Коментар Альони Гетьманчук для ТСН.
Поки США поспіхом евакуюють своїх із Кабула, Лавров називає талібів “людьми зі здоровим глуздом”.
Після виходу американського військового контингенту та захоплення екстремістами руху “Талібан” влади в Афганістані політичні та безпекові розклади в Центральній Азії докорінно зміняться. Це вже почалося. Приготуватися слід у насамперед Росії, Таджикистану та Узбекистану. Проте ще дуже багато запитань залишається без відповідей.
І головне, чому 300 тис. армія Афганістану склала зброю перед рухом “Талібан”? Здається, що саме це стало найбільшим “сюрпризом” для американців, які не розраховували, що таліби так швидко візьмуть Кабул. Тому й довелося поспіхом спалювати документи свого посольства в Афганістані та евакуювати дипломатів. На допомогу навіть відправили морських піхотинців.
Українці ж взялися екстраполювати події в Афганістані на Донбас. Мовляв, якщо американці зрадили афганців, то і нас кинуть. Дійсно, події в Афганістані матимуть опосередкований вплив і на Україну. Проте, щоб виправдати сподівання наших союзників, нам слід братися за внутрішні перетворення та реформи, а не бідкатися, що США буцімто “кинули” афганців.
ТСН.ua розбирався, чому американці, як свого часу і СРСР, вирішили піти з Афганістану, що чекає Центральну Азію та чи не стане вона знову розсадником тероризму.
Що треба знати?
Майже в кожному великому українському місті є меморіали пам’яті воїнів, полеглих в Афганістані. Військове вторгнення Радянський союз розпочав 25 грудня 1979 року, коли християни святкували Різдво. Чверть загального числа радянських військовослужбовців, які воювали в Афганістані, складали українці. Понад 160 тис. наших людей пройшли радянсько-афганську війну, понад 3 тис. там загинули.
Загалом Радянський союз втратив понад 15 тис. людей. Це офіційна цифра. Спочатку Москва приховувала реальні втрати. Проте кількість запаяних цинкових трун, які прибували з Афганістану, була захмарною. Неофіційні ж цифри загиблих чи не вдвічі більші. Намагаючись встановити лояльну Москві владу, радянські військові були втягнуті у громадянську війну.
Радянська військова інтервенція в Афганістан 1979-1989 рр. була окупацією, що відбувалася за часів “холодної війни”. На знак протесту більшість країн Заходу та ісламські держави бойкотували літні Олімпійські ігри 1980 року в Москві. Як там опинилися американські війська після ганебної та провальної радянської операції?
Операція США. Це сталося після кривавих терактів ісламістської організації “Аль-Каїда” у Нью-Йорку та Вашингтоні 11 вересня 2001 року, де загинуло майже 3 тис. американців. Коаліційні сили під проводом НАТО увійшли до Афганістану для боротьби з “Талібаном”, який переховував засновника “Аль-Каїди” Усаму бен Ладена. До речі, тоді вперше і поки що востаннє Альянс застосував статтю 5 Уставу про колективну оборону.
Хто такі таліби? Вони з’явилися на півночі Пакистану після виведення радянських військ з Афганістану. Це були переважно студенти релігійних семінарій – місцеві етнічні пуштуни. ЗМІ пишуть, що фінансово їх підтримувала Саудівська Аравія (Пакистан, Саудівська Аравія та ОАЕ визнали талібів, коли ті були при владі), а самі вони проповідували жорстку форму сунітського ісламу. Кабул таліби захопили 1996 року. До введення переважно американських та британських військ під проводом НАТО 2001 року, практично по всій країні діяли закони шаріату.
Що це за закони? Тоді таліби заборонили телебачення, музику, алкоголь та компʼютери. Вбивць публічно страчували родичі жертв. Злодіям ампутували кінцівки, а за подружню зраду публічно закидали камінням. Але чи не найбільше страшних заборон, поряд з якими навіть середньовіччя здається казкою, торкнулося саме жінок. Лак на нігтях однієї жінки 1996 року став причиною ампутації пальців.
Також від 1996 до 2001 рр. жінкам було заборонено: навчатися; виходити з дому без супроводу родичів чоловічої статі; носити будь-що, крім бурки чи паранджі; водити авто та їздити у громадському транспорті разом із чоловіками; лікуватися у медиків-чоловіків; сміятися та навіть голосно розмовляти. За законами шаріату жінка не має права на розлучення, а заміж можуть віддати без її згоди.
Хоч представники талібів і кажуть, що жорстких заборон до жінок не застосовуватимуть та дозволять дівчатам навчатися, ніхто не знає, як буде насправді. Таліби запевняють, що за 20 років сильно змінилися. Проте за даними Human Rights Watch, в районах, які контролює “Талібан”, жінкам наказали не просто покривати голову хусткою, а одягати паранджу, залишивши лише тонкий проріз для очей. Подекуди представники руху привселюдно били чоловіків за те, що ті стригли чи збривали бороду.
Чому США пішли? За 20 років війни в Афганістані Америка втратила понад 3500 своїх військовослужбовців. Поранено понад 20 тис. людей. А вкладені фінансові ресурси перевалили за два трильйони доларів. Більшість провідних американських ЗМІ пишуть про провал американської політики в Афганістані через нездатність впоратися з шаленою корупцією в армії та поліції. Загальновідомий факт: афганці створювали цілі “батальони-примари” – неіснуючі військові з’єднання, щоб списувати на них американські гроші.
The New Yorker у статті “Як Америка зазнала поразки в Афганістані” взагалі пророкує гуманітарну катастрофу в країні та ризик відновлення терористичних рухів.
У редакційній статті “Трагедія Афганістану” The New York Times пише про тих афганців, які повірили в американську мрію розбудови вільного демократичного суспільства, і адміністрація Байдена мала б їх захистити.
Видання The Time вказує на прорахунки розвідки, яка вважала, що афганські сили зможуть стримувати наступи талібів понад рік. Потім розвідка змінила свій прогноз, зменшивши тривалість можливої оборони до місяця. Фактично ж “Талібан” захопив країну за 10 днів, а Кабул взагалі взяв без бою. Багато хто порівнює падіння Кабула із Сайгоном, столиці Південного В’єтнаму, де війна для американців була провальною. Проте треба визнати, що Сайгон упав лише через два роки після виведення звідти американського контингенту.
Багато експертів та аналітиків кажуть, що вихід з Афганістану – це ганебна поразка адміністрації Байдена, яка принижує авторитет Америки на міжнародній арені. З іншого боку треба чесно визнати – Сполучені Штати чи будь-хто інший нічого нікому не винні. В травні 2011 року Усама бен Ладен загинув в результаті операції американських військових у Пакистані. Тобто, першочергової цілі було досягнуто. Долаючи хвилю критики, яка здійнялася в Америці та за її межами, Джо Байден каже:
“Вони (афганці – Авт.) повинні боротися за себе. Ще один рік чи п’ять військової присутності США нічого б не змінили, якщо афганські військові не можуть, або не хочуть мати свою країну”.
Джо Байден ще за президентства Барака Обами, обіймаючи посаду віцепрезидента, виступав за вихід США з Афганістану. Взагалі його політика більше схожа на закінчення старих війн. До того ж не зайвим буде нагадати, що це Дональд Трамп, який звинуватив Байдена у слабкості, 2020 року підписав угоду з талібами про виведення американських військ з Афганістану в обмін на мирні перемовини з обраним урядом країни та, що найголовніше, повну заборону “Аль-Каїди”. У липні минулого року Пентагон доповідав, що регіональна філія “Аль-Каїди” в Афганістані підтримувала тісні зв’язки з талібами.
Що буде далі?
У неділю, 15 липня, “Талібан” захопив столицю країни Кабул та президентський палац. Президент Ашраф Гані втік, начебто вилетівши до Узбекистану, але там цієї інформації не підтверджують. Деякі ЗМІ повідомляють, що його літак покружляв над Ташкентом і полетів на Оман.
У понеділок, 16 серпня, Україна евакуювала з Афганістану 79 людей із п’яти держав. Нині на території Афганістану перебувають ще до 50 українців. Наразі дипломати вирішують, яким чином вивезти тих, хто хоче виїхати.
В Аеропорту Кабула, який таліби не контролюють, паніка, постріли та справжня боротьба за життя. Тисячі людей штурмують аеропорт у надії на евакуацію. Тамтешня преса повідомляє про загибель вже п’ятьох людей. Шокуючі відео, як афганці просто штурмують американський транспортний літак, облетіли всі світові ЗМІ. Люди залазили на крила та шасі літака, що закінчувалося трагічно. Після злету люди падали на землю з величезної висоти.
Ніхто поки що не знає, чого очікувати від “Талібану”. Чи не повториться історія, як з провальною радянською інтервенцією 1979-1989 рр., після якої власне і виник рух талібів? Адже зараз Сполучені Штати виходять і на території Афганістану чи у сусідніх країнах можуть постати нові терористичні рухи та загрози. Прем’єр Великої Британії Борис Джонсон вже заявив про неприпустимість визнання “Талібану”, а щоб сама країна відкотилася до ситуації 2001 року, коли була живильним середовищем для терору.
На це запитання світ зможе отримати відповідь лише за кілька років. Проте зараз вже можна спрогнозувати, що вихід США з Афганістану суттєво вплине на Росію, Китай та Узбекистан із Таджикистаном. На думку заступника директора Центру армії, конверсії та роззброєння з міжнародних питань Михайла Самуся, американці розрахували так, що Афганістан стане проблемою не для США, і не вони тепер витрачатимуть свої сили та сотні мільярдів доларів, а хтось інший.
Для Узбекистану та Таджикистану, на думку експерта, точно будуть загрози. У Таджикистані пострадянський авторитарний режим, який явно не дає можливості населенню розвиватися. А ідеологія “Талібану” може лягти на сприятливий ґрунт. Йому не треба переходити кордони. “Талібан” може спочатку захопити їх ідеологічно, а потім так само за одну ніч владі цих країн треба буде швидко евакуюватися.
“Коли американці 2001 року зайшли в Афганістан, то дуже змінили баланс сил. Вони 20 років захищали Росію та країни Центральної Азії від нестабільності та ідеології, яка може походити з Афганістану. Путін досить впевнено почувався на цьому напрямку, американці забезпечували йому спокійне життя, він міг стягувати на Захід 150 тис. військ, не побоюючись загроз із Півдня. Тепер “агресивний” блок НАТО та США звідти зникають, баланс сил знову починає переформатовуватися. Пакистан близький із Китаєм. Тому говорити про якісь дії Пекіну там я б не став. Китай разом з Пакистаном спробують спроектувати подальшу енергію розвитку ситуації на Північ. Це матиме вплив на Таджикистан, Узбекистан, Туркменістан і звісно на Росію. Тільки в Москві проживає пару мільйонів узбеків і таджиків. В Афганістані є такі внутрішні провінції”, – каже Михайло Самусь.
До цього додається ризик збільшення потоку контрабанди та наркотиків. Посівні площі опіумного маку в Афганістані перевищують сотні тисяч гектарів, країна є найбільшим виробником героїну в світі. Це створює небезпеку передовсім для Китаю, якому не треба нестабільність в регіоні, який є основним транспортним коридором просування їхньої економічно-ідеологічної концепції “Один пояс, один шлях”.
Що з цього Україні?
Події в Афганістані збурили суспільство у всьому світі, фактично розколовши на два табори: одні підтримують дії Байдена, інші різко засуджують, особливо російська пропаганда. Україна не стала винятком. Дописувачі українського сегменту соцмереж жваво порівнювали події в Афганістані з війною на Донбасі, мовляв, марно сподіватися на американців, бо вони і нас здадуть в найбільш незручний момент.
ТСН.ua вже писав і ще раз нагадає, що світ не україноцентричний і Сполучені Штати нам нічого не винні. Проте уроки з Афганістану ми маємо все ж винести, особливо напередодні першого візиту Володимира Зеленського до Вашингтона 30 серпня.
По-перше, за словами директорки Центру “Нова Європа” Альони Гетьманчук, Байден не раз давав зрозуміти, що у кожної країни, в яку США інвестують людські та фінансові ресурси, є певний проміжок часу, впродовж якого вони мають виправдати ці інвестиції, або ж ні.
По-друге, на думку Альони Гетьманчук, чи є в уявленні Байдена такий “термін” підтримки і допомоги Україні? Чи Україна все ще має, з його точки зору, шанс на суттєву американську підтримку та допомогу, чи вона вже цей шанс втратила і ним не скористалася?
І наостанок нагадаємо: Афганістан має статус основного союзника США поза НАТО, на якому наполягають деякі українські політики та дипломати, проте уряду президента-втікача це не допомогло. З іншого боку, якщо загрози для Росії з боку Афганістану посилюватимуться, це відволікатиме увагу Москви, яка давно заграє з “Талібаном”, хоч і визнала рух терористичним. Наприклад, глава МЗС РФ Сергій Лавров, який приймав представників талібів у Москві, говорив, що вони “люди зі здоровим глуздом”.
