«Європі, в цьому багатосторонньому порядку, який я захищаю, необхідно відбудувати нову граматику довіри та безпеки з Росією й вона не повинна йти виключно через НАТО», — наголосив французький президент, слова якого цитує L’Obs. При цьому щодо анексії Криму Росією він заявив: «існував військовий жест, ми не можемо діяти так, наче нічого не сталося». За його словами, «без чіткого та відчутного прогресу в мінському процесі не може бути реформування G8», тобто повернення Росії до клубу восьми найбільш розвинених країн світу, з якого її було виключено після анексії Криму. «Але має бути стратегічна дискусія. Саме тому цього тижня в мене буде нова тривала плідна дискусія з Володимиром Путіним як президента Франції та G7», — наголосив лідер. Він також додав, що «в нас є розбіжності, але ми працюємо разом», і «було би неправильно залишити Росії повернутися до Китаю».
Варто нагадати, що невдовзі планується візит новообраного Президента Володимира Зеленського до Парижа та його зустріч із президентом Франції Еммануелем Макроном, цю інформацію підтвердив під час візиту в Київ глава МЗС Жан-Ів Ле Дріан.
Тим часом у російському МЗС повідомили про те, що комісар Ради Європи з прав людини Дуня Міятович має намір відвідати анексований Крим. У відомстві підтвердили «досягнуту домовленість щодо поїздки Комісара РЄ з прав людини Дуні Міятович до Криму 7 — 11 жовтня ц.р.». «У зв’язку з деякими заявами, які поширюються в ЗМІ та в інтернеті щодо мого візиту до Криму, я хотіла б наголосити, що я справді планую поїхати до Криму, але наразі це ще треба підтвердити. Є багато питань, які необхідно уточнити, щоб я могла займатися правозахисною діяльністю на півострові», — заявила Міятович, цитує «Радіо Свобода» її прес-службу.
У прес-службі МЗС України прокоментували російські заяви, наголосивши, що візит і моніторинг ситуації з правами людини в Криму та Севастополі «це питання, яке українська сторона порушує не перший рік», ба більше — Київ наполягав на проведенні таких візитів на регулярній основі. Там зазначили, що важливим є «чітке узгодження з українською стороною параметрів і програми такого візиту», а роль Росії в цьому процесі «обмежується виключно її обов’язками як держави-окупанта». «Спроби російської сторони «виміняти» повернення її делегації до Асамблеї на візит Комісара з прав людини є цинічною спробою уникнути відповідальності в Раді Європи за вчинені нею міжнародні злочини та системні порушення прав людини на окупованих територіях», — зауважили в міністерстві.
Нагадаємо, що минулого тижня регламентний комітет ПАРЄ, фактично, зробив крок назустріч поверненню Росії до зали засідань Парламентської Асамблеї, схваливши проєкт доповіді і текст резолюції, що може ускладнити накладання санкцій на Росію («Небезпечні поступки Європи», «День», № 96 за 4 червня 2019 року).
Ми звернулися до експертів з проханням прокоментувати, що означають заяви Еммануеля Макрона щодо діалогу, намір Дуні Міятович відвідати Кримський півострів, анексований 2014 року Росією, та головне — як варто діяти Україні, щоб протистояти спробам Заходу пом’якшити риторику щодо Росії:
«РОСІЯ ДАВНО І НЕВІДВОРОТНО ВТРАТИЛА ДОВІРУ ЗАХІДНИХ КРАЇН»
Сергій СОЛОДКИЙ, перший заступник директора Центру «Нова Європа»:
— Росія ніколи не припиняла спроб налагодити співпрацю з західними країнами. При цьому є справді чимало політиків, які відстоюють прагнення Москви відновити діалог різними способами. Утім, я все ж наголосив би, що йдеться про окремих політиків. Правлячі уряди ключових країн Заходу незаперечно підтримують Україну, визнають порушення Росією міжнародного права. Коли дехто з західних лідерів говорить про співпрацю з Росією, то це радше данина дипломатичним рамкам. Тому й бачимо заяви на зразок: «Ми зацікавлені в відновленні партнерства з Росією, але…». І тут головне, про що йдеться після цього «але».
Росія давно та невідворотно втратила довіру західних країн. Погляньте на всі підсумкові комюніке країн G7, починаючи з 2014 року. Один із важливих індикаторів недовіри до Росії — це саме виключення з цієї групи. Санкції щодо Росії продовжуються. Перелік питань, щодо яких між Заходом і Росією існують непримиренні позиції, лише розширюється. За останні п’ять років виникало сотні моментів, коли здавалося, що західні лідери підуть на певні домовленості з Москвою. Усі вони виявилися безпідставними. Імовірно, не в останню чергу через пильність самої України, яка завжди гостро реагувала на спроби західних партнерів порозумітися з російською верхівкою в порушення міжнародного права.
Не варто забувати, що Москва часом ініціює пасткові заходи, в які втягує західних політиків для того, щоб показати українцям «зрадливий Захід». Тому тут важливо теж розрізняти, де є спецоперація Росії для сіяння паніки, дискредитації Заходу; де є недалекоглядність окремих західних політиків; а де має місце стратегічна зміна підходів.
Я наразі про останній етап не говорив би — я не бачу стратегічної зміни підходів: спецоперації бачу; недалекоглядних, часто корумпованих політиків західних країн, що підігрують Росії, бачу, але не зміну стратегічної лінії.
Головний висновок: така зміна може статися, якщо сама Україна це допустить — чи через брак діалогу з західними колегами; чи через недемократичні тренди в самій Україні; чи через власні домовленості з Росією, які можуть стати неприємним сюрпризом для світу.
Щодо ПАРЄ. Україна діє абсолютно правильно; рішуче переконує партнерів про недопустимість поновлення прав російської делегації. Це серйозний тест для Європи.
Щодо Міятович. Потрібно розуміти ціль її візиту до Криму — якщо це погоджено з українським урядом, є відповідний мандат, то я не бачив би проблем. Окупаційна влада катастрофічно порушує права громадян на півострові, ігнорує будь-які офіційні заклики ООН, Ради Європи. Якщо Міятович прибуде до Криму на виконання відповідних резолюцій міжнародних організацій із дозволу уряду України, відповідно до законодавства України — це одна ситуація. Проте поява цієї інформації через російські джерела підштовхує до думки, що йдеться про певну провокацію. Варто почекати на пояснення.
«ФРАНЦІЯ ТРИМАЄТЬСЯ КУРСУ, ОДНІЄЮ З ОСОБЛИВОСТЕЙ ЯКОГО Є НЕЗНАННЯ РОСІЇ»
Юрій КОЧУБЕЙ, Надзвичайний і Повноважний Посол України у Франції (1992 — 1997 рр.):
— Франція щодо Росії має дуже складний психологічний комплекс. Він розпочався з давніх часів, ще з періоду творення Антанти. Вони забувають, що відбувається розвиток, що Росія змінюється, як, можливо, змінюється і Франція. Але Франція не змінюється такою мірою, як Росія, яка пережила періоди ленінізму, сталінізму і т.д. А Франція здебільшого має міцні державні інституції та тримається певного курсу, однією з особливостей якого є незнання Росії та намагання будь-що мати союзника на Сході.
От у цьому і виявляється така нестабільна позиція французького уряду щодо політики Росії. Їм важко зрозуміти наші реалії, і тому ми повинні якомога збільшувати наші зусилля для того, щоб розповідати, що Україна — це не провінція Росії, що українці — це самобутній народ, який нарешті здобув собі якесь державне існування, хоче його розвивати та сподівається на допомогу Франції, до якої наш народ завжди ставився дуже дружньо.
А щодо візиту Володимира Зеленського до Франції, то, вважаю, що він повинен приїхати, як кажуть, не з порожніми кишенями. Він має запропонувати участь України в загальноєвропейській системі безпеки та добиватися, щоб Франція підтримала нас у нашому бажанні вступити до ЄС і НАТО, бо це в інтересах самої Франції.
