Через три місяці після того, як перемога на президентських виборах коміка Володимира Зеленського перевернула з ніг на голову українську політику, цю тенденцію продовжила його політична партія. Вона отримує вирішальну й навіть безпрецедентну перемогу на позачергових виборах 21 липня.

Із обіцянками подолати корупцію, виправити становище в економіці і завершити підтримуваний Росією сепаратистський конфлікт на сході країни партія Зеленського «Слуга народу», названа за телесеріалом, що зробив його знаменитим, схоже, отримує приблизно 122 місця за партійними списками і ще десь 125–127 в одномандатних округах – такі наразі прогнози роблять за частковими результатами підрахунків Центральної виборчої комісії.

Ось п’ять висновків із цих виборів.

Історичний мандат для реформ

Коли вночі стали надходити дані з одномандатних округів, стало очевидно, що партія Зеленського «Слуга народу» отримає більшість у новому парламенті – вперше в історії країни.

«Де-факто президентська республіка, бо вся влада консолідована в руках Зеленського», – написав у твітері Балаж Ярабік, дослідник Фонду міжнародного миру Карнеґі.

За партійними списками нині обирається фактично понад половина Верховної Ради. Решту обирають у 199 одномандатних округах (іще в 26 округах на нині окупованих територіях вибори наразі не проводять – ред.). Деякі експерти вважали, що в цих округах «Слуга народу» дасть погані результати, бо в них часто домінують впливові місцеві діячі, яких підтримують великі бізнесмени.

Але сталося інакше. І тепер, за оцінками, партія, що за партійними списками має понад 42,5 відсотка, разом із одномандатниками набере принаймні 246 мандатів, а можливо, й більше. А враховуючи, що ще в майже 50 округах перемагають самовисуванці, принаймні частина яких, як вважають, перейде на біг «Слуги народу», це може ще більше посилити її в парламенті.

Така разюча перемога чітко означає, що «Слуга народу» отримає більший контроль над парламентом, ніж будь-яка партія досі, і велетенський мандат на здійснення свого плану реформ. Це також означатиме й мандат для інших пріоритетів, які Зеленський перелічував так: «зупинити війну, повернути утримуваних (Росією) українців і подолати корупцію».

Тим більше, що тепер Зеленському буде відносно легко провести власну кандидатуру прем’єр-міністра й інших чільних посадовців уряду.

Айварас Абромавичус, колишній міністр економіки і торгівлі, а нині прихильник Зеленського, сказав Радіо Свобода про цю перемогу: «Краще майже не буває».

А лондонський аналітик Тімоті Аш написав у зверненні до інвесторів іще після найперших результатів виборів: «Перемога реформ – майже три чверті виборців підтримали прозахідні партії, що виступають за реформи».

Серед перших законопроектів, які мають бути розглянуті, як казав Зеленський, – зняття недоторканності з депутатів і визначення процедури імпічменту президента.

Коаліції не потрібно

Той факт, що партія Зеленського має більшість, означає, що вона не має потреби формувати урядову коаліцію – хоча може шукати партнерів, щоб іще зміцнити свій контроль.

«Нам доведеться працювати з іншими фракціями парламенту, бо наша мета – провести деякі рішучі реформи, а деякі з них потребують конституційних змін, які можна ухвалити тільки двома третинами парламенту», – каже Радіо Свобода Святослав Юраш, активіст Євромайдану, який у свої 23 роки став, схоже, наймолодшим українським депутатом парламенту.

Зеленський, виступаючи у штаб-квартирі своєї партії після оголошення результатів екзит-полів, запросив партію «Голос» на чолі з рок-зіркою Святославом Вакарчуком обговорити створення коаліції.

«Голос», за неповними даними на цей час, може отримати близько 20 мандатів, а за партійними списками має 6,3 відсотка.

Найбільша зміна складу парламенту в історії

Понад 60 відсотків місць у новому парламенті, ймовірно, займуть політики-новачки, такі, як Юраш.

Списки партій і Зеленського, і Вакарчука повні таких новачків – обидві партії встановили собі таку вимогу, щоб були обрані нові люди – як казав Радіо Свобода Вакарчук, «політично чисті».

Катерина Зарембо з київського аналітичного центру «Нова Європа» каже, що перемога «Слуги народу» разом із результатом «Голосу», схоже, означає «найбільшу зміну» складу депутатів в історії українського парламенту.

Це може означати, що в сумнозвісному своєю корумпованістю парламенті, який, за опитуваннями, був однією з інституцій із найменшою довірою до них, з’являться свіжі ідеї і нові принципи ухвалення законодавства.

Звичні партії ослабли, та не зникли

Виборці, сердиті на звичні парті, засвідчили рівень свого невдоволення.

Партії «Європейська солідарність» колишнього президента Петра Порошенка і «Батьківщина» колишньої прем’єрки Юлії Тимошенко отримують наразі 8,5 і 8 відсотків голосів за партійними списками (на цей час їм, разом із їхніми мажоритарниками, прогнозують по 26 місць).

Деякі аналітики вважають, що партія Тимошенко може співпрацювати з Зеленським; Порошенко ж, на їхню думку, приречений бути в опозиції.

«Він продовжив своє політичне життя пристойним результатом, порівняно з тим, які були його позиції за опитуваннями місяць тому. Але не чекаю від нього нічого, крім опору», – каже Ярабік.

Водночас Зарембо вважає, що «мати людей старої школи – це добре» для парламенту. Адже законодавці-ветерани мають великий досвід, якого немає в новачків.

Попередження про зростання проросійських партій були перебільшені

Всупереч попередженням деяких політиків про повернення проросійських партій, лише «Опозиційна платформа – За життя» спромоглася потрапити до парламенту за партійними списками, набираючи 13 відсотків (разом із мажоритарниками – наразі приблизно 45 місць).

Це лише трохи більше, ніж набрала схожа проросійська партія на виборах 2014 року, і менше, ніж прогнозували опитування перед виборами.

А дружній до Росії «Опозиційний блок» отримав на виборах 21 липня тільки 3,2 відсотка голосів (і, ймовірно, буде мати тільки 6 мажоритарників).

Величезна більшість голосів за ці партії надійшла з їхньої виборчої бази на роздертому війною сході країни.

Оригінал матеріалу – на сайті Радіо Вільна Європа – Радіо Свобода

Крістофер Міллер