Вашій увазі ключові месиджі спікерів третьої панельної дискусії “Перешкоди євроінтеграції: як убезпечити процес вступу до ЄС від втручання Росії?” під час 3rd EU Accession Exchange Forum:
Андраш Рач, старший науковий співробітник Німецької ради з міжнародних відносин (DGAP), Німеччина:
Підтримка України громадянами ЄС повільно, але неухильно зменшується. Питання підтримки стає все більш політизованим по всьому ЄС. Ми всі повинні усвідомити той факт, що наше населення все ще значною мірою вболіває за Україну. Але не варто сприймати підтримку України як належне. Тенденція підтримки знижується.
Ми повинні пояснювати громадськості, що стоїть на кону. У лютому 2022 року, навесні 2022 року, очевидно, наша громадськість дуже добре зрозуміла, наскільки високими були ставки. Проте це розуміння знижується.
Нам потрібно зробити набагато більше, щоб протидіяти пропаганді проти України, яка з’являється як з-за меж ЄС — Росії, Китаю, різних проксі-сил, Ірану, — але також боротися з пропагандою, що надходить зсередини Європейського Союзу.
Перед повномасштабним вторгненням, більшість європейців нічого не знали про Україну. Існував вакуум, який легко заповнюється пропагандою. Тому, зробіть якомога більше, щоб заповнити цю пустку, тому що там є ще багато вільного місця. Люди нічого не знають. Та як можна достукатися до громадської думки у Європі? Адже не можливо говорити особисто з усіма 500 мільйонами європейців. Тому потрібно комунікувати з лідерами думок, з журналістами.
Запросіть їх у місця, де вони побачать війну. Потім вони можуть повернутися додому та розповісти, що означає війна сьогодні. Бо це не та сама ситуація, яка була два з половиною роки тому. Змусьте їх почути сирени, почути вибухи. Наблизьте таким чином війну до європейської громадськості. Це саме те, що може допомогти збільшити нашу підтримку. Як наблизити війну? Говоріть про воєнні злочини. Україна, українські громадські організації, українська прокуратура та українська держава разом роблять кропітку роботу з документування російських воєнних злочинів.
Під час війни свобода слова регулярно обмежується, тому що вона має важливе значення. Тому я цілком підтримую більшу проактивність і за потреби більшу настирливість, проти тих, хто поширює російську пропаганду, як всередині ЄС, так і за його межами.
Нона Міхелідзе, старша наукова співробітниця, Istituto Affari Internazionali (IAI), Італія:
Ми дійсно спостерігаємо складний період, коли повинні мати справу не тільки з Росією, що використовує так званих проксі-сили всередині ЄС. До того ж ми бачимо, що Китай, хоча і не прямо, але опосередковано втручається. Я думаю, що Грузія є ідеальним прикладом, де Китай з його великими інфраструктурними інвестиціями та проєктами у регіоні пропонує багато речей без будь-яких умов, що є досить привабливим для гібридних режимів.
Початкове бажання країн рівнятися на Європу, а не на Росію, було пов’язано з тим, що ЄС транслював це відчуття хорошого життя і того, що він є моделлю розвитку. Тепер Китай також показує, що він може бути моделлю розвитку й альтернативою ЄС.
На шляху до розширення ЄС повинен зважати на декілька акторів та факторів: прикладами таких акторів є звісно, популістські партії, а також євроскептицизм.
Зараз ми спостерігаємо другу хвилю популізму всередині ЄС. Першу ми побачили у 2016 році — з Brexit і його результатами. Зараз ми спостерігаємо другу хвилю з виборами всередині Німеччини, з приходом до влади правих партій.
Війну та питання безпеки можуть використати можуть використати як фактор, що зруйнує процес розширення. Й особливо цей фактор можуть використати проти України. В Італії панує думка, що вступ України до ЄС не принесе цінності для Союзу, а лише нестабільність.
У більшості країн ЄС немає розуміння того, наскільки високі ставки. Якщо Росії вдасться зірвати процес інтеграції країн-кандидатів до ЄС, ми ризикуємо отримати ще більшу небезпеку в регіоні. Адже це означало б поставити країни-кандидати у безстрокову невизначеність.
Андреас Умланд, аналітик Стокгольмського центру східноєвропейських досліджень (SCEEUS), Швеція:
Я думаю, що домінування великої фракції, нині де-факто проросійських, антизахідних партій, буде головною проблемою як в Німеччині, так і інших країнах. Пряме втручання Росії та Китаю тепер стало фокусом спецслужб.
Такі союзники за розрахунком, внутрішні антизахідні й принаймні опосередковано проросійські сили стануть найбільшою проблемою. Тому потрібно віднайти до них комбінований підхід.
Треба розвивати складні контрнаративи щодо де-факто проросійських сил. Для цього потрібно сприймати їхню критику серйозніше, ніж це досі було в більшості контраргументах. Тому і журналісти, і спецслужби повинні розслідувати зв’язки цих сторін з Росією та потім викривати їх. І не лише просто дослідити зв’язки, але й численні сумнівні етапи їхньої біографії, як у випадку з Сарою Вагенкнехт.
Але виключно пошук російських зв’язків іноді може бути непродуктивним, оскільки він не охоплює внутрішні проблеми та антизахідництво, які існують у більшій частині Західної Європи. Такі групи в Німеччині, Франції, Італії, Іспанії та інших країнах іноді можуть мати такі зв’язки, а іноді ні. Однак вони все ще залишаються де-факто союзниками Росії з їхніми наративами проти розширення.
Павел Гавлічек, науковий співробітник, Асоціація міжнародних відносин (AMO), Чехія:
Наразі багато уваги прикуто до самого ЄС, але я думаю, що нам необхідно більше звертати увагу на сам регіон Східної Європи та Західних Балкан. Бо для успіху потрібно співпраця двох. І Росія, і Китай дуже добре розуміють, що для ефективного розширення Європейського Союзу важливі як сам ЄС, так і країни-партнери.
Я також хотів би зосередитися на ЄС. Далі я згадаю принаймні три фактори, які можуть стати на заваді до розширення.
Перший – відсутність знань про розширення ЄС. Якщо ви запитаєте більшість людей на вулиці, що вони знають про цей процес, то виявиться що практично нічого. Це сприятливий ґрунт для маніпуляцій, тому ми бачимо, як проявляються та зростають такі зловживання місцевими популістами. При чому йдеться як про осіб з політики, так і антисистемні сили. Також це ті, хто має антиукраїнські настрої. Тому це і велика проблема.
Існує питання політичної стійкості. Ми в Чехії скоро матимемо діло з виборами. На мою думку, наш уряд зробив не все можливе, аби зробити процес стійким аби не стати ще однією Словаччиною після осінніх виборів наступного року. Бо з повноправного союзника України ми можемо перетворитися на набагато більш проблемного актора через відсутність міжпартійного консенсусу щодо підтримки України.
Я думаю, що третя проблема, коли мова йде про Чехію та інші країни, полягає в тому, що ми не зовсім впевнені, як повинен виглядати проєкт ЄС у майбутньому. Я думаю Шарль Мішель сказав, що ми маємо бути готові всередині ЄС до 2030 року, виконавши домашнє завдання. Але у випадку Чехії, наявність 5-партійного уряду не допомагає мати послідовний підхід до ЄС і до того, який ЄС ми хотіли б бачити в майбутньому. Ми далекі від консенсусу серед 27 країн ЄС щодо того, яким має бути ЄС для, можливо, до 35 країн. Це велике завдання, яке нас чекає попереду.
Внутрішні слабкості, про які згадували мої колеги, даватимуться взнаки. Але ми не можемо дозволити програти деякі з майбутніх подій: референдум у Молдові, вибори в Грузії, внутрішні події в Україні — ми повинні пам’ятати про це і зберігати баланс.
Одне з очевидних речей, яке не має повторитися, — це наше сприйняття ЄС. Якщо ми представлятимемо ЄС нашим громадянам як дійну корову, що дає гроші, як ми це робимо вже багато років у Чехії, то ми приречені. Якщо ми просто скажемо, що ЄС тут для того, щоб давати нам гроші, то це пастка, з якої ви не зможете вибратися.
Модераторка: Ганна Гопко, Голова правління, АНТС, Україна:
На попередніх панелях дискутували про те, чим закінчиться розширення. Президент Зеленський скоро представить важливий План перемоги. Ми вже чули про деякі військові та економічні компоненти. Загалом, бачення майбутнього розширення України до НАТО та ЄС. Але ключем до перемоги є те, що Росія має бути переможена. Питання в тому, і ми запитуємо про це європейців, яким є План перемоги в ЄС для України, які можливі зобов’язання? Тому що це війна на виснаження і нам потрібно більше ресурсів. Коли ми починаємо наші кампанії, такі як «Make Russia Pay» або «Bankrupt Russia’s war machine», ми хочемо бачити більше зусиль, особливо від країн як Німеччина.
Ми вдячні Німеччині за те, що вона є другим найбільшим надавачем допомоги, але є деякі рішення, в тому числі надання «Таурусів», зняття обмежень на удари вглиб Росії, допомога з протиповітряним щитом — це могло б стати глобальним геймченджером.
Спойлери та втручання мінімізують амбіції ЄС щодо створення Плану перемоги. Але моя мрія — побачити Трансатлантичний план перемоги і розуміння того, що потрібно більше зусиль та інвестицій.
Я дуже вдячна тим, хто тут, хто вірить в українську перемогу, хто виступає за нашу перемогу. І це дійсно важливо, тому що ця війна є виграшною і наближає російську деімперіалізацію.
Переглянути запис Форуму можливо тут.
ФОТО-звіт доступний за цим лінком.
Форум організовано Центром «Нова Європа» у партнерстві з Офісом Віцепрем’єр-міністерки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України, Міжнародним фондом «Відродження», Європейською радою з міжнародних відносин, Інститутом європейської політики та реформ, (Молдова), Центром ліберальної сучасності (Німеччина), та виданням «Європейська правда». Форум відбувся за підтримки ЄС у рамках проєкту «Європейське відродження України», який реалізує Міжнародний фонд «Відродження».
Команда Центру “Нова Європа” щиро вдячна за широке медіа висвітлення події інформаційному агентству УКРІНФОРМ.