Групи підтримки cеми (G7), до якої входять посли США, Німеччини, Канади, Британії, Франції, Японії, Італії, залишається унікальним та часом визначальним гравцем у процесі реформ в Україні. Про це йшлося на публічній дискусії Центру «Нова Європа» «G7 в Україні: підтримка, критика чи критична підтримка?», яка відбулася 2 березня у Києві.
«Позиція послів країн G7 та Делегації ЄС була визначальною в просуванні низки критично важливих реформ впродовж останніх кількох років. Зокрема, e-декларування, медичної та пенсійної реформ. Їхня роль суттєво зростає, з огляду на те, що наступний виборчий рік буде критично важливим для збереження України на треку реформ, а отже, на європейському треку загалом», – зазначила директорка ЦНЄ Альона Гетьманчук.
Посол Канади Роман Ващук наголосив, що Група послів G7, створена для підтримки реформ, не має аналогів у світі.
«Інколи Групу підтримки G7 навіть називають експериментом. Нам доводиться вчитися у процесі, вчитися на власних помилках», – зазначив Посол Канади, яка цього року головує у G7.
Участь в обговоренні взяли дипломати країн G7 та ЄС, українські урядовці та експерти. Зокрема, Посол Канади Роман Ващук, Посол Європейського Союзу Хюг Мінгареллі, заступник Глави Адміністрації Президента та секретар Національної Ради Реформ Дмитро Шимків, тимчасово повірена у справах місії Посольства Великої Британії Хелен Фейзі та заступник Посла Німеччини Вольфґанґ Біндзайль.
Під час заходу директорка ЦНЄ Альона Гетьманчук представила перший аналіз ролі Групи підтримки G7 у впровадженні реформ в Україні, особливий акцент було зроблено на пріоритетах канадського головування у Групі. Документ також містить рекомендації як для країн Групи семи, так і української сторони щодо посилення ефективності цього механізму.
Публічна дискусія відбулася у рамках Ініціативи з розвитку аналітичних центрів в Україні, яку реалізовує Міжнародний фонд «Відродження» у партнерстві з Ініціативою відкритого суспільства для Європи (OSIFE) за фінансової підтримки Посольства Швеції в Україні.
Думки та позиції викладені у цій публікації є позицією автора та не обов’язково відображають позицію Посольства Швеції в Україні, Міжнародного фонду «Відродження» та Ініціативи відкритого суспільства для Європи (OSIFE).
