Пропонуємо до Вашої уваги виступ Ольги Стефанішиної, Віцепрем’єрки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України, на заході Центру “Нова Європа” “Україна-НАТО. Партнерство розширених можливостей: що далі?” 24 листопада 2020 року.
“Якщо ми говоримо про отримання ПДЧ, то очевидно, що за останніх 11 років ми не просунулися в напрямку такого політичного рішення. Однак з часу Революції Гідності ми точно дуже сильно вдосконалили і розвинули наше співробітництво з Альянсом, що врешті-решт і дозволило Україні отримати статус Партнера з розширеними можливостями (EOP).
Мова йде і про реформу сектору безпеки і оборони, і про суттєве розширення участі України у навчаннях і тренуваннях НАТО, і, фактично, взаємодію з Альянсом на всіх секторальних напрямках. Це дозволяє нам сьогодні мислити більш стратегічно і більш виважено. Враховуючи те, що якраз зараз формується нова стратегія НАТО на 10 років, ми можемо вже говорити і про перспективу розвитку відносин Україна-НАТО в розрізі десятирічної перспективи. Очевидно, Україна очікує побачити там перспективу отримання ПДЧ.
Велика робота пророблена за віцепрем’єрства Іванни Климпуш-Цинцадзе дозволяє нам сьогодні більш стратегічно виробляти пріоритети. Зокрема, системно налагоджена робота щодо виконання річної національної програми (РНП), постійно функціонує комісія з питань координації євроатлантичної інтеграції, тобто на рівні естетичних процесів достатньо глибоким і системним є діалог з партнерами, з Альянсом, з місією НАТО в Україні, з послами.
Втім, в наших відносинах дещо змінилося – Україна наростила темп реформ. Сьогодні ми говоримо, що отримання Україною статусу партнера з розширеними можливостями вже дає свій ефект, оскільки практичне наповнення змістом такого партнерства неможливе без внутрішніх трансформацій. Сьогодні ми вже започаткували велику роботу разом зі службою безпеки і державною службою спеціального зв’язку щодо переходу на стандарти НАТО, роботи із закритими даними, інформаційними системами. Це потребувало дуже великих зусиль, щоб зрушити з місця цю роботу, але це відбувається.
Сьогодні в Стратегії національної безпеки України питання євроатлантичної інтеграції, питання стійкості і розширення можливостей в рамках партнерства з розширеними можливостями визначено ключовими пріоритетами і завданнями національного інтересу України, тож ми бачимо дійсно великі зрушення. Крім того, ми не можемо не відзначити той факт, що за останні десятиріччя лише зараз парламент став платформою для напрацювання дійсно історичних рішень. Я не можу не відзначити ухвалення закону про оборонні закупівлі, закону про розвідку.
Безумовним пріоритетом, і тут я переходжу вже до пріоритетів, є внутрішні трансформації, які дозволятимуть нам використовувати можливості в рамках партнерства з розширеними можливостями, а також просувати і наближувати рішення щодо отримання Україною ПДЧ в рамках формування стратегії. Це внутрішні трансформації, в першу чергу, ухвалення закону про Службу безпеки України, завершення роботи по питанню парламентського нагляду і контролю за сектором безпеки і оборони і в цілому виконання Річної національної програми.
Другим пріоритетом, який, безумовно, є важливим, є направлення і початок роботи зі стороною НАТО щодо наповнення конкретним змістом участі України в програмі розширених можливостей. За останні 4 місяці в рамках комісії з питань координації євроатлантичної інтеграції разом з Генеральним штабом, Міністерством оборони, відповідними відомствами ми напрацювали такі пропозиції та спрямували їх на розгляд президенту. Як тільки президент їх погодить, вони будуть спрямовані в штаб-квартиру НАТО, і країнам Альянсу для розгляду і напрацювання вже спільної програми роботи в рамках EOP.
В рамках самого партнерства, як правильно відзначили попередні спікери, кожна з країн EOP визначає свій формат взаємодії з Альянсом. Україна, безумовно, бачить свій вклад у посиленні і формуванні в цілому стратегії безпеки чорноморського регіону і боротьби з гібридними загрозами. Це досвід, який ми намагаємося акумулювати, і ведемо переговори щодо створення центру з питань стійкості, як аналітичного центру при державі, який акумулюватиме цю експертизу, напрацьовуватиме методології.
Третім пріоритетом я би визначила матеріалізацію політики відкритих дверей, зафіксовану в Бухарестському саміті, якому вже виповнюється більше 10 років, і така матеріалізація, на нашу думку, може бути відзначена виключно в стратегії НАТО 2030 і окремо наголошена в рамках саміту країн НАТО, який відбудеться у липні 2021 р. Очевидно, додатковим блоком нашої взаємодії є робота над питаннями нового комплексного пакету допомоги “One program – one plan”. Тут ми перебуваємо на початкових етапах взаємодії, але впевнена, що формування цієї програми нерозривно пов’язане з попередніми трьома пріоритетами.”
