Цій темі присвятила аналітичний документ Альони Гетьманчук, директорка Центру «Нова Європа». Аналіз опубліковано на платформі Стокгольмського центру східноєвропейських досліджень (SCEEUS).
«Після того, як ЄС надав Україні статус кандидата, можна було б подумати, що тепер м’яч винятково на боці України, яка тепер має довести європейським країнам-членам, що кандидатство було правильним та своєчасним, а не передчасним рішенням. Але реальність така, що м’яч також і на полі ЄС», – зауважила Альона Гетьманчук.
При цьому вона звернула увагу: «У процесі приєднання України багато залежить від того, чи буде ЄС готовий переглянути свій власний підхід до розширення та не дозволити Україні потрапити в західнобалканську пастку нескінченних переговорів без наближення до членства в ЄС. ЄС і Україна можуть зробити це, додаючи на шляху елементи інтеграції, які, з одного боку, даватимуть практичні результати, а з іншого, посилюватимуть процес вступу».
Альона Гетьманчук наголосила, що Україна вже досягнула чимало на шляху реформ після того, як було надано кандидатський статус. Так, за оцінкою незалежних експертів у рамках моніторингової ініціативи Центру «Нова Європа», стан виконаних реформ на середину серпня оцінювався в 4,4 бали (із максимальних 10). Найсуттєвіші просування були в сфері антикорупції, але важливі позитивні зрушення сталися і сфері верховенства права.
«Ефективність України у виконанні семи рекомендацій ЄС засвідчила те, що українське громадянське суспільство та експерти відстоювали задовго до історичного саміту ЄС у червні – кандидатство стане важливим поштовхом для прогресу реформ в Україні. Рішучість України виконувати сім рекомендацій також є доказом того, що Україна здатна дотримуватися порядку денного реформ, ведучи повномасштабну війну та діючи в умовах воєнного стану», – зазначила директорка «Нової Європи».
Вона нагадала, що в Україні існує тверде переконання, нібито процес приєднання має ґрунтуватися на основі відповідних досягнень: «Якщо є прогрес у реформах, має бути прогрес у приєднанні. На жаль, у випадку Західних Балкан ми цього не бачимо. Крім того, існує парадоксальна ситуація, коли країни, які показують кращі результати, ще навіть не почали переговори про приєднання».
Альона Гетьманчук, зокрема, послалася на оціночні звіти Європейської Комісії, які чітко показують, що Північна Македонія, яка чекає на відкриття переговорів про приєднання з 2009 року, настільки ж готова вступати до ЄС, як і Сербія, яка веде переговори про приєднання з 2014 року, і готова майже так само, як і Чорногорія, яка веде переговори вже впродовж 10 років. Не менш важливо, аби процес розширення ЄС не став заручником внутрішньої реформи самого ЄС.
«Що саме ми пропонуємо? Ми пропонуємо, щоб Рада ЄС, в ідеалі під час головування Чехії в ЄС або на початку головування Швеції в ЄС, ухвалила рішення, яке закріплюватиме перспективу повного приєднання до Єдиного ринку ЄС і Чотирьох свобод для України та інших держав-кандидатів, незалежно від стану переговорів і закриття відповідних розділів. Процес повного приєднання до Єдиного ринку ЄС має базуватися на досягненнях (merit-based). Оцінка досягнень і готовності має проводитися Комісією ЄС, яка видаватиме оціночні звіти, подібні до тих, які видаються у випадку Західних Балкан. Якщо оцінка Комісії становитиме «2 або 1», цього буде достатньо, щоб вважати Україну такою, що відповідає нормам і здатна приєднатися до Єдиного ринку», – пропонує Альона Гетьманчук.
У зв’язку з цим в аналізі запропоноано такий текст рішення Ради: «Держави-кандидати на вступ до ЄС можуть повністю приєднатися до Єдиного ринку ЄС і Чотирьох свобод незалежно від статусу переговорів. Країни-члени ЄС зобов’язуються схвалити повну інтеграцію держав-кандидатів, якщо вони будуть позитивно оцінені Комісією».
У підсумку Альона Гетьманчук дала три рекомендації:
📍ЄС не повинен ув’язувати рішення про відкриття переговорів про вступ з Україною до внутрішньої реформи ЄС;
📍Україна має отримати практичні переваги процесу приєднання до ЄС до того, як усі розділи будуть завершені;
📍Процес повного приєднання до Єдиного ринку ЄС має базуватися на відповідних досягненнях.
Із повним аналізом англійською мовою можна ознайомитися за посиланням тут
Стокгольмський центр східноєвропейських досліджень (SCEEUS) – незалежний аналітичний центр на базі Шведського інституту міжнародних відносин (Utrikespolitiska Institutet). Географічне охоплення SCEEUS включає Україну, Вірменію, Азербайджан, Білорусь, Грузію, Молдову та Росію.
