Під час третьої сесії «Сильніші разом: Україна, країни-кандидати та взаємозалежність безпеки Європи» у межах Четвертого EU Accession Exchange Forum експерти обговорювали, чому вступ України до Європейського Союзу неможливо відокремити від сучасної архітектури європейської безпеки. Спікери наголосили, що сьогодні Україна є постачальником безпеки для всього континенту, адже вона захищає не лише власний суверенітет, але й фундаментальні засади європейського миру.
Ігор Долгов, Надзвичайний і Повноважний Посол, міжнародний аналітик, Укрінформ, Україна:
– Європейський Союз фактично делегував Україні місію подолати Росію, і саме цей виклик може зробити Європу справжнім глобальним гравцем. Війна в Україні запустила численні процеси, включно з трансформацією та переходом Європейського Союзу до статусу глобального актора;
– ЄС сьогодні є гравцем, подібно до інших членів «Групи семи». Європейський Союз не лише напрацьовує рішення, а й ухвалює їх, зокрема щодо війни в Україні, і бере на себе реальну відповідальність;
– Після початку російської агресії Україна бореться за своє майбутнє в Європейському Союзі. Щодня Збройні сили України підтверджують, доводять і знову демонструють, що Україна воює за Європу та за європейське майбутнє. Для Європейського Союзу не існує вибору – розширюватися чи ні. Якщо розширення не відбудеться, ці території будуть негайно окуповані Росією;
– Якщо Європейський Союз мислить категоріями глобальної політики, тоді в його ключових інтересах бути більшим, сильнішим і конкурентоспроможнішим. Щоб конкурувати, Європейський Союз потребує більше ресурсів і більше сили. Україна є частиною цієї сили
– Європейський Союз уже продемонстрував надзвичайну швидкість і масштабність своїх рішень після 2022 року. Рішення були швидкими та суттєвими від надання зброї до фінансової підтримки та прийому українських громадян;
– ЄС не сумнівається, що Збройні сили України і сама Україна є наріжним каменем майбутньої європейської архітектури безпеки;
Європейський Союз та європейські держави також перебувають у стані війни з Російською Федерацією – економічно, через саботаж, пропаганду та втручання;
– За захист необхідно платити. Європа досі недостатньо усвідомлює, що все має свою ціну, особливо свобода та незалежність.
Нона Міхелідзе, PhD, старша наукова співробітниця, Istituto Affari Internazionali (IAI), Італія:
– Європа й досі, а особливо її південна частина, сприймає війну як двостороннє протистояння між Україною та Росією. Війну не розглядають як агресію проти всієї Європи. Якщо Європа не усвідомить, що це насправді війна Росії проти Європи, вона ризикує формувати лише тимчасові та недостатні відповіді;
– У Європейському Союзі поширене хибне уявлення про сильні та слабкі сторони Росії. У нинішніх міжнародних дебатах домінує думка, що війна продемонструвала слабкість Росії, і що держава, яка не змогла здобути перемогу над Україною за чотири роки, нібито не здатна кинути виклик країнам НАТО чи створити загрозу Європі. Саме таке уявлення частково пояснює пасивність Європи у відповіді на російську агресію;
– Росії зовсім не обов’язково вторгатися в європейські держави танками. Вона може погрожувати через застосування дронів, кібератаки, тиск на енергетичні або міграційні маршрути, а також через дезінформаційні кампанії;
– Європейці мають усвідомити, що гарантія безпеки з боку Сполучених Штатів не є автоматичною. Ми не можемо сприймати її як гарантовану. Це означає, що якщо Сполучені Штати зменшать свою участь, Європа повинна зробити крок уперед. Європейські держави мають брати на себе більшу відповідальність за власну безпеку, а також частково брати на себе функції Сполучених Штатів у питаннях підтримки України;
– Україна та її здатність оборонятися у повномасштабній війні з обмеженими ресурсами є прикладом, з якого Європа повинна вчитися. Україну слід розглядати не лише як споживача безпеки, а як постачальника безпеки для Європи та важливого елементу європейської оборони;
– Підтримка України не повинна розглядатися як тимчасова допомога, а як структурна інвестиція у власну безпеку Європейського Союзу. Європі необхідно готуватися до тривалого протистояння з Росією та діяти колективно, а не національно, коли йдеться про реалізацію спільної політики безпеки та оборони;
– Європа сьогодні має зробити рішучий крок уперед у захисті України й не покладатися на інших акторів. Водночас Європейський Союз не охоче надає адекватну відповідь на ті події, які становлять реальну загрозу для безпеки. Європейському Союзу бракує оперативності у реагуванні та більш проактивної політики щодо потенційних загроз.
Даніель Шеліґовський, керівник Програми Східної Європи, Польський інститут міжнародних справ, Польща:
– Без належних умов безпеки процес розширення Європейського Союзу просто не відбудеться. Не слід очікувати, що ЄС автоматично вирішить усі проблеми;
– Існує кілька ключових проблем, через які тісніша та глибша співпраця в сфері оборони Європи поки що не реалізується. Перша – брак довіри між низкою європейських держав. Ми не маємо спільного бачення перемоги України чи поразки Росії у війні. Друга проблема – політична ціна, пов’язана зі зміною альянсу та його системи безпеки;
– Не можна перемістити Україну чи Росію на карті – географія стала. Україну потрібно інтегрувати у стратегічне планування ЄС, оскільки вона формує східний фланг Європи, чи то в НАТО, чи в ЄС. Її інтеграція також створює стратегічну дилему для Росії;
– У сфері організації оборони важливі три аспекти, хоча зазвичай увага зосереджена лише на технологіях та фінансуванні. Третій аспект, який є надзвичайно важливим для країн регіону, – це швидкість, з якою можна мобілізувати ресурси й спроможності, щоб ефективно їх застосувати;
– Перспектива мати різні оборонні спроможності лише через п’ять чи десять років не сприймається багатьма країнами ЄС як прийнятна;
– Твердження, що Україна не може приєднатися до ЄС під час війни, є політичним, а не юридично обґрунтованим аргументом. Воно використовується як виправдання відсутності консенсусу в Європі.
Рамадан Ілазі, керівник досліджень, Косоварський центр безпекових студій (KCSS), колишній заступник міністра європейської інтеграції Косово:
– Україна бореться і проливає кров, щоб захистити саму “ідею Європи”, і це важливіше за будь-яку технократичну трансформацію;
– До початку повномасштабного вторгнення ми готувалися до потенційного конфлікту в Боснії, але вторгнення Росії в Україну змінило пріоритети, вберігши Західні Балкани від загроз;
– Європа існує як мирний проєкт і розглядає себе таким. Україна захистила континент і нагадала ЄС про саму суть цього проєкту;
– Росія має розвідувальні та військові потужності у країнах-кандидатах на вступ до ЄС, і наразі відсутній тиск на їхнє усунення;
– Політичні затримки у процесі розширення дають Москві стратегічну перевагу. Європейська інтеграція не може бути повільнішою за російську дезінформацію, інакше це створює стратегічну перевагу для Росії;
– Твердження, що Україна не може приєднатися до ЄС через війну, є несправедливим. Історично країни ЄС раніше мали збройні конфлікти, як, наприклад, у Північній Ірландії чи на Кіпрі;
– Наявність України всередині ЄС посилила б боротьбу проти Росії, а не зменшила її ефективність.
Сюзан Стюарт, старша наукова співробітниця, Німецький інститут міжнародних та безпекових справ (SWP), Німеччина:
– Критична маса європейських держав сьогодні розглядає Україну як частину майбутнього безпекового порядку, тоді як Росію – поза ним. Європейський Союз дедалі більше сприймається як справжній суб’єкт безпеки порівняно з попередніми роками, хоча внутрішні дебати щодо балансу компетенцій між Брюсселем і державами-членами у сфері безпеки та оборони тривають;
– Це підкреслює необхідність для України діяти одночасно за кількома напрямами. По-перше, підтримувати двосторонню співпрацю з ключовими державами, такими як Данія та Німеччина. По-друге, брати участь у мінілатеральних та ad hoc форматах, зокрема у «Коаліції охочих». По-третє, поглиблювати взаємодію з Брюсселем, включно з механізмами, такими як SAFE;
– Україна повинна навчитися орієнтуватися у поточному внутрішньоєвропейському протистоянні за владу, водночас послідовно просуваючи свої цілі щодо членства та інтеграції.
– Оскільки Україна зараз надзвичайно приваблива як партнер у сфері оборони та безпеки, існує ризик створення концентричних рівнів інтеграції – глибша інтеграція у сфері безпеки може супроводжуватися слабшою інтеграцією в інших сферах, таких як економіка чи сільське господарство. Широка мультисекторна інтеграція є життєво необхідною, щоб запобігти майбутнім аргументам тих, хто підтримує Україну лише як постачальника безпеки, але протидіє її повноправному членству в інших сферах ЄС;
– Пряма атака на державу-члена НАТО може змістити фокус на безпосередню кризу та зменшити апетит до інтеграції України, щоб не надмірно ускладнювати проблему. Зростаючий тиск Росії, як гібридний, так і прямий, може також зміцнити усвідомлення того, що безпека України і безпека Європи є невіддільними. Європа вже рухається у цьому напрямі, і подальші атаки лише підкріплять це розуміння.
Модератор: Дмитро Шульга, директор програми «Європа та світ», Міжнародний фонд «Відродження», Україна:
– Деякі держави-члени ЄС та НАТО все ще вагаються однозначно визнавати Росію як загрозу. Після Грузії, після Криму та після повномасштабного вторгнення ми продовжуємо обговорювати, як Європа повинна реагувати на Росію;
– Публічний дискурс у деяких країнах навіть допускає ідею, що Росія зараз нібито занадто ослаблена, щоб атакувати інші держави. Однак таке припущення є хибним: якщо Росія не може перемогти Україну, це не означає, що вона не здатна загрожувати іншим європейським країнам;
– Деякі європейські політичні дебати передбачають можливість відкладеної підготовки до 2030 року, спираючись на захист США та уникнення ескалації.
– Проте поточне стратегічне безпекове вікно Європи повністю залежить від здатності України ефективно оборонятися. Без самовідданої боротьби Збройних сил України ми мали б зовсім інший рівень дискусій і зовсім іншу позицію у Європі;
– Не можна бути впевненим, що російські оцінки часу, ресурсів і рівня залучення США збігаються з оцінками європейських країн. Росія почала агресію, бо сподівалася на перемогу, і продовжує війну, бо вважає, що перемагає;
– Заперечення загрози з боку Росії створює порочне коло у сприйнятті безпеки, готовності реагувати та визначенні конкретних дій;
– Важливо виграти цю дискусію, оскільки всі розуміють: Росія є загрозою, а Європа має діяти активніше, причому Україна є ключовою частиною цієї системи безпеки.
Повний запис Форуму можна переглянути на YouTube-каналі Центру «Нова Європа» за посиланням нижче.
Форум організовано Центром «Нова Європа» у партнерстві з Офісом Віцепрем’єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України, Міжнародним фондом «Відродження», Інститутом європейської політики та реформ (Республіка Молдова) та медіапартнерами Укрінформ і «Європейська правда». Форум відбувається за підтримки ЄС у рамках проєкту «Вступаємо в ЄС разом», який реалізує Міжнародний фонд «Відродження».
