“В Україні дещо переоцінюють значення Росії для Італії. Попри щільні партнерські стосунки між Італією та Росією, у фокусі італійського уряду є не Росія, а протистояння із Брюсселем, а з географічних регіонів — Балкани та Північна Африка”, – цими словами заступниця директора Центру “Нова Європа” Катерина Зарембо розпочала обговорення дискусійної записки щодо українсько-італійських відносин у ширшому європейському контексті.

В обговоренні результатів дослідження також взяли участь Давіде ла Чечіліа, Надзвичайний і Повноважний Посол Італії в Україні; Євген Перелигін, Надзвичайний і Повноважний Посол України в Італії (Skype) та Василь Химинець, Директор Першого європейського департаменту МЗС України. Дискусію модерував перший заступник директора ЦНЄ Сергій Солодкий.

Характеризуючи відносини Україна-Італія у році, що минув, Катерина Зарембо відзначила їхній “заморожений” характер.

•  «Відносини України та Італії на найвищому політичному рівні наразі знаходяться у ледь не “замороженому” стані. Після того, як в Італії змінився уряд, відбувся тільки візит голови парламентського комітету у закордонних справах Ганни Гопко до Рима – це прекрасно для розбудови міжпарламентських зв’язків, однак було б набагато краще, якби контакти відбувалися і на інших рівнях. Не хотілося б, щоб через виборчий рік в Україні та в ЄС було змарновано чимало місяців для розбудови двосторонніх відносин».

Щодо рекомендацій для подальших дій української влади Катерина зазначила:

• «Підхід України до Італії повинен бути таким, яким був підхід України до Нідерландів напередодні референдуму щодо Угоди про асоціацію у березні 2016 року, коли Нідерланди за декілька місяців відвідала рекордна кількість українських урядовців, парламентарів та представників громадянського суспільства. Саме такою має бути політика України до Італії на щоденній основі».

Пояснюючи італійських підхід до санкцій проти РФ, Посол Давіде Ла Чечіліа зазначив, що Рим підтримує вже запроваджені обмежувальні заходи. Протилежним є бачення щодо впровадження нових санкцій.

• «Італія підтримала рішення держав-союзниць щодо продовження санкцій за порушення Мінських домовленостей у липні та грудні минулого року. Так само і з запровадженням так званого «азовського пакету санкцій». Ми розуміємо, що санкції можуть мати певний негативний ефект щодо нашої економіки. Незважаючи на це, ми все одно підтримуємо санкції, адже вони сприяють мирному співіснуванню та дотриманню міжнародного права».

Також пан Посол сказав, що відносини Італії та Російської Федерації зумовлені великою мірою економічним інтересом обох країн.

• «Незважаючи на те, що Італія та СРСР були по різні боки залізної завіси, країни активно співпрацювали у плані індустрії. Наші політики протягом цих часів також намагалися зводити мости між Сходом та Заходом, налагоджувати діалог. Сьогоднішні відносини Рима та Москви так само визначаються спільними інтересами у економічній, промисловій сфері, у комерційній площині та у космічній галузі».

Обопільні інтереси України та Італії, на думку Посла Євгена Перелигіна, є не такими очевидними. Саме тому урядовцям слід працювати над їхнім виявленням та підтримкою.

• «Україні необхідно розробити цільову стратегію та міжурядовий механізм її імплементації на рівні Президента, прем’єра та відповідних міністерств для співпраці з країнами G7, Китаєм та рештою подібних ключових держав. Наш досвід імплементації дорожньої карти співпраці з Італією показав, що виконано 90% домовленостей, що складають обопільний інтерес. Тому нам треба шукати спільні тематики. На жаль, на сучасному етапі Україна та Італія мають різні пріоритети. Україна хоче приєднатися до ЄС у тому вигляді, яким він є зараз, Італія ж має дещо інше бачення майбутнього Євросоюзу».

За словами пана Посла, для стимуляції відносин Києва та Рима необхідно розбудовувати міжпартійний діалог двох країн.

• «Потенціал такого механізму співпраці як міжпартійний діалог, на жаль, в Україні недооцінюють. Тим більше що в Італії вже є досвід такої кооперації, коли партії двох країн знаходять між собою точки дотику, працюють на міжпартійному рівні. Потім вони можуть реалізовувати свої домовленості, якщо ці партії представлено в уряді та парламенті».

Говорячи про роботу українських журналістів та аналітиків, Посол зауважив наступне:

• «Ми самі створюємо картинку, коли у відносинах між Україною та іншою державою, частіше говоримо та пишемо про негативні явища і замовчуємо позитивні тренди. Для прикладу: на тому ж тижні, коли було відкрито громадське представництво “ДНР” у Вероні, про яке багато говорили вітчизняні медіа, тоді ж влада провінції Кунео прийняла резолюцію щодо звільнення Олега Сенцова та інших політичних в’язнів в Росії».

З дискусійною запискою Катерини Зарембо “Як протидіяти російському впливу в Європі: кейс Італії” можна ознайомитися тут.

Захід відбувся в рамках Ініціативи з розвитку аналітичних центрів в Україні, яку виконує Міжнародний фонд «Відродження» у партнерстві з Ініціативою відкритого суспільства для Європи (OSIFE) за фінансової підтримки Посольства Швеції в Україні. Захід є винятковою відповідальністю автора та не обов’язково відображає позицію Посольства Швеції в Україні, Міжнародного фонду «Відродження» та Ініціативи відкритого суспільства для Європи (OSIFE).