На замовлення Центру «Нова Європа» ТОВ «ІНФО САПІЄНС» дослідив думки українців щодо безпекових питань, зокрема:
- Що ви вважаєте кращою «гарантією безпеки» України:
- Чи повинна Україна надати допомогу США і Тайваню у разі нападу Китаю на Тайвань?
- Хто з закордонних лідерів і лідерок викликає у вас найбільшу довіру?
- За яких обставин Україна має йти на переговори з Росією?.
- Які поступки на мирних переговорах із Росією ви вважаєте допустимими?
- Хто міг би вести переговори з Росією від імені України з метою припинення війни?
- Про що ви думаєте, коли чуєте, як представники ЄС і США вказують на корупцію в Україні?
- Що ви очікуєте від Вашингтонського саміту НАТО, який відбудеться у липні 2024 року?
Результати опитування доступні за посиланням, а також опубліковані у виданні Європейська правда.
Ключові знахідки:
- «Безпекові гарантії». Думки українців дещо розпорошені щодо того, які «безпекові гарантії» могли б найкраще забезпечити безпеку України до повноцінного членства в НАТО. Найбільшою популярністю користується варіант, який передбачає інтеграцію держави до НАТО (з розумінням, що захист Альянсу розповсюджується лише на підконтрольну територію). За такий варіант виступило 32,6% українців. Розпорошеність відповідей може свідчити як про те, що українці не дуже добре обізнані щодо деталей дискусії про «безпекові гарантії», так і про те, що громадяни не бачать ефективної альтернативи повноцінному членству держави в НАТО. Як відомо, останні опитування показують незмінно високий рівень суспільної підтримки членства України в Альянсі (близько 80%).
- Україна має підтримати Тайвань. Відносна більшість українців вважають, що Україна має обов’язково надати допомогу США і Тайваню у разі нападу Китаю на Тайвань. Таку думку поділяє фактично половина респондентів – 47,1%. Варіант «Нам потрібно думати про власну безпеку» підтримало 39,5% опитаних. До певної міри, це може свідчити про високий рівень розуміння в Україні взаємозалежності світових процесів: демократії мають підтримувати одна одну в протидії зазіханням авторитарних, агресивних держав. Це може бути і виявом вдячності за підтримку, яку отримує наразі Україна від США.
- Байден – номер один, обігнав Дуду. Цього року чемпіоном суспільної довіри в Україні з-поміж закордонних лідерів став президент США Джозеф Байден (81,8%). Високий рівень захоплення американським керівництвом, Сполученими Штатами загалом є досить показовим, оскільки контрастує з критикою, яку можна почути в Україні на адресу ключового партнера та стратегії «так довго, як потрібно» (as long as it takes). Збереження високого показника довіри до Байдена відбувається на тлі суперечок в Конгресі США про виділення коштів для України, блокування вступного процесу країни до НАТО, повільних темпів і недостатніх обсягів надання озброєння.Анджей Дуда, який кілька років утримував пальму першості в наших опитуваннях, дещо здав позиції – хоч і продовжує бути серед лідерів (проте цього разу на другому місці з показником 77,7% – рік тому було 86,8%). Вочевидь, елементи загострення в українсько-польських не могли не позначитися на ставленні українців до керівництва сусідньої держави.
- Європейці завойовують симпатію. Рік тому наше опитування показало досить невисокий рівень довіри до лідерів Франції і Німеччини (особливо на тлі президентів США чи Польщі). Наразі цей показник як в Еммануеля Макрона, так і в Олафа Шольца пішов вгору. Німецькому канцлеру наразі довіряє 61,4% українців (було 49,2%), а французькому президенту 54,5% (було 43,9%). Символічно, що до трійки лідерів суспільної симпатії (крім президентів США і Польщі) увійшла президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн, що може свідчити про високий рівень довіри до європейських інституцій загалом.
- Лідери недовіри. Перша трійка керівників держав, яким українці найбільше не довіряють, напевно, нікого не здивує: Владімір Путін, Олександр Лукашенко і Сі Цзіньпін. Четверту позицію посів угорський премʼєр-міністр Віктор Орбан. Зріс рівень недовіри до турецького президента Реджепа Тайїпа Ердогана – майже на 10%.
- Підстави для переговорів немає. Респонденти вважають, що Україна може піти на переговори з Росією лише в разі рішення Москви вивести свої війська з української території (34,8%). Ще третина опитаних обрала варіант «за жодних обставин».
- Жодних поступок агресору. Ми запропонували оцінити допустимість поступок на можливих переговорах. Українці в цьому плані досить категоричні – більшість респондентів визначили як взагалі недопустимі фактично всі запропоновані варіанти: тимчасово відмовитися від відвоювання окупованих територій (76,2%); відмова від вступу до НАТО (56,9%); скорочення армії України (83,2%); надання російській мові державного статусу (73%); відмова від вступу до ЄС (61%); зменшення суми репарацій з боку Росії (66,8%); відмова від кримінального переслідування керівників Росії та воєнних злочинців Росії (77%).
- Переговори від імені України вестиме тільки Україна. Абсолютна більшість українців вважає, що лише Україна може вести потенційні переговори з Росією (71,7%). Жодна інша країна від імені України цього не може робити. Лише 14,2% українців допускають, що таку роль могли б виконувати США, 5% – ЄС.
- Критика зовні щодо корупції? Вітається. Українці позитивно ставляться до критичних заяви зі сторони ЄС і США, які вказують на проблеми з корупцією в нашій державі. Більшість респондентів (70,4%) вважають, що ЄС і США правильно роблять, оскільки Україні потрібен такий зовнішній тиск, аби подолати корупцію.
- Що очікуємо від майбутнього саміту НАТО? Думки українці розділилися щодо того, що можна було б очікувати від Вашингтонського саміту НАТО, який відбудеться в липні 2024 року. Третина опитаних узагалі нічого не очікують. Якщо не брати до уваги ці 30% скептиків, то наступне найбільш популярне очікування – запрошення України до членства в НАТО та початок вступного процесу (25%). Ще майже 20% очікують повноцінний вступ України до НАТО. Запрошення без початку вступного процесу – такий варіант обрало 10%. Якщо порахувати сумарну кількість запитань, які передбачають той чи інший рівень прогресу в інтеграції України до Альянсу, то загалом таких 65%.
Опитування здійснено у рамках проєкту за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» і ЄС. Висновки матеріалу відображають позицію авторів і не обов’язково збігаються з позицією Міжнародного фонду «Відродження» і ЄС.