30 вересня у Македонії відбувся референдум, на якому громадяни країни висловили свою думку щодо зміни назви держави на “Республіка Північна Македонія”, як того вимагає домовленість із Грецією. Угода має дійсно амбітний історичний характер, оскільки обіцяє врегулювати 27-річну суперечку між обома країнами і нівелює досі суттєву перешкоду для вступу Македонії до НАТО і ЄС.

Втім, не склалося: явка на виборчих дільницях склала лише 36%. Тобто суттєва перевага голосів “за” (91%) буде визнана недійсною, оскільки кількість учасників голосування нижча за необхідні 50%.

Та референдум ставить радше кому у вирішенні давньої незгоди між обома країнами. Оскільки думка виборців має консультативний характер, останнє слово залишається за парламентом країни.

У своїй промові щойно після закриття виборчих дільниць прем’єр-міністр Зоран Заєв заявив, що не припинить руху Македонії до євроатлантичної інтеграції та любіюватиме внесення змін до конституції щодо назви країни. Однак результати референдуму навряд чи слугуватимуть переконливим аргументом на користь позитивного рішення парламенту.

Тож інтрига про вирішення давньої суперечки й надалі подразнюватиме націоналістичні сентименти в сусідніх країнах.

Зокрема, македонські противники угоди переконували, що додавання прикметника “Північна” до назви країни, по-перше, стане “нищівним” для національної і культурної ідентичності македонців, по-друге, ознаменує порушення суверенності Македонії та права її народу на самовизначення, включно із рішенням про назву країни. З цими аргументами виступив і президент Георге Іванов у своїй промові на щорічній сесії Генеральної Асамблеї ООН.

Ситуація по той бік південного кордону Македонії так само неоднозначна. За даними грецької дослідницької агенції MRB, із 2 тисяч опитаних виборців лише 12,8% схвально відгукнулися про домовленість із Македонією. В політичних колах також бракує єдності: лідер опозиційної партії “Нова демократія” Киріакос Мітсотакіс погрожує уряду вотумом недовіри, стверджуючи, що внаслідок поступок Афін громадяни КЮРМ можуть претендувати на “привласнення” македонської мови та етнічності

Російський слід 

Особливо варто відзначити маніпуляції суспільною думкою з боку РФ.

Москва прагне зберегти свою присутність на Балканах, щоб і надалі використовувати країни регіону як поле тиску і протистояння з ЄС і США. Входження ще однієї балканської країни до складу НАТО перешкодить поширенню російських впливів та стане запорукою для стабілізації ситуації в регіоні.

Хоча видимого втручання Росії у перебіг агітаційної кампанії “за” чи “проти” підтримки угоди не було помічено, експерти Проекту з розслідування корупції та організованої злочинності зафіксували спроби російського олігарха грецького походження і колишнього члена Державної думи Росії Івана Саввідіса фінансувати (в сумі 300 тис. євро) опозиційні групи і протести в Македонії.

Крім того, за спостереженнями Трансатлантичної комісії з чесних виборів, за кілька місяців до референдуму в онлайн-просторі стрімко зросла кількість твіттер-ботів, що агітували виборців бойкотувати референдум. Джерело їхнього походження достеменно не з’ясовано, та деякі експерти припускають, що за походження фейкових акаунтів могла бути відповідальна російська сторона. На цьому тлі Греція показала “гру на випередження”.

У липні Афіни вислали низку російських дипломатів через звинувачення їх у спробі підкупу грецьких чиновників проти греко-македонської угоди. Більше того, деякі грецькі експерти також вважають, що саме Сполучені Штати сприяють ефективній протидії російському втручанню у внутрішні справи Греції. Це підтверджує діяльність американського посла у Греції Джеффрі Паєта (у 2013–2016 рр. був послом США в Україні), який сприяє поглибленню економічної та військової американсько-грецької співпраці та всіляко підтримує реалізацію угоди між Грецією і Македонією.

Вікно можливостей

Після провалу референдуму на Македонію чекає ще одне випробування – голосування за ратифікацію угоди в парламенті. Аби домовленість була реалізована, 2/3 із 120 парламентарів (серед яких 49 осіб представляють опозиційну партію ВМРО-ДПМНЄ) повинні висловити прихильність конституційним змінам.

Прем’єр країни Зоран Заєв запевняє, що 73 депутати вже гарантували свою підтримку, але чи залишиться їхня позиція і надалі стійкою – питання відкрите.

Ратифікація ж угоди грецькою стороною відбудеться тільки після відповідної дії Македонії. Проте, окрім “Нової демократії”, свою незгоду із умовами угоди висловив і Панос Камменос, лідер коаліційної партії “Незалежні греки” (навіть пригрозив покинути уряд і розірвати коаліцію в день ратифікації).

Отже, в обох країнах існує ймовірність дострокових парламентських виборів.

“Вікно можливостей”, яке, здавалося б, ознаменувала угода над Преспою для євроатлантичної інтеграції Македонії, виявилося радше кострубатою щілиною, яка обов’язково залишить рубці на шкірі відважного перехожого.

Кожну із країн чекає складний процес політичних дебатів, які започаткувала угода. Політикам доведеться вирішувати, чи рухатися вперед до нового взаємовигідного формату співпраці в рамках ЄС, чи зберегти статус кво.

Поза тим, ухвалення рішення ускладнюватиме ще й поляризація між суспільною думкою та поглядами західних політиків.

В той час як у Македонії частина населення святкує провал референдуму, генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг привітав Македонію з результатами волевиявлення, закликавши політиків до розсудливих подальших дій і здійснення необхідних процедур, що наблизять країну до НАТО, двері якого відкриті.

Оригінал статті опублікований на сайті видання “Європейська правда”