“Іди!” – головне гасло загальнонаціональних протестів в Білорусі, які тривають вже тиждень і лише набирають обертів. Люди не згодні з результатами президентських виборів, на яких “переміг” Олександр Лукашенко з 80,1% підтримки. Незаконні затримання учасників протесту, звірства ОМОНу, побиття і катування, які відбувалися в СІЗО і РВВС, лише підлили масла у вогонь.

Після найбільшого в історії незалежної Білорусі мітингу 16 серпня, який тільки в Мінську зібрав близько 200 тис. людей, сьогодні до страйку приєдналися ще кілька підприємств і журналісти державних телеканалів. Але на перевибори Лукашенко йти відмовляється. Ситуація тупикова і виходів з неї тільки два: повторні вибори президента Білорусі або пряма військова допомога Кремля. У першій частині сайт “Сьогодні” проаналізував ймовірні сценарії розвитку подій, адже вперше в історії двосторонніх відносин Київ відкликав для консультацій свого посла з Мінська. У другій частині ми детально розповімо, до чого готуватися Україні і якою має бути відповідь НАТО.

Перевибори президента

Сьогодні в Білорусі знову глушили інтернет. Telegram, де протестувальники координуються між собою, з перебоями, але працював. Поїздка Олександра Лукашенка на Мінський завод колісних тягачів (МЗКТ) та Мінський автомобільний завод (МАЗ) закінчилася повним фіаско. Крики “Іди!” заглушали все, що хотів сказати Лукашенко, якого всюди супроводжував молодший син Микола.

Вранці страйкували Мінський тракторний завод (МТЗ), “Гродно Азот”, МАЗ, “Белшина”, БМЗ, “Білоруськалій” і БелАЗ в Жодіному. Пізніше до них приєдналися Мінська ТЕЦ-4, Беленергомережа і багато інших. Ходили чутки і про можливий страйк працівників мінського метро. Вчора машиністи, оголошуючи станції, в кінці додавали “Живе Білорусь!”.

На мітинг зібралися і журналісти державних телеканалів. Своїм колегам, які вели пряму трансляцію з місця подій, більшість розповідали, що за підтримку мітингів проти Лукашенка їх звільнили ще в п’ятницю, а дізналися вони про це тільки сьогодні, коли не змогли зайти через прохідну – їх перепустки були заблоковані.

Telegram-канал NEXTA, головний рупор протестів в Білорусі, постив багато відео реакцій Лукашенка на крики “Іди” працівників МЗКТ і МАЗа. Деякі навіть кричали: “Застрелися, офіцере”, на що Лукашенко особисто підійшов до натовпу і почав кричати: “Опусти телефон, вас тут багато, а я один. Але якщо хтось із вас тут спровокує щось, розберемося жорстоко”. Судячи з протестів та страйків, які набули грандіозного масштабу, вихід на перевибори президента поки не проглядається. Хоча тут все залежатиме від вірності та лояльності найближчого оточення режиму.

За словами першого заступника директора Центру “Нова Європа” Сергія Солодкого, чим швидше буде сипатися підтримка Лукашенка всередині державного апарату, тим сильніше він відчуватиме потребу домовлятися. Експерт підкреслює, сьогодні мало у кого є сумніви, що Лукашенко приречений на поразку – занадто потужне громадське невдоволення і прагнення громадян до змін.

“Але не варто забувати, що президентське довголіття Лукашенка ґрунтується на жорстких і часто кривавих методах. Чимало президентів пострадянського простору, йдучи з посади, намагалися домогтися власної недоторканності. Досягалося це або втечею до іншої країни, або ж домовленостями з новою владою. Куди тікати Лукашенку? З ким йому домовлятися? Ключові лідери Заходу ведуть активний діалог про те, як реагувати на ситуацію в Білорусі. Очевидно, західні лідери вестимуть переговори з Росією, незважаючи на ту роль, яку Москва грає і може грати в Білорусі. Путін, звичайно, не прихильник революційних змін, проте в Росії так само усвідомлюють фактичну нелегітимність Лукашенка і, отже, будь-яких домовленостей з ним. Тут можна згадати Революцію троянд в Грузії – російський міністр закордонних справ Ігор Іванов виступав посередником між Саакашвілі і Шеварднадзе (тоді Росія фактично привела до влади людину, яка згодом стала одним з головних ворогів Путіна). Якщо в Росії погодяться на заміну Лукашенка, то вимагатимуть, як мінімум гарантій непорушності існуючих двосторонніх домовленостей”, – сказав сайту “Сьогодні”Сергій Солодкий.

Військова допомога Росії

Коли стало зрозуміло, що силовий блок білоруського режиму не здатні дати раду протестувальникам на вулицях і великій кількісті затриманих, мітингувальників почали потроху відпускати з СІЗО і РВВС. У п’ятницю вранці, 14 серпня, білоруси і весь світ побачили, які звірства омонівці застосовували до людей. Фото і відео синців, гематом, переламаних кінцівок облетіли всі світові ЗМІ. Не кажучи вже про загиблих і зниклих безвісти людей.

За підсумками відеоконференції в п’ятницю, 14 серпня. Євросоюз пригрозив режиму Лукашенка персональними санкціями. Економічні Брюссель вирішив не впроваджувати, оскільки, на думку європейських чиновників, від них насамперед постраждають пересічні білоруси. Але до персональних санкцій і обмежень, під якими Лукашенко живе з 2004 року, йому не звикати. До того ж, у відповідь останній диктатор Європи заповзявся з критикою не тільки на європейські країни, які, за його словами, намагаються розгойдати човен стабільності в Білорусі, але і на Україну.

Щоб заручитися підтримкою і утримати владу, Лукашенко двічі за вихідні перемовився з Путіним по телефону. Підсумок – обіцянка Росії надати допомогу Білорусі для вирішення ситуації з масовими протестами і мітингами.

На якій підставі? Росія і Білорусь – підписанти Організації Договору про колективну безпеку (ОДКБ). Наслідок – колона вантажних автомобілів, схожих на автозаки ОМОНу Росгварді, була помічена на автотрасі Москва – Мінськ в Росії у напрямку до кордону з Білоруссю. Але Статут ОДКБ не передбачає військової допомоги без зовнішньої агресії.

Офіційний Мінськ вже почав працювати в цьому напрямку, звинувачуючи у всьому Європу і НАТО. Але експерти все ж радять брати за основу не Статут ОДКБ, а Союзну державу. За словами Михайла Самуся, заступника директора з міжнародних питань Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння, якщо підходити чисто формально, то за Статутом ОДКБ можна втручатися в розвиток ситуації не тільки в разі зовнішньої агресії, але і терористичної загрози тощо. А під терористичну загрозу можна в принципі підставити, що завгодно. Також Лукашенко може запросити своїх союзників по Союзній державі, якщо в Білорусі оголосять воєнний або надзвичайний стан.

“А що стосовно Росії? Протести розпеклися і накипіли давно. Але Росія їх в тому числі підтримувала і шантажувала Лукашенка. Після того, як Лукашенко віддав “вагнерівців”, я так розумію, Путін йому просто безпосередньо сказав: або ти погоджуєшся віддати мені свою економіку і йдеш на останній етап інтеграції в Союзну державу, або я умиваю руки і сам борись зі своїми протестами, натякаючи, що можна дуже легко розігріти насильство настільки, використовуючи агентуру спецслужб, в тому ж ОМОН, і агентуру, яка бігає серед протестувальників. І потім дуже просто буде розіграти варіант Вейшнорії (вигаданої держави, з якою Росія і Білорусь боролися в рамках навчань “Захід-2017” – Авт.), або Вітебської народної республіки, вивезти Лукашенка нібито від протестувальників кудись до Януковича на дачу”, – сказав сайту “Сьогодні” Михайло Самусь.