Коментар Лео Літри для “ТСН“.
Київ та Кишинів мають спільну позицію: з Придністров’я мають бути виведені російські війська, які давно не дотримуються нейтралітету.
У вівторок, 12 січня, до Києва з офіційним візитом приїздить очільниця Молдови Мая Санду. Це її перший закордонний візит після обрання президенткою. Для Володимира Зеленського це також перший прийом закордонних гостей після відпустки і новорічних свят. Порядок денний насичений: від безпеки і взаємного зближення з ЄС, до делімітації спірних ділянок кордону. Але чи зможе Санду в умовах політичної турбулентності у себе вдома та обмеженості своїх президентських повноважень гарантувати Києву вирішення всіх нагальних питань і проблем порядку денного двосторонніх відносин?
ТСН.ua розбирався, чи відбудеться довгоочікуване “розмороження” відносин Києва та Кишинева на рівні президентів, та які питання можуть, нарешті, зрушити з мертвої точки.
Трикутник Київ—Кишинів—Москва
Російські пропагандистські ЗМІ рясніють статтями, чому ж насправді свій перший закордонний візит перша жінка на чолі Молдови Мая Санду здійснить саме до Києва. Москва роздмухує брехню, що Захід хоче використати зв’язок Києва та Кишинева для чергового тиску на Росію. Але насправді за цим стоїть банальна втрата Росією впливу на Молдову, адже після обрання президентом у 2016 році свій перший закордонний візит Ігор Додон здійснив саме до Москви.
У проєвропейськості Санду сумнівів немає. Попри це, Володимир Путін одним із перших привітав її з перемогою. Ще до того як Додон визнав свою поразку. Але запрошення приїхати до Росії поки що немає. Проте якщо буде, відмовлятися Санду не стане.
За час президентства проросійського соціаліста Ігоря Додона не тільки відносини України та Молдови були на паузі, через визнання Додоном “Криму російським”. У США та ЄС також не було особливого бажання до повноцінного діалогу з Кишиневом. Сталося це не так через проросійськість самого Додона, як через процвітання корупційних схем та неспроможність владних інституцій Молдови навести лад у країні. Розчарування громадян у реформах, корумпованість влади та значне економічне падіння й привели Маю Санду до перемоги. Хоча до 2016 року саме проєвропейські сили асоціювалися у молдован з корупцією.
Експерти наголошують, що за Додона Молдова перебувала у своєрідній ізоляції на Заході. Додону було важко довіряти в будь-яких питаннях. Уряд намагався балансувати, але маючи такого президента зрозуміло, що було важко розвивати якісь відносини з Заходом більше того рівня, на якому вони перебували. Зараз, за словами старшого аналітика Центру “Нова Європа” Леоніда Літри, відкривається вікно можливостей і Молдова вийде з цієї ізоляції дуже швидко.
“Санду дає чітко зрозуміти її зовнішньополітичний пріоритет — це сусіди. Тобто, не Брюссель, не Москва, як для деяких було раніше. Зараз для Маї Санду стратегічно важливими є Україна та Румунія. Першим візитом до України вона дає зрозуміти, що відносини з Києвом будуть пріоритетними під час її мандату. Щодо ж до ЄС, йому завжди подобалося, коли країни Східного партнерства (до цієї ініціативи ЄС входять Україна, Молдова, Грузія, Вірменія, Азербайджан і Білорусь. — Авт.) групувалися і формували спільну позицію у відносинах з ЄС. Тому, якщо буде ініціатива України, Молдови і Грузії, це буде достатньо серйозно. Проте, зрештою, Україна може допомогти Молдові на треку євроінтеграції, адже масштаб України, її важливість для ЄС більша. Тому цей фактор може покращити шанси в якихось конкретних питаннях ЄС-Україна та ЄС-Молдова”, — вважає Леонід Літра.
Політична турбулентність
В Офісі президента України зазначили, що, окрім перекриття деяких вулиць в центрі Києва, під час візиту президентки Молдови планується підписання низки двосторонніх документів. Яких саме — не уточнюється. Але можна припустити, що йдеться про економічну співпрацю, адже також планується зустріч Маї Санду з українським прем’єром Денисом Шмигалем. Проте чи зможе очільниця Молдови гарантувати їхню реалізацію? Адже всім відомо, що президент в Молдові має менше повноважень, ніж, наприклад, в Україні.
До того ж, ще наприкінці грудня уряд Іона Кіку заявив про відставку, щоб запустити процедуру дострокових парламентських виборів. В них зацікавлені як соціалісти Ігоря Додона, так і партія Маї Санду “Дія і Солідарність”. Проте проросійські сили роблять все, щоб відтягнути дату проведення дострокових парламентських виборів і “похмілля” від перемоги Санду. Адже на покриття ухвалених в середині грудня бюджету, податків та соцвиплат просто немає грошей. Тому соціалісти і партія “Шор” бізнесмена Ілана Шора (його дружина — російська співачка Жасмін), які мають всі шанси пройти до наступного парламенту разом з “Нашою партією” Ренато Усатого (проросійський кандидат, балотувався на президентських виборах, посівши третє місце), хочуть звалити майбутні економічні провали на Маю Санду.
Всього в парламенті Молдови 101 депутат. Тобто, для ухвалення потрібних законів Маї Санду необхідний 51 голос. Останні соціологічні опитування не дають її партії впевненої перемоги на дострокових парламентських виборах. Тому з реалізацією досягнутих між Києвом і Кишиневом домовленостей можуть виникнути проблеми.
“У Санду поки що немає впливу на уряд і парламент. Тому шансів, що ці двосторонні домовленості будуть реалізовані, зменшуються. Але зрештою ці двосторонні відносини не результат мандату виключно Санду. Швидше за все ці переговори розпочалися ще за Додона на урядовому рівні. Тому я не бачу в цьому технічної проблеми. Скоріше політичну. Адже Мая Санду не може гарантувати дуже точні терміни реалізації домовленостей. Проте порядок денний двосторонніх відносин під час візиту точно буде сформований”, — наголошує Леонід Літра.
Фактор Придністров’я
Одним із пріоритетних питань перемовин Маї Санду з Володимиром Зеленським стане Придністров’я. По-перше, це, звісно, перехід до політичного врегулювання придністровського конфлікту. Станом на сьогодні, за словами спецпредставника України у форматі “5+2” (до цього формату входять Молдова, невизнане Придністров’я, РФ, ЄС, ОБСЄ, США та Україна. — Авт.) з питань придністровського врегулювання Віктора Крижанівського, це блокується Росією і придністровською стороною.
“Вони акцентують увагу лише на гуманітарних, соціально-економічних та технічних питаннях. Вони хочуть вирішити всі проблеми для свого придністровського населення і на цьому, можливо, це мої здогадки, припинити взагалі переговори щодо політичного врегулювання — визначення статусу Придністров’я в рамках Республіки Молдова. Це головне завдання в межах формату “5+2″. Разом із Молдовою ми продовжимо на цьому наполягати. Конфлікт має бути вирішений на основі збереження суверенітету і територіальної цілісності Молдови”, — зазначив у коментарі ТСН.ua Віктор Крижанівський.
Придністров’я для Росії — це, передусім, політичний і військовий важіль тиску на Молдову і Захід загалом. Адже 65% придністровського експорту йде до ЄС, і тільки 8% — до Росії. Проте дотепер у Придністров’ї перебувають російські війська. Москва називає їх миротворцями. Насправді ж російських миротворців там близько 500. Ще близько тисячі військових — це оперативна група російських військ (ОГРВ) – спадкоємиця колишньої 14-ї армії, яка там ще від радянських часів. За версією Кремля, вони просто охороняють склад із понад 20 тис. тонн боєприпасів в селі Кобасна за 2 км від кордону з Україною. За каденції Порошенка Київ навіть пропонував Кишиневу зелений коридор для виводу ОГРВ. Але зрозуміло, що це аж ніяк не в інтересах Росії.
Експерти наголошують, офіційний Київ і нова президентка Молдови Мая Санду мають спільну позицію: з регіону мають бути виведені російські війська, які давно не дотримуються нейтралітету, передбаченого Договором про припинення вогню 1992 року і регулярно проводять навчання спільно з придністровськими парамілітарними угрупованнями.
“Так само спільною є позиція щодо необхідності заміни російських миротворців у Придністров’ї на міжнародну поліцейську місію. Щоправда, для того, щоб домогтися цього, мало бажання пані Санду. Потрібні інструменти тиску на Росію, яких бракує й Україні, і Молдові. Також необхідний консенсус в самій Молдові, адже лідер досі впливової Партії соціалістів і донедавна президент Молдови Ігор Додон проти російської присутності заперечень на має”, — зазначає заступник голови правління Ради зовнішньої політики “Українська призма” Сергій Герасимчук.
Ще одна невирішена проблема — делімітація ділянки кордону на Дністрі, де розташована частина греблі Дністровської ГЕС-2. До того ж, ще у 2016 році Київ заявив про намір побудувати на Дністрі шість гідроелектростанцій. На сполох забили молдовські екологи, мовляв, це залишить без води Кишинів.
Щодо енергетики, за словами Сергія Герасимчука, тут основні суперечності стосуються пошуку балансу між розвитком гідроелектроенергетичного потенціалу на Дністрі та його екологічних наслідків. “Для Молдови екологія — одна з червоних ліній, адже обміління Дністра позбавить Кишинів доступу до питної води і Мая Санду вочевидь наполягатиме на транскордонних консультаціях з Молдовою та дотримання міжнародних зобов’язань України, зокрема в межах Угоди про асоціацію з ЄС”, — підсумовує експерт.
