Блог Альони Гетьманчук на “Українській правді”.

Мені подобається час від часу подивитись на Україну неукраїнськими очима. Таку можливість впродовж останніх семи років забезпечували ознайомчі візити закордонних лідерів думок до України, яких наша команда організувала за цей час вже п’ятнадцять.

Останнім на минулому тижні був 100% французький візит. Вперше ми запросили до України виключно лідерів думок з Франції – керівників аналітичних центрів, редакторів провідних медіа (Le Figaro, Le Monde, Le Figaro). Наш склад групи – це спроба відразу достукатись і до французьких політичних еліт (через аналітичні центри, які впливають на вироблення політик) і до французького суспільства (через медіа). Як показує раніше замовлена нами соціологія в цій країні, Франція – це той випадок, де політичні еліти критичніше ставляться до України, аніж загалом суспільство (40% французів підтримують членство України в НАТО, наприклад, а скільки французьких політиків?).

Чому саме такий французький акцент? Коротка відповідь: тому що Франція важлива і може бути ще важливішою. Довша відповідь: тому що Франція одна з найскептичніших країн щодо європейської перспективи для України (і, до речі, щодо ідеї Асоційованого тріо), а з січня наступного року гряде французьке головування в ЄС. Тому що останній раз французький президент відвідував з візитом Україну у 1998 (!) році, а Еммануель Макрон ніяк не доїде до Києва вже два роки поспіль попри часто декларовану хімію з Зеленським (остання запропонована дата на кінець листопада, схоже, вже обрана французьким президентом для візиту до іншої країни). Понад те, візит до України, подейкують, Макрон розглядав не інакше, як у пакеті з візитом до Москви. Відсутність візиту викликає чимало питань щодо ефективності стратегії України з “купівлі підтримки” Франції – йдеться про підписані 4 угоди на суму понад 1 мільярд євро. Раніше таку стратегію і в таких масштабах Україна реалізовувала лише відносно залежної від оборудок з закордонними партнерами Америки Трампа. Ковм того, у Франції в наступному році президентські та парламентські вибори, і на фоні популістично затребуваного діалогу з Росією потрібно посилити й голоси тих, хто розуміє, що має бути “не Росією єдиною”. Зрештою, Франція – учасниця Нормандського формату, і вперше з моменту його існування у Парижа є реальний шанс вийти з тіні Німеччини – через відхід з посади та політики канцлерки Меркель.

Наш достатній досвід організації таких візитів показує: ніщо так не змінює ставлення до України, аніж перебування в самій Україні. Зазвичай, Україна зовні виглядає менш привабливо і навіть більш приречено, аніж зсередини. Ну хіба що завжди є викликом пояснити, чому Україна постійно просить допомогу західних країн, а на вулицях Києва більше дорогих машин, аніж на вулицях Парижа, Берліна, Брюсселя, Вашингтона etc;)

Ключове завдання під час таких візитів – це те, щоб у закордонних візитерів з’явилась не лише нова інформація про Україну, але й нові образи, пов’язані з Україною та нові люди, з якими вони віднині Україну асоціюватимуть. Саме тому ми мали нескінченний перелік зустрічей у Києві, а крім столиці ще відвідали лінію розмежування у Широкиному, де провели добрих пів дня з українськими військовими та зустріли перший сніг на вулицях вщент зруйнованого курортного селища. У цьому сенсі для мене було дуже важливим зізнання однієї з учасниць візиту перед відльотом: “Чомусь впевнена, що ніхто з нас вже не буде дивитись на Україну точно такими ж очима, як дивився перед візитом”. Сподіваємось і працюємо далі.

[]P.S. Візит лідерів думок з Франції організовано Центром “Нова Європа” у партнерстві з Французьким інститутом з міжнародних справ (IFRI), Міністерством закордонних справ України та за підтримки Федерації роботодавців у нафтогазовій галузі (ФРНГ). Окрема подяк аза сприяння – Міністерству оборони України, Посольству України у Франції та Посольству Франції в Україні.