Нова Chaillot Paper Інституту безпекових досліджень ЄС (EU ISS – European Union Institute for security Studies) присвячена десятиліттю Східного партнерства. А серед авторів дослідження – аналітики ЦНЄ Лео Літра та Катерина Зарембо, які були залучені до написання розділу про Україну.
Повний текст дослідження анuлійською мовою доступний тут.
Документ:
✅ аналізує еволюцію програми Східного партнерства,
✅ досліджує у ставленні країн-учасниць до неї,
✅ пропонує шляхи, як Східне партнерство може бути адаптоване до сучасних реалій, щоб запобігти регіональним викликам і скористатися можливостями у найближчому десятилітті.
Центр “Нова Європа” пропонує Вашій увазі переклад рекомендацій, які надали Катерина Зарембо та Лео Літра з приводу реформування програми Східного партерства та місця України у ній.
Диференціювати. Наразі у програмі Східного партнерства існує розрив між асоційованими країнами та країнами, які не прагнуть вступати у ЄС – фактично Східне партнерство є ініціативою “різних швидкостей”. Молдова та Україна можуть претендувати на окремий статус, наприклад «Східне партнерство плюс», що забезпечить можливість розширеної співпраці з ЄС. Створення такого особливого виміру Східного партнерства було б заохочувальним кроком для країн, які прагнуть більш тісної європейської інтеграції.
Розширити безпековий вимір.
- Варто було б збільшити кількість регіональних офісів Консультативної місії ЄС (КМЄС), наприклад, у Маріуполі та чисельність мобільних груп місії.
- ЄС також міг би запропонувати Україні участь у деяких проектах постійного структурованого співробітництва (PESCO).
- Серйозного розгляду заслуговує пропозиція Європейського Парламенту зі створення посади Спеціального посланника ЄС щодо ситуації на Сході України та в Криму.
Збільшити фінансування та надавати допомогу з освоєння коштів. Не маючи істотної програми, спрямованої на фінансування трансформації економіки, Україна не зможе повністю скористатися перевагами ЗВТ з ЄС. Україна потребує більшої підтримки у таких сферах, як сертифікація, відповідність стандартам ЄС, створення експортного потенціалу та об’єднання з бізнес-партнерами в країнах ЄС.
Надзвичайно важливо зберегти Інструмент європейського сусідства і партнерства (ІЄСП) як схему фінансування сусідів ЄС, включаючи Україну. Водночас Україна потребуватиме постійної допомоги зі здатністю освоювати кошти (absorption capacity), адже їй, як і іншим східним партнерам, бракує навичок і досвіду у перетворенні ідей в реальні проекти.
Надати Україні можливість частково долучатись до формування політики. В Угоді про асоціацію та ЗВТ між Україною та ЄС існує велика структурна асиметрія.
Україна не має доступу до формування законодавчого процесу ЄС, хоча їй доведеться схвалити це законодавство в тій чи іншій формі. Для сприяння кращому співробітництву Україні у майбутньому може бути наданий доступ до процесу формування політики ЄС на ранніх стадіях (за допомогою консультацій), як це вже відбувається у країнах Європейської економічної зони. Ця вправа може стати важливою складовою української «соціальної інтеграції» до інституцій ЄС і сприятиме співпраці в інших сферах.
Інвестувати більше у молодь. Надзвичайно важливо продовжувати зусилля з ознайомлення української молоді з європейськими процесами та розвивати їх відчуття приналежності до європейської сім’ї. Створення другої європейської школи Східного партнерства та нового Європейського коледжу, обидва з університетськими містечками в Україні (наприклад, в Одесі та Києві), стануть потужним стимулом для інтеграції українських студентів в академічне середовище ЄС, одночасно слугуючи інкубатором для інноваційних ідей та рішень.
Прогрес щодо перспективи членства. В ідеалі, Україна хотіла б, щоб ЄС чітко визнав перспективу членства або конкретну віху, після якої така перспектива може бути надана. Політична еліта в Києві повністю усвідомлює обмеження ЄС у висловленні заяви про членство. Проте Україна розглядає членство не як безпосередній процес, а радше як прагнення до мети, яку необхідно зберегти як потужний мотиваційний стимул.
Продовжувати залучати. Надзвичайно важливо, щоб ЄС продовжував зобов’язувати Україну впроваджувати реформи. Громадяни України очікують, що влада продовжить шлях європейської інтеграції, а ЄС чинитиме тиск на владу країни з приводу здійснення реформ.
