Вашій увазі ключові месиджі спікерів другої панельної дискусії “Підбиття підсумків реформ у країнах-кандидатах та ЄС: Що тепер? Що далі?” під час 3rd EU Accession Exchange Forum:
Іванна Климпуш-Цинцадзе, голова Комітету Верховної Ради України з питань інтеграції України до ЄС:
Європейський Союз продемонстрував свою готовність до розширення процесами, які відбулись з початком повномасштабного вторгнення РФ проти України. ЄС вчинив правильно, коли зробив політичні кроки назустріч Україні, Молдові та Грузії. У цьому випадку йшлося про визнання того, що увесь процес має бути розширений шляхом як Західних Балкан, так і східних сусідів Європейського Союзу.
ЄС зрозумів, що розширення це не тільки економічний процес, але й геополітичний. І це тло для всіх цих двох із половиною років, коли ми ставали свідками зміни в деяких рішеннях.
Я думаю, що для ЄС існує спокуса зануритися у тривалий процес внутрішньої реформи, не визначивши чітких дат, коли і як ця внутрішня дискусія завершиться, і чи буде вона прив’язана до готовності країн-кандидатів приєднатися до ЄС. Ми наполягаємо на тому, що ми не повинні ставати заручниками нездатності ЄС завершити внутрішню реформу.
Процес розширення не повинен виглядати як захист інтересів європейських ринків перед новачками. Це має бути безпрограшний процес для усіх сторін, який би перетворив європейський ринок на дійсно конкурентний на світовій арені. Я думаю, що приєднання нових учасників стане вигідним ЄС для посилення його конкурентоспроможності.
Нам потрібно також залучити суспільство у цей процес. Російська Федерація не сидить осторонь і не чекає, поки ЄС вирішить і з’ясує власні проблеми, а активно намагається домогтися відсутності підтримки суспільства. Це наша спільна проблема і над нею треба працювати всім разом: не тільки на урядовому рівні, а й на рівнях громадянського суспільства та експертного середовища.
Насправді я не бачу системних спроб всередині України посилити інституційний потенціал. Це дійсно важка робота, залучати та тримати увагу суспільства, пояснюючи значення і важливість вступу до ЄС. Я думаю, що є страх обговорення та координації нашої діяльності між громадянським суспільством, експертною спільнотою та владою. Це виклик, який може обернутися проти нас, і я дуже стурбована, тому що це, до певної міри, те, що ми бачимо в Грузії. Активне суспільство все ще існує, але є постійна спокуса звинувачувати Захід у помилках або свідомих рішеннях, які влада приймає зараз щодо Заходу, власного суспільства та РФ.
Йована Марович, колишня віцепрем’єрка і міністерка європейських справ Чорногорії:
Говорячи про найкращі рамки для вступних переговорів, дуже важливо мати як координацію на політичному рівні, так і тримати європейську інтеграцію як пріоритет для уряду. Тоді це не має значення, якій інституційній структурі ви віддаєте перевагу.
Поступова інтеграція буде основним рушієм для країн-кандидатів завершити вступний процес. Можливо, це краще, ніж те, що ми маємо зараз, коли Західні Балкани чекають 21 рік на вступ.
Ми все ще не впевнені, чи є у нас два процеси розширення і чи тільки цей процес, має ті ж самі критерії та заснований на досягненнях. Бо зараз ми маємо кейс в рамках комісії з розширення або кейс реконструкції України, й коли піде мова про розширення, ми вважаємо, що з’явиться два треки. Це добре, тому що Україна заслуговує кращого й інакшого підходу. Але ми повинні боротися за такі умови, коли виконання завдання заохочується винагородою.
ЄС має бути сильнішим, аби стати більшим. Якщо відбувається поступова інтеграція, коли йдеться про країни-кандидати, то має бути послідовний план, як посилити Європейський Союз. Наразі ми не маємо жодної пропозиції, яка б реалізовувалася на практиці, щодо того, як реформувати ЄС.
З одного боку, ми маємо спільно працювати задля найкращого сценарію за нинішніх обставин. З іншого — уряди повинні працювати щодня, забезпечуючи підтримку громадянами членства в ЄС.
Любош Веселий, радник міністра закордонних справ Чехії:
Процес вступу, боюся, буде дуже важким для всіх – як для України, Молдови, Західних Балкан, так і для ЄС. Він буде досить довгим, дійсно складним як через внутрішню політику, так і під час технічних переговорів. Це буде справді болісний процес, але я впевнений, що Україна та інші зможуть його подолати. Проте це буде кропітка робота для всіх нас.
Лакмусовий папірець проведених реформ і верховенство права — це зацікавленість бізнесу інвестувати. Ця тенденція дуже важлива. І якщо ми збережемо її позитивний розвиток, вона допоможе зі вступним процесом, з усіма його бюрократичними і політичними навантаженнями.
Я думаю, коли справа дійде до дійсно технічних питань у процесі розширення, особливо щодо бюджету, ситуація може погіршитися та ентузіазм може згаснути в різних країнах. Тому нам дійсно потрібно працювати з суспільствами, громадськими організаціями та аналітичними центрами.
Вано Чхіквадзе, керівник програми європейської інтеграції у Фундації «Відкрите суспільство» Грузія (OSGF):
Якби не було заявок, поданих Україною та Молдовою, Грузія не була б у процесі вступу до ЄС. У грудні минулого року Грузія отримала статус кандидата, проте це дало країні подвійний сигнал. З одного боку, грузинське суспільство вітало це рішення. Але при цьому грузинська влада повірила, що вона може продовжувати виконувати лише найпростіші вимоги.
Майже вся країна і суспільство визнає, що ця боротьба за інтеграцію до ЄС — це наша боротьба, а не європейців. Найкращою нагодою це підтвердити стануть вибори в Грузії 26 жовтня. Саме вони є одними з найважливіших, якщо не найважливішими виборами, які ми коли-небудь проводили з моменту нашої незалежності. Урядова пропаганда дуже сильно грає на травмі російсько-грузинської війни 2008 року, а також на війні між Росією й Україною. По суті, вони говорять, що ці вибори є референдумом між миром і Заходом. Опозиція також називає це референдумом і каже, що це насправді вибір між Заходом і росіянами.
Модератором другої панельної дискусії люб`язно виступив Сергій Сидоренко, редактор “Європейської правди”.
Переглянути запис Форуму можливо тут.
ФОТО-звіт доступний за цим лінком.
Форум організовано Центром «Нова Європа» у партнерстві з Офісом Віцепрем’єр-міністерки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України, Міжнародним фондом «Відродження», Європейською радою з міжнародних відносин, Інститутом європейської політики та реформ, (Молдова), Центром ліберальної сучасності (Німеччина), та виданням «Європейська правда». Форум відбувся за підтримки ЄС у рамках проєкту «Європейське відродження України», який реалізує Міжнародний фонд «Відродження».
Команда Центру “Нова Європа” щиро вдячна за широке медіа висвітлення події інформаційному агентству УКРІНФОРМ.
