Повний текст статті англійською мовою доступний тут.

Поп-корн ефект українського зближення з ЄС

Мабуть, жодній країні на європейському континенті не довелось виборювати право за зближення з Європою так важко, як Україні. Спочатку, відстоювати його у протистоянні корумпованому режиму президента Януковича. Потім відвойовувати його – у буквальному смислі – у війні з Росією. Жодна країна Європи не заплатила таку високу ціну, щоб просто мати Угоду про асоціацію з Євросоюзом. Документ, який навіть не передбачає перспективи членства, а, в основному, дає можливість економічної інтеграції України до ЄС за рахунок передбаченої в ній Зони вільної торгівлі (DCFTA), став своєрідним GPS навігатором розвитку України.

Шість років тому відмова підписати цей документ в обмін на запропоновані Януковичу Путіним 15 млрд доларів призвели до перших демонстрацій, які потім переросли в Революцію Гідності. Українці з різних регіонів приїхали до Києва, щоб зробити європейський вибір України після понад двадцяти років шарахань України з одного боку в інший нарешті незворотним. Рекордна кількість людей вийшли на вулиці з прапорами Європейського Союзу – мабуть, більше, ніж будь-коли навіть в будь-якій з країн-членів ЄС. Прапор ЄС з Революції гідності лежить і в мене вдома.

Зближення з ЄС було максимально ускладнене подальшою  незаконною анексію Криму Росією і війною на Донбасі. Росія зробила максимум для того, аби переконати українське суспільство: європейська інтеграція в Україні може принести лише збідніння і війну. Відтак, краще передумати, поки не пізно. Попри те, що українська економіка досі не вийшла на рівень до Революції гідності, реформи в деяких важливих сферах перебувають все ще  на початковій стадії, українці й надалі підтримують курс на членство в Євросоюзі. Жодного разу за ці роки підтримка не падала менше, аніж на 50%. Навіть при тому, що українці достатньо реалістично оцінюють шанси України стати повноцінним членом ЄС. І найбільше прохання, яке було до Євросоюзу усі ці роки – це не прохання  перспективи членства чи фінансової допомоги, а це прохання більше тиснути на українську владу, щоб вона пришвидшувала реформи.

У Києві  ці роки багато говорили про європейські цінності. Про те, що українці захищали їх спочатку на Майдані, а потім на Сході України, не даючи російській агресії досягнути кордонів ЄС. Україна спромоглась отримати право на безвізові подорожі до країн ЄС, а також наростити обсяги експорту української продукції на європейський ринок до 40%. Натомість в регіонах України люди почали оцінювати успішність європейської інтеграції, як свідчать дослідження нашого центру,  передусім за трьома речами: покращеними сервісами у закладах соціальної інфраструктури (дитячі садки і школи), кращими дорогами і створенням нових робочих місць.

Оскільки в ЄС рухається   не лише Київ, але й усі інші області України, Центр «Нова Європа» у партнерстві з Урядовим офісом з питань європейської та євроатлантичної інтеграції вирішили дослідити, які області України найбільше просунулись шляхом європейської інтеграції. Це перша подібна спроба в Україні. Аби посіяти між різними регіонами дух змагальності, ми зробили це у вигляді рейтингу. Згідно з 34 індикаторами у восьми сферах, у ТОП-5 лідерів з європейської інтеграції увійшли Львівська, Івано-Франківська, Вінницька, Сумська, Волинська області. Тобто, три області Західної України, одна – з Центральної, одна – Північно-Східної. Тому можемо говорити про європейську інтеграцію не лише як процес, притаманний лише західним регіонам країни, які безпосередньо межують з ЄС.

Понад те, за деякими індикаторами лідерами стали й  області  південної та східної України. Наприклад, за динамікою приросту  експорту продукції в ЄС перемогла Миколаївська область – регіон на Півдні України. Серед лідерів з кількості підприємств з капіталом ЄС – Дніпропетровська та Харківські області України.  А ось найбільші кредитні кошти від європейських банків – ЄБРР і ЄІБ – спрямовано на Донецьку та Луганську області, частини яких є  наразі тимчасово окупованими Росією. Інша справа, чи знають мешканці різних регіонів про фінансову підтримку і проекти ЄС. Наші дослідження в регіонах показують одну сталу тенденцію: всі успішні проекти, фінансовані ЄС, місцева влада приписує собі, про внесок Євросоюзу зазвичай знають одиниці. Відповідно, за рахунок цих проектів росте рівень популярності місцевої влади, а не Європейського Союзу.

Українські області стають все далі ближчими до ЄС і за допомогою справжнього буму на появу в Україні лоу-кост авіакомпаній, які звя»зують з країнами Європи різні обласні центри, а не лише Київ і кілька  найбільших міст України. Поки що лише десять областей України  з 24-х мають авіасполучення хоча б з одним європейським містом.  Однак відкриваються нові аеропорти і лоу-кост компанії анонсують свої нові рейси вже не лише з Києва, Львова чи Одеси, але й, наприклад, Запоріжжя. Зявилось більше нових доріг, які з»єднують різні регіони України між собою.  Лідерами за кількістю оновлених доріг, крім Львівської області , стали  також Одеська та Харківська.

Дедалі більше українців з різних регіонів України почали активно  користуватись освітніми, науковими та культурними можливостями, які надають програми Європейського Союзу. Раніше аналітики Центру «Нова Європа» з’ясували, що з 2004 до 2013 року лише 329 студентів з 46 мільйонної України скористались програмою Erasmus Mundus (попередник Erasmus+) для навчання у Європі, а  лише за чотири роки з 2014 до 2018 року цей показник зріс  вже до 10158 студентів.

Ми також довідались, що середня різниця у заробітних платах жінок та чоловіків по Україні становить 20,7%. У державах- членах ЄС відповідний показник у середньому сягає 16%.  Цікавим є те, що понад 70% персоналу обласних адміністрацій в Україні — це жінки, але лише 4 адміністрації із 24 очолюють саме жінки.

Загалом, процес європейської інтеграції України нагадує процес приготування поп-корну. Деякі області України розкриваються назустріч європейським стандартам та практикам швидше, деякі повільніше. Залишається сподіватись, що цілих «зерен» не залишиться взагалі. Зокрема, й тимчасово окуповані території, що наразі складають 7% України, з часом долучатьсядо цього процесу. Європейська Україна – це не каприз, це спосіб модернізуватись і зберегти свою незалежність. В обіймах Росії це зробити не вдасться.