Коли наприкінці 2017 року в Австрії була сформована правляча коаліція Австрійської народної партії та право-радикальної Партії свободи на чолі з Себастьяном Курцом, багато хто висловлював побоювання щодо проросійського крену країни. Австрійська Партія Свободи (FPÖ) є однією з небагатьох в Європі, яка має угоду про співпрацю з партією “Єдина Росія” і, відповідно, є найактивнішим лобістом російських інтересів. Деякі учасники власної партії Курца, Австрійської народної партії, теж є прихильниками дружніх відносин з Кремлем – наприклад, колишній канцлер Вольфганг Шюссель, який наразі перебуває в складі Ради директорів російської компанії мобільного зв’язку «МТС», та Ханс Йорг Шеллінг, колишній міністр фінансів та один з найвпливовіших політиків Австрії, який працює консультантом для “Газпрому”. Після чергової інавгурації у 2017 році саме Відень став першою столицею, куди Владімір Путін попрямував із офіційним візитом.
В березні цього року Австрія, одна з небагатьох країн ЄС, не вдалася до висилки російських дипломатів у зв’язку із отруєнням у британському Солсбері колишнього працівника ГРУ Сергія Скрипаля та його дочки Юлії. Тоді Себастьян Курц пояснив, що «Австрія хоче бути мостом між Заходом і Сходом і залишати лінії комунікації з РФ відкритими». А після того, як до влади в Італії прийшли інші симпатики Путіна із обіцянками зняти з Росії санкції – партія «Ліга» на чолі з Маттео Сальвіні – Австрія називалася серед тих країн, які могли б скласти Італії компанію у “антисанкційному клубі”. Навіть атака Росії на українські кораблі в Азовському морі не стала для Австрії тривожним дзвоником – голова МЗС Кнайсль у своїй заяві закликала “обидві сторони виконувати обмеження”, тобто демонстративно уникнула будь-якого «однобічного» звинувачення Росії.
Напередодні чергового засідання Європейської Ради, 13 грудня, під час якого лідери країн-членів ЄС розглянуть питання продовження секторальних санкцій проти Росії, спробуємо розібратися, чи здатна Австрія внести розкол в європейську єдність у питанні санкційної політики.
Вимушена проєвропейськість
Наразі видається, що принаймні на найближчому засіданні Європейської Ради Австрія не стане плутати санкційні карти. Насамперед тому, що країна завершує своє піврічне головування в Раді ЄС і не збирається псувати його підсумки контроверсійними кроками. «Європа, яка захищає» – саме так гучить лозунг головування Австрії в Раді ЄС. Серед пріоритетів зазначалися боротьба з нелегальною міграцією, діджиталізація та забезпечення стабільності в зоні європейського сусідства, а точніше сприяння європейській перспективі Західних Балкан – іншими словами, ті питання, щодо яких між державами-членами ЄС існує консенсус.
По-друге, не на користь інтересів Росії саме у Відні нещодавно розгорнувся черговий шпигунський скандал. Як повідомлялося, протягом 20 років відставний австрійський полковник збирав секретні дані про військову і політичну діяльність своєї країни на користь Росії в обмін на платежі в розмірі 300 000 євро.
Офіційний Відень поспішив заявити, що даний інцидент безперечно відіб’ється на двосторонніх відносинах і оголосив про проведення розслідування. Голова МЗС Австрії Карен Кнайсль – та сама, яка відтанцьовувала з Путіним на своєму весіллі – в свою чергу, скасувала візит до РФ 2-3 грудня. Втім про подальші наслідки для двосторонніх відносин не йдеться: президент Австрії Александер ван дер Беллен, наприклад, узагалі зазначив, що кожна країна вдається до шпигунства, а отже, не варто драматизувати цей випадок.
Щодо колишнього полковника, то його нещодавно повернули під варту (певний час він не перебував під вартою у зв’язку з відставкою), і тепер австрійський суд розглядає цю справу в секретному режимі.
А як же бізнес?
В Австрії неодноразово лунали висловлювання щодо негативного впливу санкцій проти РФ (як і російських контрсанкцій) на національну економіку та необхідність їх пом’якшення або навіть скасування. Втім, за даними Eurostat у досанкційному 2013 році австрійський експорт в РФ склав 3,2 % від загального експорту, а у 2017 році – 1,5 % . Відповідно, Росія не була і в десятці ключових торгівельних партнерів Австрії, а вплив санкцій виявився не таким значним.
В експорті з Австрії до Росії переважають машини та обладнання, хімічна продукція та оброблені товари. В свою чергу, доля товарів ,які підпали під режим контрсанкцій, у 2013 році становила лише 0,3 % від загального сільськогосподарського експорту Австрії у треті країни.
Попри такі фактори як падіння цін на нафту, зменшення купівельної спроможності РФ, а не тільки вплив санкцій, експорт Австрії , як і більшості країн ЄС, до РФ в 2016-2017 рр. виріс на 242,5 млн., інакше кажучи на 11 %. Численні великі австрійські компанії, такі як нафтовий і газовий гігант OMV, один з найбільших будівельних концернів Європи Strabag, Raiffeisen Bank, нафтовидобувна компанія C.A.T. oil AG (Petro Welt Technologies AG) значною мірою задіяні в Росії. Іншими словами, санкції бізнесу не перешкода – щоправда, австрійське проросійське лобі воліє про це не згадувати.
Зважаючи на всі обставини, австрійському уряду під керівництвом Себастьяна Курца поки вдається вдало балансувати між проєвропейським курсом і дружніми відносинами з РФ. Навіть шпигунський скандал суттєво не змінив ставлення австрійців до Росії. 13 грудня Австрія, ймовірно, проголосує за продовження санкцій проти Росії, показавши свою солідарність з партнерами в кінці власного головування в Раді ЄС. Це, утім, не означатиме її згоду на подальше посилення санкцій у зв’язку з подіями в Керченський протоці. Загалом, Австрія і надалі залишатиметься активним лобістом російських інтересів через власне потужне бізнес лоббі та заангажованість впливових політичних сил, а також посилаючись час від часу на зручний статус нейтрального «медіатора» у ЄС, моста між Заходом і Сходом.
Більше про вплив санкцій на економіку Європейського Союзу та позиції окремих країн-членів читайте у дослідженні Центру «Нова Європа»
