Коментар Лео Літри для ТСН.
Угоду про “відкрите небо” в Брюсселі не підпишуть.
У вівторок, 6 жовтня, Володимир Зеленський на чолі української делегації їде до Брюсселя на саміт Україна-ЄС. Це вже другий такий захід за його каденції.
Перший відбувся 2019-го у Києві. Високоповажних лідерів ЄС тоді приймали у Маріїнському палаці. Проте торішній саміт став радше ознайомчим. З огляду на приголомшливий успіх “Зе-влади” на виборах, європейські лідери дивилися на Зеленського із захопленням. Але “медовий місяць” швидко закінчився. Саміт Україна-ЄС-2020 стане для Києва радше стрес-тестом на виконання домашнього завдання.
ТСН.ua дізнався, що чекає на Зеленського в Брюсселі, чи дійсно є загроза безвізу і чому ЄС не поспішає відкривати для нас своє небо.
Доля безвізу
З початку пандемії коронавірусу безвіз для українців залишається заблокованим. Сім місяців ми не можемо взяти біометричний паспорт, купити квиток на лоукост і поїхати до країн ЄС. За критеріями офіційного Брюсселя, за захворюваністю на COVID-19 Україна перебуває у “червоній” зоні. Для переходу до “зеленої” необхідно, щоб кількість активних випадків інфікування на 100 тис. населення (нові хворі мінус ті, що одужали) була меншою або дорівнювала середньому значенню в ЄС — 25 на 100 тис. В Україні ж, за даними МОЗ, 126,5 випадка на 100 тис.
Не можна сказати, що тільки Брюссель застосовує обмеження. У “червоній” зоні МОЗ шість країн ЄС: Іспанія, Франція, Люксембург, Мальта, Бельгія і Нідерланди. Проте це не означає, що в’їзд громадян цих країн в Україну обмежений. Повна заборона для всіх іноземців діяла від 27 серпня до 28 вересня і де-факто стосувалася паломництва хасидів до Умані. Тепер іноземці можуть вільно в’їжджати до України під контролем додатка “Дій вдома”, з подальшим проходженням 14-денного карантину або тестування.
Чого не скажеш про ЄС. У липні Брюссель розробив критерії, за якими відносить ту чи іншу країну до “зеленої” і “червоної” зон. Головні серед них два — кількість нових активних випадків за останні два тижні й кількість тестувань. Ні до першого, ні до другого українських показників довіри у ЄС немає. З іншого боку, вічно закритими кордони залишатися не можуть, і саміт Україна-ЄС — гарний привід порушити це питання.
“Я знаю, що неформально такі консультації планувалися. Ми маємо результати третього звіту Єврокомісії стосовно використання українцями безвізового режиму. Можемо апелювати до того, що з міграційними ризиками проблем у нас немає. Водночас були проблеми, пов’язані з діяльністю антикорупційних органів. Але мені здається, дивлячись на ситуацію з коронавірусом, і на те, як влада йому протидіє, боюся, навіть якщо це питання буде порушуватися, воно не отримає одностайної підтримки з боку ЄС щодо скасування рішення про закриття кордонів”, — каже ТСН.ua виконавча директорка ГО “Європа без бар’єрів” Ірина Сушко.
Проте, справа не тільки в пандемії. Так, під час візиту до Києва очільник європейської дипломатії Жозеп Боррель заявив, що про призупинення безвізу між Україною і ЄС наразі не йдеться. Але він також зазначив, що у ЄС є питання до “незалежного функціонування антикорупційної інфраструктури в Україні”. Йдеться про роботу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) та Національного антикорупційного бюро (НАБУ).
Справа в тому, що серед критеріїв надання Україні безвізу є пункт про незалежність антикорупційних органів. Але своїми нещодавніми рішеннями Київ похитнув довіру європейських партнерів. По-перше, йдеться про призначення керівника САП. Точніше — членів конкурсної комісії з обрання очільника САП, до яких у ЄС, послів G7 і Світового банку є зауваження. По-друге, цьому передувало нещодавнє рішення Конституційного суду про незаконність призначення Артема Ситника директором НАБУ ще п’ятим президентом Петром Порошенком.
Поки що нічого непоправного Київ не зробив. Щоб так було й надалі, діяльність конкурсної комісії з обрання нового голови САП має бути прозорою і незалежною. До того ж, треба вирішити заплутану проблему із призначенням директора НАБУ (хоча це, швидше, внутрішня проблема України, а не критерій Брюсселя щодо безвізу). Адже, дійсно, Конституція не передбачає право президента призначати керівника Бюро. Питання може вирішити тільки ВР, надавши такі повноваження Кабміну, або змінивши Конституцію.
“ЄС — не банкомат”
До цільового використання наданих Україні коштів у Євросоюзу також є питання. Зокрема йдеться про майже 200 млн євро, які Брюссель вже надав Києву для боротьби з наслідками пандемії. Достеменно невідомо, чи були вони направлені у так званий “коронавірусний” фонд, гроші з якого були частково витрачені на будівництво та ремонт доріг. Але градус емоційності можна було відчути із блогу Жозепа Борреля, опублікованого 23 вересня за підсумками візиту до Києва. Серед іншого там була така фраза: “ЄС — це не благодійна організація чи банкомат…”. Пізніше її прибрали з блогу, проте осад, як кажуть, залишився.
Виділення 200 млн євро (на підтримку системи охорони здоров’я, економіки, малого та середнього бізнесу, захисту вразливих категорій населення) ЄС схвалив ще наприкінці квітня разом із новою програмою макрофінансової допомоги на 1,2 млрд євро. Серед усіх країн Східного партнерства (куди також входять Грузія, Молдова, Білорусь, Вірменія і Азербайджан) Україні відійшло найбільше. Проте гроші ми так і не отримали.
За словами старшого аналітика дослідницького центру “Європейські цінності” в Празі Давида Стуліка, сигналом для виділення Києву грошей за програмою макрофіну (двома траншами по 600 млн євро) має стати продовження співпраці України з МВФ. “Немає програми з МВФ, немає і макрофіну від ЄС. А МВФ не квапиться виділяти Україні наступні гроші через питання до незалежності роботи антикорупційних органів”, — пояснює ТСН.ua Давид Стулік.
Втім, це не єдина проблема, що стоїть на заваді. Ще одна — це так званий законопроєкт про “локалізацію виробництва”, ухвалений Радою ще 21 липня. Навіть віцепрем’єрка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанішина заявляла, що він суперечить Угоді про асоціацію з ЄС і зобов’язанням України в СОТ.
В Кабміні обіцяли подати до парламенту свої пропозиції до законопроєкту про “локалізацію виробництва”. Проте, за словами очільниці комітету ВР з питань інтеграції України з ЄС Іванни Климпуш-Цинцадзе, жодних пропозицій від уряду не надходило.
“І, на жаль, я бачу, що є дуже велике лоббі просувати цей законопроєкт у редакції першого читання. Як на мене, це повне повторення історії, яку ми вже бачили з ухваленням проєкту “Купуй українське, плати українцям” у парламенті попереднього скликання (був ухвалений лише у першому читанні. — Авт.). Наскільки я розумію, серед прописаних вимог для отримання макрофіну, (неприйняття. — Авт.) цього законопроєкту немає. Але якщо ми дійсно претендуємо на промисловий безвіз, такий крок нас точно відштовхне від його отримання”, — сказала ТСН.ua Іванна Климпуш-Цинцадзе.
Що ж стосується Угоди ACAA — промислового безвізу — переговори ще далекі до завершення. Після саміту 6 жовтня ЄС перейде до наступного етапу — оцінки ухваленого Україною законодавства у цій царині, як воно працює. Потім Євросоюз надасть рекомендації, як і що покращити. Тільки після цього можна говорити про укладення Угоди, яка дасть українському товаровиробнику можливість вільно реалізовувати свою продукцію на ринку ЄС.
Невідкрите небо
Найбільшим проривом цього саміту мало стати підписання Угоди про спільний авіаційний простір. Вже давно сторони готові завізувати документ. Це б означало прихід ще більшої частини лоукостів в Україну і ще нижчі ціни на авіаквитки.
Проте через суперечку між Великою Британією і Іспанією про статус аеропорту “Ґібралтар” укладення Угоди щоразу відкладали. Із виходом Великої Британії з ЄС проблема, здавалося, вирішена. ЄС і Україна активно готувалися до підписання Угоди. Але 6 жовтня цього, на жаль, не станеться.
“Наскільки я розумію, ця угода підписана не буде. Поки що відносини з Британією не врегульовані, і це є причиною. Але є й інший бік медалі. Спочатку ЄС хоче оформити своє “розлучення” з Великою Британією, а вже потім підписувати будь-які угоди, які раніше стосувалися позиції Лондона. Україна в цій ситуації випадкова жертва обставин. Проте Київ може піти на поступку, якщо ЄС зі свогот боку також піде на деякі поступки в інших питаннях. Ми прекрасно розуміємо, що, по-перше, плюс-мінус всі лоукости вже в Україні. По-друге, у розпал пандемії ця угода не даватиме відчутного прогресу”, — пояснює ТСН.ua старший аналітик Центру “Нова Європа” Лео Літра.
Нагадаємо, 22-й саміт Україна-ЄС мав відбутися ще на початку липня. Проте через пандемію коронавірусу спочатку його перенесли на 1 жовтня, а потім на 6 жовтня — через засідання Європейської ради 1-2 жовтня. Воно планувалося на 24-25 вересня. Проте через контакт президента Європейської ради Шарля Мішеля з інфікованим на коронавірус, засідання перенесли. Здавалося, саміту Україна-ЄС більше нічого не загрожує. Але 5 жовтня, також через контакт з інфікованим на коронавірус, пішла на самоізоляцію очільниця Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн. Тому на 22-му саміті Україна-ЄС її не буде.
