Як змінювалося ставлення українців до Німеччини? В яких сферах Берлін міг би проявити більше лідерство?

На ці питання відповіла в своєму есе для німецького видання Aus Politik und Zeitgeschichte Альона Гетьманчук, директорка Центру “Нова Європа”.

“Мабуть, жодна країна світу не викликає в Україні одночасно стільки захоплення і розчарування, як Німеччина. Захоплення зазвичай має прихований характер, а розчарування – навпаки: якщо воно є, то його відлуння доноситься з берегів Дніпра до Шпрее впродовж лічених днів”, – зауважила Альона Гетьманчук.

Розпочала своє есе авторка з аналізу помилок, які Берлін припустився щодо України: “Переломним моментом для більшості українців став 2008 рік, коли канцлерка Німеччини Ангела Меркель заблокувала рішення надати Україні План дій щодо членства на саміті НАТО в Бухаресті. Після цього ще було схвалення Берліном газопроводу «Північний потік-2», чого багато хто в Україні не міг зрозуміти: чи справді реальна економічна вигода переважала ризики?”

Альона Гетьманчук окрему увагу присвятила ключовому підходу, яким керувалася Німеччина до 2022 року – “не провокувати” Путіна. За її словами, “24 лютого 2022 року стало зрозуміло: ніщо так не провокує Путіна, як політичне рішення не провокувати Путіна. Відмова надати Україні План дій щодо членства в НАТО в поєднанні з нечіткою обіцянкою майбутнього членства зробили Україну ще більш вразливою для майбутніх атак”.

“Відверта прихильність Берліна до «Північного потоку-2», незважаючи на анексію Росією Криму в 2014 році та розпалювання війни на сході України, зміцнила переконання Кремля, що гроші та дешевий газ мають більше значення, ніж цінності ЄС і міжнародне право”, – підкреслила Гетьманчук.

Другу частину есе авторка присвятила очікуванням українців від Німеччини: “Попри всі розчарування, а часом і фрустрацію, народ України й надалі вірить у рішучість і відповідальність Німеччини. Це стосується не лише післявоєнної відбудови, про яку часто згадує Берлін, а й того, як завершити війну перемогою України. Однією з можливих відповідей була б демонстрація явної переваги на полі бою – в тому числі з танками Leopard німецького виробництва”.

“Реконструкція, безумовно, є набагато зручнішим питанням, ніж військова допомога чи санкції проти Росії, і Німеччина заслуговує на подяку за це зобов’язання. Але завжди слід пам’ятати, що відбудова можлива лише після мирної угоди, а це неможливо без української перемоги. Перемога, у свою чергу, неможлива без швидких і масштабних поставок зброї із Заходу”, – наголосила Альона Гетьманчук.

Інші очікування України, де Берлін може проявити більшу далекоглядність:

Українці очікувають від Німеччини більш рішучої позиції щодо майбутнього членства України в ЄС. Вступ України до ЄС має велике геополітичне та безпекове значення.

В Україні є сподівання, що зміниться і підхід Німеччини до членства України в НАТО. Добре, що канцлер Шольц зрозумів, що не прагнення України до НАТО стало причиною війни. Але було б ще краще, якби він визнав, що Росія – чи то з Путіним на чолі, чи то з його наступником – постійно відчуватиме спокусу атакувати Україну, якщо для України не буде гарантій безпеки, еквівалентних статті 5 Північноатлантичного договору.

Україна також очікує на підтримку Німеччини в притягненні Росії до відповідальності – як шляхом створення спеціального трибуналу, так і шляхом арешту активів російських олігархів і російського центрального банку, які призначені для відновлення України.

Із повним текстом есе Альони Гетьманчук можна ознайомитися за посиланням тут.