В Україні вже кілька днів радіють тому, що Байден хоч і поговорив з Путіним до Зеленського, але ж висловив у розмові з російським президентом “рішучу підтримку” (цитуючи Білий Дім) суверенітету України. Радіють незалежно від партійної приналежності і на офіційному рівні (якщо, звичайно, до такого рівня зараховувати публічні коментарі політтехнологів Банкової).

А де ж наша тверда і залізобетонна позиція, що “нічого про Україну без України”? Чи коли про нас без нас говорять позитивні речі, то так можна? І ми про цю формулу елегантно забуваємо?

А тепер серйозно і без жодної іронії. Можливо, настав і справді час чесно відповісти на питання: а чи не варто відкинути вбік зайву міфологізацію формули “нічого про Україну без України” і визнати, що вона порушувалась, порушується і, очевидно, буде порушуватись. Понад те, порушувалась і порушується в інтересах України теж. Адже коли міжнародні авторитетні політики, прихильно налаштовані до України чи то на прохання офіційного Києва, чи з власної волі говорили про Україну важливі речі іншим міжнародним політикам, менш прихильно налаштованим до України – це йшло нам тільки в плюс. І працювало часом значно краще, ніж ті самі речі намагались донести самі українці. Замовити слівце між країнами – так само нормально, як і замовити слівце про когось між людьми.

Скажу іншу страшну річ: в деяких випадках ми занадто мало користались, дозволяючи, щоб враження про Україну формували ті, хто ніс про нас погані новини – на кшталт Путіна та Орбана, а не, умовно кажучи, Меркель, Дуда чи Столтенберг. І прекрасно, що в невеличкій мережі тих, хто може замовити слово про Україну, може опинитись й американський президент власною персоною.

Отож, “нічого про Україну без України” – формула красива, пафосна і патріотична, але не дуже робоча (респект тим, хто її оформив). Однак, доцільніше було б її дещо переінакшити, щоб не вводити в оману ні українців, ні закордонних партнерів: “жодних рішень про Україну без України”. А говорити про Україну без України не тільки можна, але часом і треба. Залежить від того, хто, кому і що саме говорить. Сподіваюсь, зокрема, що наступного разу Байден говоритиме з Путіним не тільки про “рішучу підтримку суверенітету” України, але й про не менш тверду підтримку відновлення територіальної цілісності України. З описом відповідних наслідків, якщо дехто у Кремлі збирається й надалі каламутити воду.