Києву слід комплексно дослідити питання денонсації Договору про співробітництво України і Росії в Азовському морі і Керченській протоці від 2003 року, але в цілому даний договір не відповідає українським інтересам. Про це йшлося під час публічної дискусії «PRO et CONTRA: Чи варто денонсувати Договір по Азову?», яку організував Центр «Нова Європа» 3 жовтня.
Спікерами дискусії були Сергій Солодкий, перший заступник директора Центру «Нова Європа»; Олександр Моцик, Надзвичайний і Повноважний Посол України; Борис Бабін, Представник Президента України в Автономній Республіці Крим; Володимир Василенко, доктор юридичних наук, Надзвичайний і Повноважний Посол України; Антон Кориневич, кандидат юридичних наук, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин.
Модератором дискусії була Альона Гетьманчук, директорка Центру «Нова Європа».
«Ми, на жаль, досі не бачимо чіткої позиції України в питанні подальшої долі Договору з Росією по Азову. У нашому аналітичному документі щодо цього питання є 11 аргументів за денонсацію цього договору та 10 – проти. Аргументи не є рівнозначними самі по собі, адже аргументи, які подані з точки зору захисту безпеки та суверенітету нашої держави, мають домінувати. Ми не можемо дозволити собі опинитись у ситуації, коли матимемо ще один оголений фронт», – наголосила директорка Центру «Нова Європа».
«Сьогодні таке відчуття, що ми знаходимося у подвійній пастці: Договорі по Азову та Договір про українсько-російський державний кордон, до якого він так чи інакше прив’язаний. Великим викликом є те, що приймаючи рішення про денонсацію Договору по Азову, у нас має бути готова відповідь, що робити з договором про державний кордон», – додала Альона Гетьманчук.
На початку заходу Сергій Солодкий презентував аналітичний документ (мемо) з аргументами «за» і «проти» денонсації Договору між Україною та Росією по Азову.
«Базовий аргумент за денонсацію Договору по Азову від 2004 року полягає в тому, що цей документ значно звужує права України, адже він був підписаний під тиском Росії», – сказав перший заступник директора Центру «Нова Європа».
В свою чергу, Олександр Моцик закликав якомога ширше дослідити питання можливих наслідків денонсації Договору з РФ по Азову:
«Це питання є дуже серйозним, його треба вивчати з усіх боків. При РНБО має бути створена експертна група, яка б включала експертів з морського права, а також людей, які вели переговори щодо Договору. Україна могла би прийняти Закон про територіальне море, якій базувався би на Конвенції ООН з морського права, адже Росія, як і Україна є учасником цієї конвенції, тому РФ важко було б заперечувати такий хід Києва».
Борис Бабін, зі свого боку, зазначив, що основною політикою України в Азовському морі має бути посилення безпекових спроможностей.
Також він наголосив, що ситуація в Азовському морі має не тільки політичний вимір: «Існує потужне рибальське лобі, яке зацікавлене у збереженні чинного статусу-кво в Азовському морі».
А Володимир Василенко наголосив, що денонсація Україною Договору по Азову з Росією жодним чином не послабить позицію Києва у Міжнародному трибуналі ООН з морського права.
«Росія саботувала переговори по розмежуванню кордону в Азовському морі. Україна може скористатися цим фактом і розірвати Договір з РФ по Азову згідно з положеннями Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 1969 року», – звернув увагу Василенко.
Антон Кориневич сказав, що питання денонсації Договору по Азову виходить за межі юридичної, міжнародно-правової площини, і вимагає залучення фахівців з питань безпеки, ВМС, а також усіх органів, діяльність яких пов’язана з Азовським морем
«Ми часто говоримо про порівняння так званого «Великого договору» між РФ і Україною і цього договору по Азову. Це різні значення. Рішення не продовжувати політичний договір є логічним, а договір по Азову є більше технічним. Тому я не впевнений, що денонсація договору вирішить наші проблеми», – додав Кориневич.
