«Можлива роль Китаю як гаранта безпеки для України має подвійне значення: по-перше, вона відволікає увагу від західних ініціатив щодо гарантій безпеки для України; по-друге, створює альтернативну модель безпеки, яка відповідає інтересам як Росії, так і Китаю. У її основі лежить поступове розмивання ролі НАТО, створення розколу у трансатлантичній єдності та перегляд усієї європейської архітектури безпеки на користь авторитарних центрів сили».

Наталія Бутирська, асоційована старша аналітикиня Центру «Нова Європа», аналізує роль Китаю у російсько-українській війні та його вплив на мирні ініціативи.

Авторка наголошує, що попри декларативну «нейтральність» і риторику на підтримку миру, Пекін фактично допомагає Москві через торгівлю, технології та політичне прикриття: «Практичні дії Китаю виявляють суттєвий розрив між його миротворчою риторикою та реальною поведінкою. Пекін виступив проти скорочення імпорту російської нафти — кроку, що міг би сприяти деескалації, і продовжує надавати Москві економічну та технологічну підтримку».

Китай прагне не допустити поразки Росії, адже збереження її як партнера допомагає Пекіну підривати єдність Заходу та посилювати власні позиції у глобальній конкуренції. «Китай уникає прямої відповіді на питання, чи готовий він надати гарантії безпеки в контексті мирного врегулювання між Росією та Україною. Водночас його стратегія «Зачекати і подивитися» та координація дій із Росією дозволяють Пекіну опосередковано сприяти Москві у формуванні умов, які поступово змінюють баланс сил на користь осі «Китай-Росія» (Dragonbear axis). Така стратегія забезпечує Китаю гнучкий контроль над процесом мирних переговорів, мінімізуючи ризики прямого втручання у конфлікт і водночас створюючи структурні передумови для довгострокової перебудови глобальної архітектури безпеки», – підсумовує Наталія Бутирська.

Більше читайте на сторінках ChinaObservers (англійською).