Друга сесія “Аргументи на користь галузевих переваг: що дає нове розширення самому Євросоюзу?” Четвертого EU Accession Exchange Forum була присвячена питанню, чому наступна хвиля розширення є стратегічною можливістю для Європейського Союзу. Експерти наголосили, що інтеграція України – це не акт благодійності, а шлях до посилення конкурентоспроможності, безпеки та екологічної трансформації ЄС. Учасники підкреслили, що розширення слід комунікувати як взаємовигідний процес, який зміцнює Європу економічно, екологічно та геополітично, водночас протидіючи популізму й дезінформації.
Олександра Бетлій, провідна наукова співробітниця, Інститут економічних досліджень та політичних консультацій (Україна):
– Розширення Європейського Союзу – не благодійність. Йдеться про конкурентоспроможність, стійкість, кращі можливості для розвитку, а також про безпеку;
– З сильною Україною Європейський Союз стане більш конкурентоспроможним на глобальному ринку. Україна має потужне сільське господарство, розвинені галузі, а також розумних, адаптивних людей і гнучкий бізнес;
– Громадяни країн ЄС, особливо фермери, побоюються втратити вигоди в межах Спільної аграрної політики. Але ЄС планує її реформування вже понад десять років, адже вона дорога й неефективна. Україна фактично стимулює ЄС до цих реформ;
– Україна залишається країною з населенням близько 30 мільйонів – великим ринком кваліфікованих і освічених фахівців. За умови розвитку професійної освіти ми матимемо потужний ринок праці, який стане привабливим для європейських компаній;
– За наявності надійних гарантій безпеки прийдуть інвестиції, відбудова пришвидшиться, і Україна стане відкритим ринком для європейських архітекторів, інженерів та креативних професіоналів.
Яна Кобзова, співдиректорка Програми європейської безпеки, старша політична аналітикиня, Європейська рада з міжнародних відносин (ECFR):
– Небезпечно відокремлювати війну від розширення. Якщо Україна програє війну, розширення не відбудеться. Вперше в історії армія є одним із ключових інструментів розширення;
– Процес розширення у випадку України унікальний. Такої ситуації не було ніколи, і це потребує значних адаптацій з боку ЄС. Розмоваи про «креативні рішення» частково є визнанням цієї унікальності;
– Європейський Союз проходить запізніле усвідомлення того, що означає прийняття України на практиці. Це означає зробити це без участі США, а іноді навіть всупереч їхній позиції, і в надзвичайно складному геополітичному середовищі;
– В очах багатьох європейців Україна залишається країною випробувань і трансформацій. Саме це стало джерелом глибокої солідарності з нею, але питання про те, чи хочемо ми бачити цю країну в ЄС, породжує зовсім інші емоції. Противники розширення використовуватимуть це проти України;
– Якщо ми хочемо переконати широку громадськість у перевагах розширення, дотримання принципу верховенства права є ключовим. Бізнес має бути впевнений, що судові рішення в Україні будуть такими ж чинними, як у Нідерландах чи Іспанії;
– Популізм живиться страхом. Його не можна ігнорувати, потрібно пояснювати, як діяти, якщо він посилюється. Потрібні стратегії зниження ризиків і реальний діалог;
– Рано чи пізно ми маємо говорити про різні аспекти розширення, зокрема фінансові. Бо якщо у нас не буде таких обговорень,недосказаність буде використано проти України. Спілкування з громадами, на які це вплине, та політична взаємодія, навіть якщо вимоги є необґрунтованими, необхідні. Інакше ми віддаємо поле популістам.
Роман Ніцович, директор з досліджень, DiXi Group (Україна):
– Громадяни ЄС дедалі рідше сприймають Союз як стабільний простір добробуту та безпеки, адже він постійно стикається з викликами. Окрім питань міграції, корупції чи організованої злочинності, людей турбує вразливість перед безпековими загрозами, вплив на зайнятість і зростання економічної нерівності;
– Попри ці занепокоєння, основні переваги розширення очевидні: воно забезпечує ширші ринки, більше можливостей і робочої сили для бізнесу, зміцнює солідарність між країнами та посилює вплив ЄС у світі;
– Євроскептичні та націоналістичні рухи формують негативний порядок денний щодо розширення, часто спекулюючи на антиукраїнських настроях;
– Дві ключові стратегії – доказова прозорість і демонстрація взаємовигідних можливостей – є найкращим способом просування розширення та протидії дезінформації, зокрема російській, яка спекулює на реальних суспільних страхах;
– Економічні зв’язки України та ЄС уже є взаємовигідними, особливо в енергетичній сфері. У 2024 році імпорт електроенергії з ЄС до України становив 670 мільйонів євро – це доходи для європейських виробників. Те саме стосується імпорту палива після знищення українських нафтопереробних заводів Росією. У майбутньому Україна стане важливим ринком для відновлюваної енергетики, газової генерації та проєктів енергоефективності;
– Україна є рушієм стратегічної трансформації Європи, стимулюючи ЄС виходити за межі «зони комфорту» у питаннях оборони, енергетики та геополітичної відповідальності.
Анастасія Почумбан, наукова співробітниця, Німецька рада з міжнародних відносин (DGAP), Німеччина:
– 67% європейців відчувають, що не мають достатньо інформації про процес розширення. Отже, головною перешкодою є не лише активна опозиція, а й відсутність розуміння та невизначеність навколо теми;
– Люди побоюються міграції, корупції в країнах-кандидатах і потенційних фінансових витрат для бюджету ЄС. Ці побоювання не є ірраціональними, але залишаються без належного пояснення й водночас активно експлуатуються під час національних виборів;
– Нам потрібно змістити наратив із нормативного на стратегічний. Ми довго позиціонували розширення як моральний обов’язок – винагороду за демократичну відданість, а у випадку України, ще й за її боротьбу проти російського вторгнення, що залишається правдою. Але водночас необхідно частіше апелювати до практичних аргументів;
– Ми повинні формувати наративи раніше, ніж це зробить Росія. Спростування дезінформації вже недостатньо. Потрібно пропонувати позитивний порядок денний, підкреслюючи безпеку, енергетичну стійкість, цифровізацію та економічну конкурентоспроможність, яку можуть забезпечити країни-кандидати;
– Розширення – це геополітичний імператив. Це не жест, а питання довіри до ЄС як глобального та відповідального актора. Ціна бездіяльності – нестабільність, гібридне втручання й залежність – значно вища за ціну розширення;
– Розширення – це процес, заснований на реформах, а не на благодійності. Йдеться не про прийняття слабких чи корумпованих держав. Європейська умовність уже дала поштовх для швидких антикорупційних і правових реформ. Варто говорити про те, як швидко країни-кандидати сьогодні впроваджують зміни;
– Необхідно залучати тих, хто просуває реформи, зокрема в сучасних аграрних секторах, і вже зараз створювати зв’язки між українською та європейською промисловістю там, де існує готовність до співпраці.
Наталія Андрусевич, голова правління ГО «Суспільство і довкілля» (Україна):
– Розділ про зміну клімату в процесі переговорів є великим і складним для імплементації, тому попереду багато домашньої роботи;
Серед європейських партнерів існує брак обізнаності щодо екологічної політики України. Зокрема про те, який прогрес ми демонструємо у впровадженні законодавства, узгодженого з нормами ЄС;
– Україна вже розділяє стратегічні цілі ЄС у сферах боротьби зі зміною клімату та сталого транспорту і демонструє результати. Мета Європейського зеленого курсу, досягнення кліматичної нейтральності до 2050 року, є також нашою метою;
– Інтеграція України посилить зелений перехід ЄС, забезпечивши доступ до стратегічних ресурсів (літій, водень, біорізноманіття, ґрунти, ліси), кваліфікованої робочої сили та нових ринків для зелених технологій і інвестицій. Україна вже скоротила викиди парникових газів на 33% порівняно з 1990 роком, випередивши проміжну ціль ЄС на 2030 рік;
– Необхідно активно комунікувати як досягнення, так і виклики, з огляду на досвід нідерландського референдуму щодо Угоди про асоціацію Україна–ЄС, коли дезінформація щодо добробуту тварин спричинила скепсис у суспільстві;
– Двосторонній підхід поглибить екологічну співпрацю та зміцнить підтримку вступу України. Такі формати, як співпраця Україна–Польща чи Україна–Німеччина, можуть бути навіть ефективнішими.
Модераторкою сесії люб’язно виступила Ганна Гопко, голова правління Мережі захисту національних інтересів «АНТС».
Повний запис Форуму можна переглянути на YouTube-каналі Центру «Нова Європа» нижче.
Форум організовано Центром «Нова Європа» у партнерстві з Офісом Віцепрем’єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України, Міжнародним фондом «Відродження», Інститутом європейської політики та реформ (Республіка Молдова) та медіапартнерами Укрінформ і «Європейська правда». Форум відбувається за підтримки ЄС у рамках проєкту «Вступаємо в ЄС разом», який реалізує Міжнародний фонд «Відродження».
