Публікуємо статтю сайту “Сьогодні”, яка вийшла на основі матеріалу публічної дискусії «Пастки Придністровського врегулювання: як нам їх уникнути?», організованої Центром “Нова Європа” 17 квітня.

Офіційний Кишинів готує новий план врегулювання придністровського конфлікту, в якому буде детально виписаний статус невизнаної республіки. Так звана влада ПМР, незважаючи на критику і думку Росії, готова його обговорювати. Дипломати сподіваються, що цілісний документ уряд Молдови представить до кінця року. Головне в ньому – виведення 1,5 тис. російських солдатів і понад 20 тис. тонн боєприпасів і трансформація нинішніх операцій в Придністров’ї в громадянську місію з міжнародним мандатом, про що неодноразово заявляв прем’єр Молдови Павло Філіп. Україна готова допомогти, надавши “зелений коридор”, який, за словами наших політиків, має гарантуватися ООН і ОБСЄ. Але все впирається в позицію Москви, яка згоди поки не дає.

“Зелений коридор”: шанси та ризики

Виступаючи на 11-му щорічному Київському безпековому форумі минулого тижня в Києві, молдавський прем’єр Павло Філіп знову заявив про необхідність виведення російських військ і техніки з території Молдови. Для цього, за його словами, Кишинів готовий домовлятися з Києвом про організацію спеціального “зеленого коридору”.

“Ми вимагаємо і просимо про виведення російських військ з території Молдови, а також трансформацію нинішніх операцій в Придністров’ї в громадянську місію з міжнародним мандатом, будучи впевненими, що це дозволить створити основу для вирішення придністровського конфлікту через переговори”, – заявив Павло Філіп.

Заклики Кишинева про виведення російських військ з ПМР звучали ще в середині серпня минулого року, коли напередодні Генасамблеї ООН представник Молдови в Організації Віктор Морару звернувся до генсека з відповідним листом. Тоді в інтерв’ю сайту “Сегодня” посол Молдови в Україні Руслан Болбочан уточнював, що йдеться про Оперативну групу російських військ (ОГРВ) – наступниці колишньої 14-ої Армії, яка знаходиться в ПМР ще з радянських часів.

“Після підписання в 1992 році молдавсько-російської Угоди про принципи мирного врегулювання збройного конфлікту в Придністров’ї, уздовж Дністра були розгорнуті миротворчі контингенти Кишинева, Тирасполя і Росії, а трохи пізніше до них приєдналися 10 військових спостерігачів від України. Миротворчий контингент (до складу якого входять близько 500 російських військових і 10 спостерігачів з України – Авт.) – це одна частина російської військової присутності. що стосується іншої частини – це те, що називається Оперативною групою російськи військ (ОГРВ)”, – сказав в інтерв’ю сайту “Сегодня” Руслан Болбочан.

Молдова наполягає на виведенні двох батальйонів військової частини №13962 (колишньої 14-ої радянської армії) чисельністю близько 1,5 тис. солдат, які, за версією Росії, просто охороняють склад боєприпасів в селі Кобасна. Завдяки такому військовій присутності Росії свого часу вдалося легко розпалити нібито громадянський конфлікт в Придністров’ї, врегулювання якого досі триває в форматі “5+2” – Кишинів, Тирасполь, ОБСЄ, Україна, Росія і спостерігачі – ЄС і США.

Незаконна присутність російського військового контингенту в Придністров’ї дозволяє Москві проводити там регулярні масштабні військові навчання. За словами посла Молдови в Україні, за деякими даними таких навчань в Придністров’ї було близько 300. “Це дуже багато і нас це насторожує. Ви знаєте, Молдова нейтральна країна і ми виступаємо за виведення іноземних військ з нашої території”, – заявив вчора Руслан Болбочан в рамках публічної дискусії “Пастки Придністровського врегулювання: як нам їх уникнути?”, організованої Центром “Нова Європа”.

Експерти відзначають, що кількість спільних придністровсько-російських військових навчань збільшилася після початку військової агресії Росії проти України в 2014 році, на які ОБСЄ, на жаль, офіційно не реагує.

“Поряд з “придністровськими військами” в них бере участь група солдатів ОГРВ. З одного боку це несе великі ризики і для України в тому числі. Але з іншого – зміцнює статус Росії як сторони конфлікту, адже останні 20 років Москва намагалася представити його як конфлікт між Кишиневом і Тирасполем. Участь російських військових у навчаннях в ПМР і присутність там їх військ доводить безпосередню участь Москви в конфлікті з 1992 року”, – підкреслює старший науковий співробітник Центру “Нова Європа” Леонід Літра.

Для України таке брязканье зброєю на південно-західному напрямку, враховуючи військову присутність Росії на Донбасі, не несе нічого хорошого. Ще в минулому серпні нардеп від БПП Ірина Фриз серед іншого написала у своєму Facebook: “Звертає на себе увагу поява в Росії окремих матеріалів, які розглядають плани проведення наступальної операції на південній ділянці Одеської обл., Висадки російського десанту з метою організації “коридору” до ПМР”. Тому Україна, як ніхто інший, зацікавлена в наданні “зеленого коридору” для виведення російських військ і техніки з Придністров’я, але виключно під егідою ООН і ОБСЄ.

“У 1999 році я був в Стамбулі (на саміті ОБСЄ – Авт.), коли готувалося рішення про виведення російських військ з Придністров’я. Ми сиділи ночами, займаючись редагуванням відповідного документа. Ніхто не вірив, що він буде прийнятий, враховуючи російську позицію. Але коли Борис Єльцин все-таки погодився на прийняття загального документа-рішення стамбульського саміту про виведення російських військ, був ажіотаж, що ми дійсно змогли пробити надзвичайно складне питання”, – згадує спецпредставник України з придністровського врегулювання Віктор Крижанівський.

Ключовою тоді була позиція України щодо використання нашої залізниці і повітряного простору для виведення російських військ, і президент Леонід Кучма дав згоду на надання “зеленого коридору”. Так що, за словами Віктора Крижанівського, нічого нового в наданні чергового такого коридору для виведення російських військ і техніки з ПМР немає. Головне, щоб Росія дала свою згоду, а надій на це мало. Адже з 1999 року для виконання рішення стамбульського саміту Росія не зробила абсолютно нічого.

“Ми не допустимо деградації статусу Придністров’я, де проживають наші співвітчизники і співгромадяни, і не підемо на згортання нашої миротворчої місії (в даному випадку незаконної ОГРВ – Авт.)”, – написав у своєму Facebook російський віце-прем’єр Дмитро Рогозін у відповідь на заклик молдавського прем’єра Павла Філіпа вивести “миротворців” РФ з Придністров’я.

Що Кишинів готує для Тирасполя?

Зрозуміло, що з виведенням своїх військ і техніки з Придністров’я Москва буде тягнути до останнього, якщо не сказати, що не зробить цього ніколи. Росія зацікавлена в збереженні Молдови в сфері свого впливу, як і України, а нестабільність в Придністров’ї і на Донбасі для цього відмінно підходять.

У спеціальному репортажі з невизнаного Придністров’я сайт “Сегодня” детально описував, як Росія розв’язала конфлікт в Молдові, нав’язавши план врегулювання з наданням Тирасполю особливого статусу. У 2005 році, зі стартом переговорного процесу в форматі “5+2” парламент Молдови прийняв закон про основні положення особливого правового статусу Придністров’я. Документ один в один схожий на закон про особливий статус Донбасу, який Верховна Рада прийняла восени 2014 року. Як і Донбасу, Придністров’я гарантується вільне використання російської, молдавської та української мов, право встановлювати зовнішні контакти з Росією в економічній, науково-технічній та гуманітарній сферах.

Правда, за словами Віктора Крижанівського, до кінця року влада Молдови має намір представити новий комплексний план з врегулювання придністровського конфлікту. І тут обнадіює те, що новий “президент” ПМР Вадим Красносельський готовий його розглянути, хоча раніше Тирасполь відкидав будь-які спроби політичного врегулювання, що виходили від Кишинева. В основі нового плану, як і раніше, лежить надання Придністров’ю особливого статусу за прикладом Гагаузії, яка в складі Молдови має статус автономного територіального утворення. Але головне, за словами молдавської влади, що новий план передбачає виведення російських військових і техніки та трансформацію нинішніх операцій в Придністров’ї в громадянську місію з міжнародним мандатом.

У цьому питанні Україна готова допомогти, надавши “зелений коридор”. Але і від Кишинева Київ очікує зустрічних кроків. Наприклад, вирішення питання в’їзду в Україну авто на придністровських номерах і участі придністровських найманців в бойових діях на Донбасі не боці бойовиків “ДНР” / “ЛНР”. Все це напевно буде обговорюватися на черговій зустрічі у форматі “5+2”, яка повинна пройти до кінця травня. Поговорять там і про новий план врегулювання придністровського конфлікту, який розробив Кишинів.

Тут, за словами експертів, Києву потрібно зайняти принципову позицію і ні в якому разі не йти на поступки.

“Я знаю, що міжнародні організації дивляться на існуючий досвід врегулювання подібних конфліктів з тим, щоб потім його екстраполювати на нові конфлікти. Тому те, що Україна та інші гравці роблять по Придністров’ю, враховується міжнародними інституціями. І коли дійде справа до Донбасу, сьогоднішні формулювання по врегулюванню конфлікту в Придністров’ї так чи інакше будуть пропонуватися і Києву по Донбасу з боку ООН, ЄС і ОБСЄ. Тому нам тут потрібно діяти акуратно і рішуче”, – підсумував Віктор Крижанівський.

Також до вашої уваги фотозвіт із місця проведення дискусії