Україну, а також допомогла європейським країнам поповнити запаси зброї, замість відправлених запасів зброї та боєприпасів до України. Польща, зокрема, була основним одержувачем південнокорейської зброї, уклавши угоди на суму 12,32 мільярда доларів на танки, гаубиці, винищувачі та реактивні системи залпового вогню. Продаж зброї не лише опосередковано сприяв обороні України, але й приніс більше визнання зростаючій збройовій промисловості Південної Кореї, яка у 2022 році посіла дев’яте місце серед найбільших експортерів зброї у світі.

Також у червні 2024 року Південна Корея виділила 12 мільйонів доларів до Комплексного пакета допомоги НАТО Україні для підтримки проєкту військово-медичного клінічного реабілітаційного центру.

Президент Юн Сок Йоль пов’язував зміну політики щодо постачання летальної зброї Україні з рівнем військово-технічної співпраці між Росією та Північною Кореєю. Він неодноразово наголошував, що будь-які поставки Москвою технологій або озброєнь Пхеньяну, які можуть посилити ракетні та ядерні можливості КНДР, становлять «пряму загрозу» для безпеки Республіки Корея.

Після підписання Договору про всеосяжне стратегічне партнерство між РФ та КНДР 19 червня 2024 року уряд РК заявив, що може розглянути можливість надання Україні «наступальної» зброї у відповідь на розвиток військової співпраці між двома країнами. Залучення Північної Кореї до війни, включно з наданням зброї та розгортанням північнокорейських військ на боці Росії, не підштовхнули південнокорейську владу до зміни позиції.

Попри те, що Північна Корея вже постачає боєприпаси Росії та розгортає свої війська на її боці, Сеул не здійснив різкого переходу до надання наступальних систем озброєння Україні, попри зусилля української влади. Натомість Юн Сок Йоль поклався на вироблення спільних підходів у співпраці з міжнародною спільнотою, активізувавши консультації з США, НАТО, ЄС, Україною, Японією (більш детально на цю тему можна прочитати в аналітичному дослідженні Центру «Нова Європа» «Південна Корея планує «поетапні кроки» для України»). На відміну від РФ, яка успішно використала дипломатичний тиск та шантаж проти Південної Кореї, щоб завадити військовій підтримці України, Сеул та західні партнери не змогли виробити дієві запобіжники розгортанню військової співпраці між Москвою та Пхеньяном, що допомогло Росії у збільшенні потенціалу для ведення війни.

Оголошення воєнного стану 3 грудня 2024 року та подальший імпічмент президента Юн Сок Йоля викликали тривалу політичну кризу всередині Південної Кореї. Це призвело до зниження уваги Сеула до міжнародної ситуації, зокрема російсько-української війни.

Загальний рівень допомоги Республіки Корея станом на 31 серпня 2025 року, згідно з даними Kiel Institute, становить приблизно 470 млн євро (≈494 млн дол. США) фінансової допомоги та 420 млн євро (≈441 млн дол. США) гуманітарної допомоги. Фінансова підтримка включає як прямі гранти, так і кредити через Korean Economic Development & Cooperation Fund, спрямовані на відновлення інфраструктури, розвиток економіки та забезпечення критичних державних потреб. Значна частина гуманітарної допомоги надається через механізми ПРООН, зокрема через UCRF (Ukraine Community Recovery Fund) та програми UNDP/UNMAS, що координують розмінування та відновлення на рівні громад.

Внесок Південної Кореї через ПРО ООН (UN / UNDP)

Республіка Корея разом з Данією та Люксембургом фінансують Фонд відновлення громад України (Ukraine Community Recovery Fund, UCRF). Фонд здійснює цільові інвестиції на рівні громад у відновлення житла, енергетики, соціальної інфраструктури, розмінування, а також на підтримку засобів до існування та місцевого економічного розвитку.

У червні 2022 року Республіка Корея надала 3 млн дол. США ПРООН / UNDP на “resilience building” – відновлення та підтримку критичної інфраструктури, координаційних можливостей уряду, соціальних послуг та підтримку вразливих груп, включно з переселенцями та жертвами мін.

10 січня 2025 року ПРООН оголосила, що отримала від Південної Кореї 20,79 млн дол. США на проєкти «early recovery» / відновлення в регіонах України: Запорізька, Сумська, Херсонська області.

Ці проєкти націлені на:

відновлення енергетичної інфраструктури (енергія, водопостачання, водовідведення);
ремонт критично важливої інфраструктури: лікарні, школи, інші соціально значущі об’єкти;
підвищення спроможностей місцевих органів влади для реагування на гуманітарні виклики та надання послуг населенню.

8 жовтня 2025 року уряд Республіки Корея та Програма розвитку ООН (ПРООН) у партнерстві з Міністерством розвитку громад та територій України передали дев’ять спеціально обладнаних транспортних засобів для посилення спроможності громад Запоріжжя, Сумщини та Херсонщини надавати мобільні адміністративні, соціальні та медичні послуги. Загальна вартість придбаних автомобілів становить 555 тисяч дол. США.

Південна Корея надала 8 млн дол. США через UNDP (Програма розвитку ООН) на гуманітарні «mine action» (розмінувальні) проєкти в Україні.

Ці кошти передбачені для:

очищення територій від мін і вибухонебезпечних залишків війни із застосуванням інноваційних технологій (наприклад, дистанційне зондування, штучний інтелект);
підвищення спроможностей українських партнерів через тренінги та забезпечення обладнанням;
просвітницькі програми (Explosive Ordnance Risk Education) для населення, щоб підвищити безпеку цивільних у зонах з мінною загрозою;
підтримка жертв мін: фізична реабілітація, психосоціальна підтримка.

Південна Корея передала Україні 10 машин для розмінування. Тип цих машин: MV-4 – дистанційно керовані системи для розмінування, здатні справлятися з мінно-вибуховими загрозами.

Гуманітарна допомога

З початку 2024 року у рамках гуманітарної допомоги Республіка Корея надає екскаватори, бульдозери, генератори, шкільні автобуси, самоскиди, автомобілі швидкої допомоги, обладнання для розмінування та іншу техніку.

Участь у відбудові та повоєнній реконструкції

Під час візиту міністра земель, інфраструктури та транспорту Республіки Корея Вон Хі Рьона 13 вересня 2023 року до України було оголошено «шість провідних проєктів», на яких обидва уряди зосередять співпрацю, в рамках підписаної угоди щодо кредитів від Фонду економічного розвитку та співробітництва (EDCF).

Майстер-план транспорту Києва;
Майстер-план смартміста Умань;
Модернізація аеропорту Бориспіль;
Очищення стічних вод у місті Буча;
Відновлення Каховської дамби;
Прискорення залізничних маршрутів (проєкти Київ-Польща та інші).

Кожен із шести провідних проєктів відбудови України повинен реалізовуватися корейськими державними організаціями (MOLIT, KIND, Korea Water Resources Corporation, Korea Airports Corporation, KORAIL, Korea Environmental Industry & Technology Institute) за участю приватних компаній (Hanwha, Hyundai Rotem, Hyundai Engineering & Construction, Solution та ін.).

Тайвань на передовій демократії: підтримка України у дії

Після вторгнення Росії в Україну гасло «Україна сьогодні, Тайвань завтра» сильно відгукнулося в тайванському суспільстві, актуалізувавши побоювання щодо можливого силового сценарію з боку Китаю та сприймаючись як попередження, що події в Україні мають безпосереднє значення для безпеки самого Тайваню. Така рамка інтерпретації сприяла формуванню широкої суспільної підтримки України й водночас зміцнила рішучість уряду демонструвати свою позицію в межах міжнародної спільноти.

Урядові структури та громадські організації Тайваню розгорнули багаторівневу підтримку України. Вона включає державні й приватні форми гуманітарної допомоги, участь тайванських добровольців у складі іноземних військових формувань у війні на боці України, а також допомогу українським біженцям у країнах Центральної Європи. Уряд Тайваню приєднався до економічних санкцій проти Росії, ввів заборону на експорт до РФ високотехнологічної стратегічної продукції.

Рішення Тайваню підтримувати Україну пояснюється трьома основними чинниками:

Безпека та стримування агресії. Український успіх розглядається як сигнал для Пекіна, що будь-яке силове вторгнення матиме високу ціну. Голова представництва Тайбею у США, а нині віцепрезидент Сяо Бі‑кім, у травні 2023 року під час сніданку, організованого The Christian Science Monitor, заявила: «Виживання України – це виживання Тайваню. Успіх України – це успіх Тайваню. Наше майбутнє тісно пов’язане… Ми повинні забезпечити, щоб кожен, хто розглядає можливість вторгнення, розумів це, і саме тому успіх України в захисті від агресії такий важливий і для Тайваню».

Саме з цього розуміння випливає чітка позиція Тайбея в американських дебатах щодо постачання зброї Україні, які точилися в період президентства Байдена: військова підтримка Києва не суперечить інтересам Тайваню, а навпаки – є необхідною умовою для глобального стримування. Це стало особливо важливим на тлі регулярних заяв деяких конгресменів, що постачання озброєнь Україні нібито відбирає стратегічні ресурси, які мали б піти на оборону Тайваню, і що Тайваню слід надавати пріоритет в отриманні зброї. Тайванські високопосадовці, зокрема колишня президентка Тайваню Цай Ін‑вен, виступали проти цієї аргументації, вказуючи, що підтримка Києва є критичною для стримування Китаю й демонструє спільну волю демократій.

Консолідація демократичного фронту. Підтримка України підкреслює належність Тайваню до демократичного світу і демонструє солідарність з країнами, що протистоять авторитаризму, зміцнюючи позиції Тайбея на міжнародному рівні в умовах прагнення Китаю ізолювати острів.

Розширення міжнародної підтримки. Активна допомога Україні дозволяє Тайваню зміцнити контакти з країнами Європи, США та іншими державами, підвищити видимість на світовій арені та розширити мережу партнерів для стримування Китаю.

Україна не має дипломатичних відносин з Тайванем через політику «Одного Китаю». Відтак допомога направляється переважно через країни Центральної та Східної Європи. Окрім спрямування своєї допомоги через урядові програми країн Центральної та Східної Європи, які мають представницькі офіси, Тайвань також надавав підтримку Україні через неурядові організації цього регіону – такі як Центральне агентство з управління проєктами Литви, Польський центр міжнародної допомоги, Словацький фонд «Відкрите суспільство» та Фонд Pontis, Естонський центр міжнародного розвитку, Асоціація «Румунія – Тайвань», румунський фонд Fundația Pontica, Чеський Червоний Хрест та Люди у потребі, Армія Спасіння Чеської Республіки (підтримка молодих українських біженців).

Разом з тим, можливості розширення взаємодії з Тайванем, а також залучення більшої допомоги в умовах війни обмежуються прагненням української влади уникнути проблем у відносинах з Китаєм. Попри поглиблення російсько-китайського співробітництва, а також зростання економічної, фінансової та військово-технічної допомоги Москві з боку Пекіна, українська влада не використала цей фактор для активізації взаємодії з Тайванем. Насамперед ідеться про відкриття представницького офісу Тайбею, який виконує функції неофіційного посольства. Такі офіси є у 14 європейських державах, а також, попри близькі відносини з Китаєм, у РФ. Для України це значно збільшило б можливості для нарощування допомоги Тайваню через безпосередню присутність їх представників на території України та вивчення потреб українців, а також відкрило б перспективи посилення технологічної співпраці, з огляду на великий потенціал Тайваню у цій сфері.

Попри власну зацікавленість, у Тайбеї визнають обмеженість взаємодії з Києвом. «Україна, навіть отримуючи підтримку Тайваню та відчуваючи ворожість з боку Китаю – оскільки Пекін співпрацює з Росією, яка веде війну проти України, – дуже обережно ставиться до своїх відносин із Тайванем», – зазначив заступник міністра закордонних справ Тайваню Франсуа Ву. За його словами, Тайбей прагне розвитку відносин, однак «поки ми не досягли рівня, який дозволив би створити представництво. Можливо, у майбутньому – це наше щире бажання, але наразі ми ще не там».

У 2022 році в українському парламенті створили міжфракційне депутатське об′єднання «На підтримку дружби, торговельно-економічного, культурного та гуманітарного співробітництва з Тайванем», до якого увійшли 15 депутатів. Парламентарі вважають, що Україна має використовувати модель європейських країн: визнаючи КНР, розвивати економічну, культурну та гуманітарну співпрацю з Тайванем. Втім, група досі не зареєстрована керівництвом Верховної Ради України через економічний та політичний тиск Китаю. У серпні 2025 року міжпартійна делегація уперше з 1993 року відвідала Тайвань. Цей візит має важливе значення для Києва та Тайбея, оскільки підкреслює цінність підтримки, наданої Тайванем, водночас відкриваючи можливості для поглиблення двосторонньої співпраці.

В умовах відсутності офіційних контактів Тайвань підтримує українські міста через Асоціацію міст України, надаючи гуманітарну допомогу, підтримку відновлення інфраструктури, а також сприяючи впровадженню технологій для розвитку «розумних міст» та модернізації місцевих систем.

У березні 2025 року делегація з 35 міських голів та муніципальних посадовців з 11 українських міст долучилася до Smart City Summit & Expo на Тайвані, що дало можливість обговорити перспективи співпраці в контексті відбудови України. Під час форуму «Rebuilding Ukraine with Taiwan: Innovation, Partnership, and Progress» українські представники висловили зацікавленість у залученні тайванських компаній до розгортання інноваційних технологій у відновленні інфраструктури, «смартміст», електротранспорту та «зелених» рішень. Зі свого боку, тайванський уряд заявив про готовність підтримати українські міста не лише гуманітарно, а й технологічно, що створює основу для довгострокового партнерства в реконструкції та модернізації міст.

Тайвань, як і Південна Корея та Японія, уникає надання зброї Україні, визначаючи це питання «надто чутливим». Разом з тим, витік інформації вказує на те, що у 2024 році Тайвань передав свої надлишкові батареї зенітно-ракетних комплексів HAWK українським військово-повітряним силам через США. Мова йде про повернення до США виведених з експлуатації тайванських ракет HAWK, які потім були спрямовані до України. Міністр оборони острова Веллінгтон Ку, визнав право Сполучених Штатів самостійно вирішувати, що робити зі списаними зенітними ракетами.

Одним із проявів підтримки України є тайванські добровольці. Публічні повідомлення свідчать про близько 10 підтверджених добровольців із Тайваню, які відгукнулися на заклик Зеленського про допомогу до міжнародних добровольців у лютому 2022 року. За іншими оцінками, може бути від 20 до 30 солдатів-добровольців, які служили або служать на фронті. За цей час загинули двоє добровольців – Джонатан Ценг (листопад 2022 року) та Ву Чжунда (листопад 2024 року). На відміну від багатьох інших країн, які відмовляли або забороняли участь у війні (до прикладу, корейський доброволець Лі Кеун, отримав умовний термін ув’язнення у себе на батьківщині), тайванський уряд офіційно вшанував своїх загиблих добровольців.

Тайвань входить у п’ятірку країн Індо-Тихоокеанського регіону, які надають допомогу Україні, зосередившись на гуманітарних проєктах з охорони здоров′я, соціального забезпечення, реконструкції та інфраструктури. За даними тайванського МЗС, з початку російсько-української війни Тайбей надав Україні гуманітарної допомоги на суму понад 150 млн дол. США. Разом з тим, міжнародні експерти вважають, що Тайвань має більший потенціал для допомоги Україні та закликають його перейти від разових ініціатив до системної політики підтримки. Натомість європейські країни повинні активніше інтегрувати Тайвань у багатосторонні зусилля для ефективного використання ресурсів там, де вони найбільше потрібні, наприклад, у рамках ініціатив Європейського банку реконструкції та розвитку для підтримки економічної стійкості України, відновлення та реконструкції.

Гуманітарна допомога

Пожертви у натуральній формі

800 тонн гуманітарних та медичних товарів

Програми для родичів українців на Тайвані

Українські родичі та власники ARC на Тайвані отримали право на отримання спеціального дозволу для відвідування родичів з України

Допомога українським біженцям

2 березня 2022 року МЗС створило спеціальний рахунок для державних та приватних коштів для Фонду допомоги українським біженцям. 20 млн дол. США урядової допомоги та 30 млн дол. США приватних пожертв, а також 650 тонн матеріальної допомоги від громадян були спрямовані для підтримки українських біженців у Польщі, Словаччині, Чехії, Угорщині, Литві, Естонії

Допомога на відбудову церков

1.2 млн дол. США було спрямовано для реконструкції церков ПЦУ, пошкоджених під час війни (700 тис дол. пожертви громадян та 500 тис дол. США, виділені з міжнародних фондів допомоги МЗС)

Підтримка журналістів

500 тис дол. США на підтримку Центру свободи преси «Репортери без кордонів» в Україні

Співпраця в рамках ЄБРР

500 тис євро через ЄБРР, для допомоги українським транспортним службам для підтримки безперебійних гуманітарних поставок.

4 млн євро Тайвань надав через TaiwanBusiness-EBRD Fund для ініціативи ЄБРР з перезапуску приватного страхового ринку України, щоб підтримати його стійкість та відновлення.

Тайвань співпрацює з ЄБРР у програмі підтримки розвитку робочої сили України.

Підтримка термінової відбудови українських міст

Київ – 8 млн дол. США на відновлення шкіл та інфраструктури; 2,5 млн дол. США на Оболонський міст.

Харків – 2 млн дол. США на відновлення шкіл, інфраструктури та медзакладів.

Чернігів – 500 тис дол. США на відновлення шкіл та інфраструктури.

Миколаїв – 500 тис дол. США на відновлення шкіл та інфраструктури.

Суми – 500 тис дол. США на відновлення шкіл та інфраструктури.

Запоріжжя – 500 тис дол. США на відновлення шкіл та інфраструктури.

Буча – 500 тис дол. США на відновлення; 600 тис дол. США на будівництво бомбосховищ та реконструкцію спортивних шкіл; 560 тис дол. США на відновлення доріг до Київського обласного центру психічного здоров’я.

Київський міський центр соціальних послуг для сімей, дітей та молоді – допомога дітям, які постраждали від війни, особливо сиротам; соціальні послуги та підтримка сімей.

Львів – 5 млн євро на реставрацію нового корпусу центру реабілітації Unbroken.

Вінниця – медичне обладнання для вінницької міської клінічної лікарні «Центр матері та дитини» (обладнання для відділення репродуктивних технологій, інкубаторів для недоношених дітей) та продовження стажування вінницьких лікарів у Taiwan International Health Training Center (Taipei).

Допомога приватного сектору Тайваню – 5,8 млн дол. США на підтримку українських медзакладів, зокрема Харківського інституту невідкладної хірургії.

Підтримка енергостійкості міст

1 млн дол. США на закупівлю енергообладнання (зокрема дизельних генераторів для енергетичної інфраструктури) для Києва;

2 млн для Харкова, Миколаєва, Херсона на закупівлю енергетичного та опалювального обладнання.

Підтримка студентів

Міністерство цифрових справ Тайваню передало студентам Львова планшети та обладнання;

передані ноутбуки, планшети й роботизовані набори трьом школам у Полтаві.

Допомога через країни ЦСЄ

Тайвань і Польща спільно працюватимуть над відновленням лікарень і шкіл в Україні, облаштуванням зимових притулків для людей похилого віку, створенням центру зайнятості для самотніх жінок та закладу дистанційного навчання для молоді. Також передбачено постачання гуманітарної допомоги до українських притулків для біженців.

Тайвань виділив 5 млн дол. США на спільні зусилля зі Словаччиною у допомозі зруйнованим війною регіонам. Під егідою словацького уряду буде створено спільний комітет для відбору проєктів реконструкції, пріоритетними серед яких стануть медичні та освітні заклади Чернігівської області.

Тайвань виділив 5 млн дол. США на спільний з Литвою проєкт з відбудови дитячого садка «Рута» у м. Ірпінь.

Тайвань та Чеська Республіка підписали спільний проєкт з відновлення критичної цивільної інфраструктури, пошкодженої РФ, що допомогло надати 13 водоочисних споруд, забезпечивши питною водою 100 тис осіб з 13 сіл поблизу Кривого Рогу.

Тайвань передав 51 машину швидкої допомоги через Румунію та Польщу.

Розмінування

12 травня 2025 року Тайвань приєднався до фінансування міжнародної коаліції з розмінування в Україні, яку очолюють Литва та Ісландія, надавши 2 млн дол. США до Коаліційного фонду.

Україна та безпека в умовах змін у США та Східній Азії

З поверненням Дональда Трампа до Білого дому відбулася зміна політики США щодо України та конфігурації західної мережі підтримки Києва, у межах якої Сполучені Штати традиційно відігравали центральну роль. Дональд Трамп прагне досягти припинення російсько-української війни, але замість посилення України для досягнення справедливого миру, він використовує тиск на Київ, аби Україна відмовилася від частини своїх територій та прийняла умови, які виглядають сприятливими Росії, інакше США погрожують відмовитися від підтримки України. Замість посилення єдиного фронту з західними союзниками та спільного тиску на РФ, Трамп розколює цей фронт, ігноруючи інтереси партнерів та намагаючись вибудувати власні відносини з РФ.

Для країн Східної Азії, які через допомогу Україні активно інвестували у зміцнення підтримки європейської безпеки, з огляду на взаємопов′язаність з Індо-Тихоокеанським театром дій, нові підходи Вашингтона викликали застереження щодо надійності безпекових гарантій США. І хоча під час своїх візитів до Японії та Південної Кореї у жовтні 2025 року Дональд Трамп підтвердив відданість альянсам з азійськими союзниками, країни усвідомили необхідність зосередитися на зміцненні власного оборонного потенціалу та рухатись до більшої стратегічної автономії та регіональної стійкості.

Другий термін Трампа продемонстрував непослідовність американської політики та транзакційний характер відносин з союзниками. Японія та Південна Корея погодилися інвестувати в США 550 млрд дол. США та 350 млрд дол. США відповідно, щоб укласти торговельну угоду та знизити тарифні ставки з 25% до 15%, накладені на них Дональдом Трампом. Це стало своєрідною платою за збереження прихильності американського президента, але водночас продемонструвало, що гарантії безпеки США тепер залежать від оплати, а не від спільних стратегічних інтересів.

Зосередженість Токіо та Сеула на економічних переговорах з США та налагодженні відносин з адміністрацією Дональда Трампа, посилена зміною політичного лідерства в обох країнах, обмежила їхню спрямованість до активнішої взаємодії з європейськими партнерами, зокрема в контексті російсько-української війни. Показовим свідченням цього стала відсутність лідерів Індо-Тихоокеанської четвірки (IP4), до якої входять Японія та Південна Корея, на саміті НАТО в Гаазі 24-25 червня 2025 року – попри те, що на тлі російської агресії проти України в попередні роки було зафіксовано великий інтерес лідерів цих країн у розвитку партнерства між НАТО та IP4.

Підхід Японії та Південної Кореї до підтримки України та взаємодії із західними союзниками значною мірою визначається їхніми власними стратегічними пріоритетами та характером відносин зі Сполученими Штатами. Оскільки частина їхніх зусиль була відповіддю на запити Вашингтона, зміна політики Дональда Трампа спричинила помітне зміщення уваги Токіо й Сеула до внутрішніх і регіональних викликів, навіть попри те, що їхнє базове зацікавлення у стримуванні агресорів та підтримці міжнародного порядку залишається незмінним.

Особливо це стосується Південної Кореї. Новообраний президент Лі Чже Мьон, який зайняв президентське крісло 4 червня 2025 року після тривалої політичної кризи, надає перевагу «прагматичній зовнішній політиці», орієнтованій на національні інтереси, частиною якої є підтримка відносин з Китаєм – провідним торговельним партнером країни, а також покращення відносин з Росією та Північною Кореєю для зниження напруги на Корейському півострові. Лі Чже Мьон критикував свого попередника за незбалансовану політику щодо РФ та підтримку України, яка, на його думку, призвела до ескалації ситуації на Корейському півострові. Натомість він готовий використовувати відновлення економічних відносин для покращення відносин з Росією, щоб залучити її до розв’язання проблеми Корейського півострова.

Сигнали Трампа про можливість зняття санкцій з Москви в обмін на припинення війни активізували підготовку південнокорейських компаній щодо відновлення бізнесу у РФ, про що неодноразово згадувалося в російських та південнокорейських медіа. Росія намагається експлуатувати зміни політики південнокорейського уряду на свою користь, закликаючи до відновлення співпраці між країнами, зокрема відновлення авіарейсів та долучення до арктичних проєктів, які були припинені після 2022 року. У такий спосіб Москва прагне підірвати міжнародну коаліцію західних держав та послабити підтримку України. Втім, бажання південнокорейського президента перезапустити відносини з РФ впирається у продовження російсько-української війни та необхідність дотримуватися міжнародних санкцій; затягування мирного процесу, який ініціював Дональд Трамп, а також поглиблення російсько-північнокорейського військового співробітництва, яке має безпосередній вплив на безпеку РК.

На тлі приходу до влади нового уряду, відносини між Сеулом та Києвом демонструють ознаки політичного спаду. Причиною цьому є те, що питання підтримки України та політика країни щодо російсько-української війни лягли в основу політичної боротьби двох конкуруючих між собою партій, а також стали частиною президентської кампанії у 2022 році між двома кандидатами – Юн Сок Йолем та Мун Чже Іном, а згодом інструментом звинувачень політики президента Юна з боку опозиції, яку очолював нинішній президент. Лі критикував адміністрацію Юн Сок Йоля за фінансову допомогу Україні та виступав проти постачання зброї. Це звузило можливості послідовності напрацьованих двосторонніх відносин з попереднім урядом. А звинувачення першої леді у маніпуляціях акціями компаній Well Biotec та SAMBU Construction, які нібито використовували тему реконструкції України для штучного підвищення цін на акції та отримання незаконного прибутку в десятки мільярдів вон, певним чином накладає тінь на проєкти реконструкції, які були напрацьовані в минулому.

За півроку президентства Лі Чже Мьона лідери України та Південної Кореї не провели жодного телефонного дзвінка або двосторонньої зустрічі, хоча така нагода була під час саміту G7 в Канаді та Генеральної Асамблеї ООН. Такий діалог допоміг би перезапустити відносини між країнами та знайти рамки для взаємодії в умовах політики нового південнокорейського уряду. Під час своєї президентської кампанії Лі Чже Мьон декларував намір зробити внесок у відбудову України. Це могло б стати основою для поглиблення прагматичного партнерства між Сеулом і Києвом.

На відміну від Південної Кореї, Японія, попри зміну двох прем’єр-міністрів протягом року, демонструє послідовну політику щодо підтримки України. Одразу після обрання на посаду Санае Такаїчі взяла участь в онлайн-саміті «Коаліції охочих на підтримку України», який організували уряди Великої Британії та Франції, а також провела телефонну розмову з Володимиром Зеленським. Вона наголосила, що результат російсько-української війни матиме значний вплив не лише на Європу, а й на весь міжнародний порядок, включно зі Східною Азією та зробила три заяви:

По-перше, вторгнення Росії в Україну – це обурливий акт, який підриває основи міжнародного порядку, і позиція Японії «стояти на боці України» залишається послідовною.

По-друге, Японія продовжуватиме підтримку України у співпраці з міжнародною спільнотою, а також санкції проти Росії.

По-третє, Японія сприятиме зусиллям України щодо посилення соціальної та економічної стійкості через державно-приватне партнерство у відновленні та реконструкції.

Японія продовжить тісну співпрацю з іншими країнами для досягнення справедливого та тривалого миру в Україні.

Таким чином, позиція Санае Такаїчі не лише дозволила передати позитивний сигнал щодо сталості японської підтримки, але й окреслила потенціал для подальшого розширення двосторонньої взаємодії – від участі Японії у відбудові до більш системної залученості Токіо у формування довгострокових безпекових і економічних рамок для України.

Тим часом на Тайвані з приходом Дональда Трампа посилилися побоювання щодо подальшої американської підтримки острова, зважаючи на ситуацію навколо України. Після початку російсько-української війни наполегливий опір України російській агресії та сильна підтримка з боку західних демократій, зокрема США та Європи, знайшли відгук у Тайвані, який стикається з подібною загрозою. Це надало острову надію на опір потенційній військовій анексії Китаю, породивши популярне гасло «Сьогодні Україна, завтра Тайвань», а також можливість підвищити моральну легітимність на міжнародному рівні, завойовуючи міжнародні симпатії та підтримку.

Нині ж, у світлі змін у міжнародній політиці, паралелі з Україною набувають інших змістів: на острові зростає занепокоєння, чи не поступляться США інтересами острова заради укладення великої торговельної угоди з Китаєм. Надії на «Кремнієвий щит», який вважався «захисною горою» або «геостратегічним щитом», теж розвіялися, коли під тиском Дональда Трампа компанія заявила, що має намір інвестувати «щонайменше» 100 мільярдів доларів у заводи з виробництва мікросхем у США. Це може знизити стратегічну цінність Тайваню для США, через яку раніше вважалося, що вони готові будуть захищати острів.

В цих умовах наратив про взаємопов’язаність з Україною, який підіймав дух тайванського суспільства, трансформується в усвідомлення іншої реальності, яка вимагає реалістичних та прагматичних оцінок ситуації. І якщо влада країни чітко усвідомлює важливість справедливого миру для України, при якому агресія Росії не буде толерована та винагороджена, щоб це не стало зразком для Китаю, то новообрана лідерка Ґоміньдану Чжен Лівень просуває іншу лінію. Новообрана лідерка опозиційної партії в інтерв′ю DW заявила про необхідність нормалізації, примирення та співпраці між обома берегами Тайванської протоки. Вона підкреслила, що Ґоміньдан прагне мирного, успішного та безпечного майбутнього для Тайваню, а не шляху, який може призвести до його знищення через військовий конфлікт. Чжен Лівень прямо використала приклад України, заявивши, що Тайвань ніколи не може стати «другою Україною», тоді як, на її думку, практика та риторика Лай Цінде і Демократичної прогресивної партії можуть повторити український сценарій. Вона також зазначила, що важливо враховувати реакцію Китаю і не створювати прецедентів, які спонукатимуть Пекін до агресії.

Китай намагається використати політичний фактор для розшарування тайванського суспільства та просування необхідності об′єднання з островом через прокитайські політичні сили. Саме тому для тайванського уряду підтримка України залишається важливим фактором підтримки цінностей свободи, демократії та прав людини. І хоча офіційні контакти між Україною та Тайванем обмежені, існують перспективи посилення зв’язків через економічне співробітництво, культурні обміни та бізнес, використовуючи потужний економічний та технологічний потенціал для повоєнної відбудови України.

Висновок

Нові геополітичні реалії підкреслюють стратегічну роль демократичних країн Східної Азії – Японії, Південної Кореї та Тайваню – у підтримці України. Вони демонструють різні підходи: від активного фінансового, гуманітарного та технологічного залучення Японії, до гнучкої дипломатичної підтримки Південної Кореї та стратегічної участі Тайваню через технологічні та гуманітарні проєкти. Ця допомога не лише підсилює обороноздатність та відновлення України, а й формує нову мережу міжнародної солідарності, де український успіх сприймається як ключовий фактор глобальної стабільності.

Однак досвід цих країн показує: підтримка буде стійкою лише за умови перетворення короткострокової солідарності на довгострокові стратегічні партнерства, які враховують політичні, економічні та безпекові інтереси обох сторін.

Постає питання про те, як Україні забезпечити стійку міжнародну підтримку в умовах війни, зокрема на тлі політичного тиску з боку окремих міжнародних партнерів, таких як Дональд Трамп, та спроб Росії нав’язати капітуляційні умови. Для ефективного зміцнення своєї позиції Україна потребує не лише короткострокової військової допомоги, а й системної, тривалої підтримки, яка охоплювала б як безпекові аспекти, так і економічну, технологічну та інфраструктурну відновлювальну співпрацю.

На основі цього аналізу можна сформувати наступні рекомендації щодо продовження підтримки України з боку Японії, Південної Кореї та Тайваню:

Підтримка міжнародного тиску на РФ задля досягнення справедливого миру в Україні

Україні слід активізувати двосторонню та багатосторонню співпрацю з Республікою Корея, Японією та Тайванем для посилення міжнародного тиску на РФ. Це включає регулярний обмін інформацією щодо дотримання санкцій міжнародними компаніями, координацію введення нових обмежувальних заходів та підтримку ініціатив, що запобігають обходу санкцій.

Паралельно необхідно продовжувати координувати дипломатичні кроки щодо недопущення повернення РФ до G7 та інших платформ до досягнення справедливого миру, а також розвивати економічні та безпекові механізми підтримки України, що зміцнюють стратегічні відносини з цими країнами та підвищують ефективність тиску на РФ.

Посилення політичного діалогу

Україна має стимулювати подальшу активну позицію Японії в питаннях підтримки на міжнародному рівні, посилюючи співпрацю з новим урядом.

Україна має налагодити контакт з новим президентом РК та урядом, щоб надати імпульс двосторонній співпраці між країнами

Український уряд має розглянути можливість створення офісу Тайбея та підтримувати зв’язки з Тайванем, опираючись на політику та досвід європейських країн та ЄС

Просування міжпарламентського та міжпартійного діалогу з урахуванням оптимізації зовнішньополітичних цілей

Україні доцільно посилювати міжпарламентський та міжпартійний діалог з азійськими партнерами, чітко орієнтуючи такі контакти на досягнення практичних зовнішньополітичних, технологічних та інвестиційних результатів. Делегації мають їхати з конкретним переліком цілей і проєктів, спрямованих на обмін досвідом, доступ до передових технологій, розвиток безпекової співпраці та залучення фінансових ресурсів до відновлення України. Важливо використовувати парламентську дипломатію для зміцнення стійкої політичної підтримки України з боку різних партій і комітетів, створюючи довгострокові тематичні формати взаємодії. Діалог повинен бути регулярним, інституційно закріпленим і узгодженим із загальною стратегією України в Азії. Залучення бізнесу, науки та місцевої влади до складу делегацій має забезпечити перехід від протокольних візитів до реальних проєктів співпраці. Такий підхід дозволить Україні максимально використати потенціал азійських партнерів для модернізації та післявоєнного розвитку.

Зміцнення фінансової, економічної та гуманітарної підтримки України

В умовах послаблення американської допомоги Україні критично важливо забезпечити безперервну підтримку з боку Японії, Республіки Корея та Тайваню для стабільного функціонування фінансової системи, економіки та енергетичної системи України, зокрема підтримки енергетичної стійкості, підтримки критичної інфраструктури, забезпечення медичного та логістичного забезпечення для цивільного населення.

Співпраця через формати НАТО та ЄС

Подальше посилення взаємодії в рамках НАТО щодо програм розмінування, лікування та реабілітації українських військових. Розширення програм підтримки протезування та навчання українських спеціалістів.

Робота над залученням Японії до програми Prioritized Ukraine Requirements List (PURL).

Стимулювання подальшої співпраці у сфері розвідданих та кібербезпеки.

З огляду на прагнення РК продовжувати експорт зброї до європейських країн, використовувати цей фактор для оновлення запасів союзників та стимулювання більшої співпраці у сфері європейської безпеки.

Адаптація українських дипломатичних зусиль під стратегію розширення K-дипломатії для пошуку шляху взаємодії з новим урядом РК

Україна може стати природним партнером Південної Кореї у реалізації бачення президента Лі Чже Мьона про «К-демократію» як модель, що поєднує захист демократії, прав людини, сталого розвитку, розвиток передових технологій, зелену трансформацію та адаптацію до нових глобальних викликів. Спільні ініціативи у сфері цифрової безпеки, сталого відновлення, індустріального партнерства та протидії авторитарним загрозам створюють основу для практичної та довгострокової співпраці між Києвом і Сеулом.

Участь у повоєнній відбудові України

Японія, Південна Корея та Тайвань мають зацікавленість та фінансово-технічний потенціал для участі у повоєнній відбудові України. Уряд України має продемонструвати комплексне бачення відбудови України, а також виробити механізми прозорості та довіри для інвесторів, які є основою для залучення цих країн.

Залучення Південної Кореї до підтримки створення Спеціального трибуналу

Україна має використати участь Північної Кореї у військовій підтримці РФ як аргумент для мобілізації політичної та дипломатичної підтримки Південної Кореї у створенні Спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України. Співпраця повинна включати координацію подання справ проти російських та північнокорейських посадовців, обмін правовим досвідом та просування ініціативи трибуналу на міжнародних майданчиках, забезпечуючи легітимність та ефективність механізму притягнення до відповідальності.

Посилення культурно-гуманітарної співпраці

Україна має активно розвивати культурні, освітні та гуманітарні програми з Японією, Південною Кореєю та Тайванем, що сприятиме формуванню позитивного іміджу України, поглибленню взаєморозуміння та залученню громадськості до підтримки України. Це включає обмін студентами та науковцями, проведення спільних культурних заходів, фестивалів та виставок, розвиток програм гуманітарної допомоги та психологічної підтримки постраждалим від війни.

Особлива увага має приділятися співпраці з провідними аналітичними центрами та think-tank цих країн для проведення спільних досліджень, конференцій та публікацій. Такі ініціативи дозволяють об’єднати експертний потенціал, підвищують рівень обізнаності урядів та суспільства про потреби України та зміцнюють стратегічні партнерства на довгострокову перспективу.

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково збігається з позицією Міжнародного фонду «Відродження».