На початку року Центр “Нова Європа” оголосив ініціативу з підготовки візії Нової Європи – бачення того, як українці сприймають себе в майбутній Європі. Щоб це бачення було якомога більш повноцінним, ми також розпочали серію регіональних поїздок. Нам важливо донести мешканцям того чи іншого міста, що навіть якщо європейський вибір неідеальний, альтернативи йому ще гірші. І так само важливо почути, як сприймаються євроінтеграційні процеси в регіонах. Для того, щоб точніше розуміти ці настрої, ми навіть вирішили підключити соціологію (GFK Ukraine), заручившись для цього підтримкою USAID/ENGAGE та Pact. Зокрема, нас цікавило, що для людей у різних регіонах є свідченням того, що Україна рухається (чи не рухається) до Європи. Що є головною перешкодою цього процесу на рівні конкретно взятої області? А також – який рівень інтеграції з ЄС є для них найбільш бажаним?
Які результати ми отримали? Як у питаннях внутрішньополітичних, спостерігаємо доволі високу фрагментацію суспільства і навколо тематики євроінтеграційної. Але тренди (див. слайди) все одно доволі помітні. Найпомітніший тренд – це той, який свідчить: українці повірять в успішну європейську інтеграцію, якщо побачать поліпшене обслуговування в лікарнях, дитсадках чи школах. Майже 40% українців вважає саме це найчіткішим індикатором того, що європейська інтеграція відбувається в їхній області. Тобто Європа й надалі має для українців соціальне обличчя. Ще для трохи більше третини українців успішна євроінтеграція вимірюватиметься поліпшенням транспортної інфраструктури – наприклад, відбудованими дорогами, безпечним і комфортним громадським транспортом. Для такої ж кількості опитаних успішна євроінтеграції має проявлятися в появі нових робочих місць, приході іноземних інвесторів.
Серед двох перешкод європейській інтеграції на рівні конкретно взятої області українці називають хабарництво місцевих чиновників і брак коштів. Можливо, найбільш несподіваними для мене особисто були відповіді на питання, який ступінь зближення України з Євросоюзом влаштував би мешканців тих чи інших регіонів. Виявляється, що повне членство, заради перспективи якого відчайдушно б”ються українські дипломати, важливе лише для третини українців. Але водночас треба зауважити, що це є і найбільш популярним варіантом відповіді. Друга за популярністю опція – вільна торгівля без жодних обмежень. І замикає трійку відповідь – “влаштовує нинішній ступінь”. Відмовитись від зближення з ЄС взагалі пропонує 14% українців. Тут доволі показовим, хоча і прогнозованим, є регіональний вимір. Найбільше прагнуть повного членства в ЄС у західних областях України (54,5% громадян). У східних областях більш ніж байдужі до набуття членства у Євросоюзі (за це виступає лише 13,2% опитаних). На сході найбільше і тих, хто виступає за припинення зближення з ЄС (кожен четвертий мешканець неокупованої частини східних областей). Ці результати, безперечно, свідчать про те, Європа в уявленні київської політичної тусовки дещо розходиться з уявленнях пересічних українців в регіонах. Спільним залишається лише те, що переважно всі ми бажали б жити у Європі, не виїжджаючи з України.
